3.2. Робота фінансового управління по забезпеченню перевірки правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних закладів
Районне фінансове управління доводить до головних розпорядників бюджетних коштів відомості про граничні обсяги видатків та надання кредитів з бюджету загального фонду проекту районного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.
Для правильної та своєчасної організації роботи, пов’язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись вказівками фінансового управління щодо складання проектів районного бюджету на наступний рік:
1) встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяги видатків та/або надання кредитів з бюджету із загального фонду, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;
2) розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні дотримуватись відповідно до законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків або надання кредитів з бюджету у проектах кошторисів;
3) забезпечують складання проектів кошторисів на бюджетні програми, що виконуються безпосередньо головними розпорядниками.
На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються фінансовому управлінню для включення до проекту районного бюджету у встановленому ним порядку. Термін розгляду показників кошторисів розпорядників нижчого рівня встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені як бюджетні запити.
У разі обмеження терміну формування бюджетних запитів головними розпорядниками, фінансове управління надає дозвіл головним розпорядникам самостійно визначати порядок та обсяг одержання необхідних даних для забезпечення своєчасного формування і подання бюджетних запитів.
Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки та/або надання кредитів з бюджету. У частині надходжень проектів кошторисів зазначаються планові обсяги, які передбачається спрямувати на здійснення видатків або надання кредитів з бюджету із загального та спеціального фондів проекту районного бюджету.
Під час визначення обсягів видатків та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ, обсяг виконуваної роботи, штатної чисельності тощо. Обов’язковими є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також на господарське утримання установ.
Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбаченні законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Розпорядники бюджетних коштів складають такі звіти про виконання кошторису установи : Форма №2мд, Форма №4-1мд, №4-2мд (Додаток18,19,20).
Асигнування на централізовані заходи, які здійснюються головними розпорядниками, включаються до кошторисів тільки у разі, коли проведення таких заходів за рахунок коштів бюджету не суперечить законодавству.
У тижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, Міністерству фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування, форму якої затверджує Мінфін [6, ст.8].
Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників бюджетних коштів, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду тощо.
Розпорядники свої витрати приводять і відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи (в нашому випадку – фінансове управління), що пропонується до затвердження за штатним розписом (Додаток 21), повинна бути приведена і відповідність з визначеним фондом оплати праці, а інші витрати – у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій.
3.3. Аналіз діючої системи оподаткування підприємств, установ, організацій та фізичних осіб
Районнефінансове управління у процесі виконання районного бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.
До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки та збори (обов’язкові платежі):
1) податок з доходів фізичних осіб;
2) державне мито в частині, що належить відповідному бюджету;
3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, що справляється виконавчими органами;
4) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання патентів пунктами продажу нафтопродуктів);
5) плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами;
6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами або утвореними в установленому порядку адміністративними комісіями;
7) єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Зазначені податки і збори (обов’язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Види доходів Зведеного бюджету України – податок на прибуток підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю тощо.
Виконання державного бюджету аналізується обчисленням відносних величин виконання плану за доходами та видатками в цілому, а також за окремими їх видами і цільового призначення. Такий аналіз дає змогу не лише дістати сукупну оцінку виконання бюджету, а й охарактеризувати ступінь виконання плану за кожною групою доходів і видатків, докладно проаналізувати ту групу доходів або видатків, за якою виявлено істотні відхилення фактичних даних від запланованих, установити, чим було зумовлене відхилення фактичних надходжень від запланованих.
Приріст суми податкових доходів можливий з двох причин: зростання податкової бази і зміни в оподаткуванні. Перший вид змін податкових доходів прийнято називати автоматичним ефектом, другий – дискреційним. Ці зміни пов’язані з видами фіскальної політики.
Дискреційна фіскальна політика – це система заходів, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано створює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки.
За недискреційної (автоматичної) фіскальної політики дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично внаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами є прогресивна податкова система і трансфертні платежі.
Для аналізу динаміки основних показників державного бюджету може бути використана система індексів. Вона є прикладом для застосування кореляційно-регресійного аналізу. Методологій індексного аналізу податкових надходжень полягає у виявленні впливу приростів, середніх приростів і швидкості руху на всю сукупність податкових надходжень.
Надходження податкових платежів можна охарактеризувати за всіма структурними елементами системи показників: 1) річний приріст надходжень окремого виду податкових надходжень, що визначається як різниця між річними надходженнями; 2) середня сума надходжень податкових платежів за видами, що розраховується за середньою арифметичною;
Визначення впливу окремих факторів на зміну загальної суми кожного податку. До таких факторів можна віднести кількість платників податків (Q), податкову базу (В) та податкову ставку (t). Добуток трьох зазначених факторів означає суму сплаченого податку (Т): Т = Q * B * t
Розглядаючи випадки застосування індексних методик при аналізі податкових надходжень до бюджету, треба зазначити, що при визначенні динаміки деяких показників, нерідко виникає необхідність визначити і зміну їх середніх характеристик. Не всі фізичні та юридичні особи сплачують належні їм податки за юридично встановленими рівнями податкових ставок, що насамперед стосується практики надання державою податкових пільг. У таких випадках використовують середню ставку на податок, зміни якої характеризують за допомогою індексів середніх величин.
Суть економіко-математичного моделювання встановлених ставок податків полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника податку і визначені фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином нарегулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки виступає саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника.
Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяції трендів. Проте ці методи, передбачаючи збереження минулої тенденції розвитку, не враховуючи змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.