Смекни!
smekni.com

Використання векселів в Україні (стр. 2 из 2)

Склад учасників та послідовність їх дій при погашенні заборгованості Пенсійному фонду векселями показані на схемі (Мал. для простого векселя ) та схемі (Мал. для переказного векселя ) за допомогою умовного числового прикладу ( в обох випадках сума заборгованості становить 100000 грн.).

Треба зазначити велику позитивну роль комерційних банків у розвитку вексельного обігу в Україні. У зв’язку з введенням в господарський обіг векселів Голова Правління Національного банку України В.А.Ющенко затвердів 25.02.2005 року “Порядок проведення банками операцій з векселями”, де було визначено коло операцій з векселями та засоби їх виконання.

Згідно до зазначеного вище, банківські операції з векселями на Україні поділяються на комісійні та кредитні. Комісійні:

1 Прийняття векселів на інкасо для одержання платежів і для оплати векселів в строк;

2 Зобов’язання оплатити вексель за платника (доміциляція);

3 Гарантування оплати векселя (авалювання).

При інкасуванні векселів банки виконують доручення векселедержателів і беруть на себе відповідальність за пред'явлення векселів у строк платнику та одержання належних платежів. Якщо платіж надійде - вексель повернеться боржнику. У разі ненадходження платежу вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу.

Отже, банк відповідає за наслідки, які з’явилися через невчинення протесту. Якщо при врахуванні векселів банк піддається певному ризику, оплачуючи вексель (за мінусом дисконту), то при здійсненні інкасо банк приймає на себе лише доручення одержати належний за векселем платіж у визначений строк і передати його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій клієнта-векселедержателя. За здійснення операції інкасо банк отримує комісійну винагороду.

За виконання доручення щодо інкасування векселів банк має право на :

а) відшкодування витрат за відправку та отримання векселів і одержання платежу, коли платіж за векселем необхідно отримати в іншому місці;

б) винагороду (комісію) за виконання доручення.

Банк не несе відповідальності за втрату векселів на пошті, несвоєчасне одержання їх у місці платежу з вини пошти, за упущення або недоліки, допущені нотаріусом (судовим виконавцем) при опротестуванні та за незалежні від банку обставини, які можуть призвести до невигідних для клієнта операцій.

У разі ненадходження платежу і здійснення протесту витрати, пов'язані з протестом, комісія і інші платежі сплачуються клієнтом. Неоплачені документи зберігаються в установі банку ( для повернення їх клієнтові на його вимогу) протягом встановленого банком терміну. Після закінчення строку банк не відповідає за подальше їх зберігання.

Виходячи с того, що банк не бере на себе майже ні яких гарантій за збереження та дотримання всіх строків, мало хто користується такою послугою банка.

Банки можуть за дорученням векселедавця або трасата здійснювати платежі за векселем у встановлений строк. Банк у цьому випадку на противагу інкасуванню векселів не є одержувачем платежу, а стає платником.

Виступаючи як доміциліат, банк не ризикує, оскільки оплачує вексель лише в тому випадку, якщо йому платник вніс вексельну суму раніше або якщо платник має у нього на своєму розрахунковому (поточному) рахунку достатні кошти і уповноважує банк списати з його рахунка суму, необхідну для оплати векселя. У противному разі банк відмовляє в платежі, і вексель опротестовується звичайним порядком проти векселедавця.

За оплату векселя, як особливий платник , банк може стягувати комісію, а оплачені векселі відсилає клієнтові. Для осіб, які мають у даному банку розрахунковий (поточний) рахунок, оплата доміцильованих векселів може здійснюватись безплатно.

В чому практичні переваги доміціляції векселів? Як правило, цією послугою користуються партнери, яки територіально знаходяться в різних місцях, для спрощення процедури пред’явлення векселів.

Однак, є ще одна причина, яка стала актуальною в наш час, це можливість розрахунків зі своїми партнерами грошовими коштами при наявності доміцільованого векселя, в період, коли розрахунковий рахунок заблокований “картотекою”.

Аваль – вексельна порука, в силу якої особа (аваліст), її здійснила, приймає на себе відповідальність за виконання зобов'язання будь-якою зобов'язаною за векселем особою – акцептантом, векселедавцем, індосантом. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому наступному етапі його обігу (Рис. 2).

Банк може здійснити авалювання векселя на підставі договору з будь-якою зобов'язаною за векселем особою.



