Київський національний університет внутрішніх справ
Юридичний факультет
Реферат з фінансового права на тему:
«Характеристика ревізії як методу фінансового контролю»
Виконав
Студент 302 групи
Сироватченко М.А.
Київ - 2008
План
1. Вступ;
2. Загальні поняття про фінансовий контроль;
3. Ревізія – метод чи форма фінансового контролю?
4. Класифікація та особливості проведення ревізій;
5. Суб'єкт фінансового контролю в Україні – контрольно-ревізійна служба та її функції;
6. Висновки;
7. Література
Вступ
Формування ринкової економіки в Україні розпочинається з відтворення ринкових інститути, які існували лише у зародковому стані.
Після демократичних перетворені, сучасний етап розвитку України характеризується тенденціями по зміцнення державної влади, підвищення ролі держави в системі управління економікою, посилення боротьби з корупцією і правопорушеннями в економічній сфері. У цьому зв'язку об'єктивно зростає значення і роль фінансового контролю в системі державного управління, реформування чинної системи фінансового контролю в Україні й розроблення нових концептуальних основ організації системи загальнодержавного фінансового контролю.
Нинішня система фінансового контролю в Україні, безперечно, має досить потужну структуру, хоча, на наш погляд, не зовсім повнота ефективно охоплює реалії перехідної економіки як у практичному, так і в теоретичному плані.
Загальні поняття про фінансовий контроль
Фінансовий контроль - регламентована правовими нормами цілеспрямована діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань незалежно від форм власності й інших суб'єктів з перевірки своєчасності і точності надходження коштів у банк та інші фонди коштів, правильності її ефективності їх використання.
Фінансовий контроль спрямований на дотримання законності, фінансової дисципліни, запобігання фінансовим правопорушенням під час мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави й ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.
Об'єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підприємницьких структур, бюджетних установ і організацій, фінансово-кредитних інститутів тощо. Об'єкти фінансового контролю - це господарські операції, що здійснюються з використанням коштів на цілі економічного та соціального розвитку; це кошти, матеріальні, трудові й інші ресурси країни.
Принципи фінансового контролю зафіксовано в Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій IX конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів у 1977 р. Це, зокрема» такі принципи:
1) незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту демократії та обов'язкового елемента управління фінансовими ресурсами;
2) законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;
3) визначення необхідності здійснення попереднього контролю та контролю за фактичними результатами;
4) наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;
5) гласність і відкритість органів контролю з обов'язковою вимогою дотримання комерційної чи іншої таємниці, що захищається законом.
На основі Лімської декларації в 2002 р. прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав - учасниць СНД. Серед принципів фінансового контролю названо ще такі: законність, незалежність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної етики, об'єктивність.
Основні завдання фінансового контролю:
1) підтримка фінансової дисципліни;
2) перевірка виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин;
3) перевірка правильності використання підприємствами, установами й організаціями грошових ресурсів, які є в їх розпорядженні;
4) перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і збереження коштів підприємствами, організаціями й установами;
5) запобігання, а також усунення виявлених порушень фінансової дисципліни;
6) застосування заходів примусу за вчинення правопорушень;
7) виявлення внутрішніх резервів виробництва. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 травня
2005 р № 158-р схвалено Концепцію розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.
Ревізія – метод чи форма фінансового контролю?
Але чи є ревізія методом, чи формою фінансового контролю, то на цьому ґрунті виникає багато суперечностей.
Деякі науковці в економічних та юридичних галузях схиляються до іншої думки, вважаючи ревізію формою фінансового контролю[1]. На сьогодні більшість авторів розглядають ревізію як метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності та спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень і крадіжок коштів та матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням. Відповідні визначення, що містяться у багатьох інших авторських працях, майже не відрізняються. Наприклад, «ревізія - метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності. Це спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень і крадіжок матеріальних цінностей та коштів. Ревізія - системна діяльність спеціальних органів фінансового контролю з дослідження звітної документації, правильності ведення обліку та звіту. Здійснюється з метою запобігання фінансовим зловживанням. За наслідками ревізії складають акт ревізії - службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення відповідної ревізії, відображає її результати за наслідками певних фінансово-господарських операцій або діяльністю підприємства загалом і є носієм доказової інформації про виявлені та систематизовані за економічною однорідністю недоліки господарювання й порушення законів та інших нормативно-правових актів. Підписують акт керівник ревізійної групи, керівник підприємства, бухгалтер»[2].
Проблеми у розумінні цього поняття залишаються не лише не дослідженими, а й періодично ускладнюються законодавцем. Так, ч. 2 ст. 2 Закону від 26 січня 1993 р. «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» закріплено наступну норму: «Державний контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок». Отже, з викладеного вбачається, що законодавець розглядав ревізію як форму державного фінансового контролю. Проте післявнесення змін до названого вище нормативного акта Законом від 15 грудня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання фінансовим правопорушенням, забезпечення ефективного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна» ця норма набула такого вигляну: «Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту та інспектування». Щодо ревізії, то нині вона розглядається не як форма фінансового контролю, а як форма інспектування і «полягає у документальній та фактичній перевірці...».
Поняття ревізії також згадується у визначенні контрольного заходу, що закріплене у Стандартах державного фінансового контрою: «Контрольний захід — це сукупність способів і методичних прийомів фінансового контролю (ревізія, перевірка, оцінка, розслідування та вивчення), якізастосовуються суб'єктами державного фінансового контролю в межах повноважень, визначених Конституцією України та іншими актами законодавства, що регулюють їх діяльність, і спрямовані на повний комплекс (систему) або окремі процеси (етапи) фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна»[3]. У наведеному визначенні ревізія вже розглядається як спосіб і методичний прийом контрольного заходу.
Зовсім протилежне за змістом визначення закріплене у п. 1.5 Інструкції з підготовки, проведення контрольних заходів з питань фінансово-господарської діяльності та реалізації їх матеріалів у митній службі України: «Ревізія — система організаційно-контрольних заходів, здійснюваних контрольно-ревізійним підрозділом з метою повної та всебічної оцінки фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю, виявлення в нійнедоліків і порушень, а також запобігання їм у майбутньому»[4]. У даному випадку вже ревізія є системою контрольних заходів, а не їхнім способом чи методичним, прийомом.
З огляду на викладене, робимо висновок про наявність у законодавця труднощів під час диференціації форм і методів фінансового контролю. Це ускладнюється також відсутністю наукових розробок у даному напрямі.
Втім спочатку з'ясуємо, чи є ревізія методом фінансового контролю. Сучасна наукова література містить визначення методу як сукупності прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності, що підпорядковуються вирішенню конкретного завдання[5]. Як метод виступає і система визначених операцій з узагальнення і оцінки зібраної інформації. Отже, з огляду на завдання фінансового контролю, метод фінансового контролю можна визначити як сукупність прийомів та способів отримання інформації про стан фінансової дисципліни під час проведення фінансової діяльності з метою запобігання і припинення правопорушень у цій сфері.