Рис.2. Вексельні операції комерційного банку

Аваль виражається за допомогою напису на лицевій стороні векселя або на додатковому аркуші (алонжі): “Вважати за аваль”, “Як аваліст за (назва юридичної особи, за яку надано аваль)”, Авальований” та будь-яким іншим рівнозначним написом, який підписується авалістом. В авалі обов'язково має бути вказано за кого він виданий, в іншому випадку він вважається виданим за векселедавця. Аваль векселя банком здійснюється лише після грунтовної перевірки його юридичної та економічної надійності. Аваль не втрачає своєї сили внаслідок недійсності зобов'язання , за яке він був наданий (недійсності підпису юридичної особи, її фінансової неспроможності тощо).

Угода між банком і клієнтом щодо надання останньому аваля на векселі укладається на термін, який визначається залежно від строку платежу за векселем. Угода може передбачати встановлення комісійної винагороди банку за здійснення аваля.

У разі несплати платником пред'явленого йому векселя векселетримач звертається з пропозицією про оплату до банку-аваліста. Після оплати авальованого векселя банк-аваліст набуває право регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти усіх зобов'язаних за векселем осіб. Після належного протесту векселя в неплатежі, здійсненого векселеотримувачем, останній набуває право звернення позову до всіх зобов'язаних осіб, у тому числі до банку-аваліста.

Банківські установи мають можливість виконувати такі кредитні операції з векселями:

1 врахування (дисконт) векселів;

2 видача позичок до запитання під забезпечення векселів;

3 кредитування з використанням доміцильованих векселів.

Вексельними кредитами є банківські операції по врахуванню (дисконту) векселів і видачі позичок до запитання під забезпечення векселів.

Економічно суттю операції врахування є дострокова грошова реалізація векселя векселетримачем банку і переведення комерційного кредиту у банківський. За дострокову оплату банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь, тобто вексель оплачується із знижкою. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель, і сумою, яку він отримає за цим векселем при настанні строку оплати, називається врахуванням або дисконтом.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на підставі відсоткової ставки врахування векселів і розмір її встановлюється банком за узгодженням з векселетримачем.

Для підприємств, які інтенсивно і регулярно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного кредиту є позички, що видаються під заставу у формі відкритого рахунку в визначеному процентному відношенні заборгованості клієнта відносно поданого ним забезпечення.

Банки можуть відкривати клієнтам за їх заявою спеціальні позичкові рахунки і відображати в них суми наданої позички під забезпечення прийнятих векселів. Відносно надійності векселів пред'являються ті самі вимоги, що й до врахованих векселів. Позички оформлюються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу. Погашення позички може здійснюватися шляхом перерахування коштів за розпорядженням клієнта з його розрахункового рахунка або шляхом зарахування платежів , що надійшли від векселедавців за векселями, які знаходяться в забезпеченні позички, безпосередньо на позичковий рахунок.

Ціль кредитування - задоволення вимоги кредитора позичальника в оплаті векселя, доміцильованого банком. Оскільки цей вид кредитування передбачає зміну тільки форми оплати, виконання всіх умов кредитного договору, що діють при звичайному кредитуванні, є обов'язковим.

Вибір проекту кредитування полягає в пошуку замкнутої схеми розрахунків. З цією метою вивчаються господарські зв'язки підприємств, визначаються найбільш надійні клієнти, яких можна кредитувати, визначається схема розрахунків з використанням доміцильованого векселя. Рішення про кредитування з використанням доміцильованих векселів приймає кредитний комітет відповідної установи банку (центрального апарату, дирекції чи відділення) з урахуванням граничних розмірів кредиту на одного позичальника, визначених Правлінням банку.

При проведенні операцій з векселями комерційні банки акумулюють значну кількість векселів. При правильному веденні операцій вексельний портфель є для банку надійною статтею його активів, стійкішою, ніж інші цінні папери, наприклад, акції. Ще однією перевагою векселів є точно встановлена їх ліквідність за строком.

Дисконтні та заставні операції з векселями дають комерційним банкам можливість з меншим ризиком порушення своєї ліквідності вкладати в ці операції найбільш схильні до несподіваного вилучення депозити (кошти на розрахункових , поточних та інших аналогічних рахунках). У разі несподіваного вилучення таких коштів комерційні банки для збереження своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку України або в комерційних банках у формі переврахування і перезакладу векселів.


Література

1. Фінанси України - підр. за ред. Огійчуко М.Ф. – К. 2008 р.

2. Фінанси України – журнал - № 3-12 – 2009 р.

3. Фінансове право – підр. за ред. Марков В.Г. – К. – 2007 р.