Можливість роздвоєння вартості повноцінних грошей широко використовувалася тими хто карбував монети. На цьому здійснювалося звичайне фальшування монет, їх обрізування приватними особами. Проте й держави нерідко використовували таку можливість для погіршення якості грошей з метою поліпшення становище своєї казни чи в інтересах певних соціальних груп. Якраз заради цього всі держави домагалися монополізації у карбуванні монет.
Вартість неповноцінних грошей, що не мають субстанціональної вартості, відбувається під впливом тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих грошей від реальної. У міру заміщення в обігу золота його знаками цей розрив посилювався і навіть розмінні на золото гроші все більше виступали в їх номінальній, а не в реальній вартості. З припиненням розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній вартості. По суті вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому гроші функціонують.
Маса грошових знаків, що вступає у сферу обміну в кожному наступному циклі відтворення - величина не випадкова. Вона зумовлена насамперед сукупною міновою вартістю товарів, які реалізовані в попередньому циклі і вийшли у сферу споживання. Грошові знаки залишаючись в обігу, продовжують представляти цю сукупну товарну вартість, будучи її відбитком. Це виявляється в тому, що кожний власник грошей, вступаючи з ними в черговий цикл обміну, розглядає їх як конкретну реальну вартість і готовий платити за потрібний товар не будь-яку їх суму, а лише ту, яка забезпечить йому привласнення еквівалентної вартості.
Якщо в черговому циклі обміну товарів виявиться менше, ніж було в попередньому, або в обігу перебуватиме зайва маса грошових знаків при тій самій масі товарів, то між грошовою і товарною масами складеться нове співвідношення, в якому попит перевищуватиме пропозицію. Покупці будуть готові платити, а продавці вимагатимуть більшу суму грошей, ніж у попередньому циклі. Грошова маса знеціниться в порівнянні з товарною, і ціни на товари будуть зростати. Складеться новий, знижений рівень мінової вартості грошей, з якою вони перейдуть у наступний цикл відтворення.
Якщо в цьому циклі надійде більша маса товарів або частина грошей (якимось чином) буде вилучена з обігу, то товарна пропозиція перевищить попит, не всі товари можуть бути продані і продавці змушені знижувати ціни. У грошей сформується нова мінова вартість (підвищена) з якою вони увійдуть в наступний цикл обміну.
Забезпечення довіри до неповноцінних грошей обумовлює специфічну форму їх вартості - купівельну спроможність.
Якщо всі суб’єкти ринків, зокрема продавці товарів, довіряють таким грошам, то власники їх зможуть за певну грошову суму придбати певну масу товарів, послуг, цінних паперів, валюти тощо.
Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна придбати за грошову одиницю, і навпаки чим ціни нижчі, тим більше можна купити товарів. Звідси можна сказати, що між купівельною спроможністю (вартістю грошей) кредитних грошей і рівнем цін на товари існує обернена залежність. Тому зміну вартості грошей за певний період можна визначати за формулою:
Ів. г = 1/Іц
де Ів. г. - зміна вартості грошей
Іц - індекс середнього рівня цін за певний період.
Зміна вартості грошей надзвичайно важливий економічний показник, що відчутно впливає на всі сфери життя суспільства. Рівень вартості грошей не може залишатися незмінний. Зниження вартості грошей називається інфляцією, а збільшення - дефляцією.
Висновки по першому питанню:
1. Гроші є особливим товаром, що мають властивості загального еквівалента, тобто здатність обмінюватися на будь-який інший товар, є безпосереднім носієм абстрактної цінності і суспільного багатства.
2. Вартість грошей як загального еквівалента формується безпосередньо в обігу внаслідок обміну певної маси реальних цінностей на певну масу грошей.
3. Гроші пройшли складний еволюційних шлях від звичайних товарів широкого вжитку до електронних грошей. Переломним моментом у цій еволюції став перехід від повноцінних грошей до неповноцінних.
4. Зміна вартості грошей обернено пропорційно індексу середнього рівня цін за певний період (місяць, квартал, рік). Зниження вартості грошей це інфляція, збільшення - дефляція.
Питання про форми та види кредиту з практичного погляду не має такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Важко віднайти хоча б з два підручника в яких однаково трактувалось поняття форм та видів кредиту. Нерідко одне й те саме поняття одні автори називають формами кредиту, інші - видами, і навпаки. Деякі автори говорять тільки про форми кредиту і зовсім не згадують про види. Такий різнобій може негативно впливати на практику організації кредитування, зокрема на розроблення її нормативно-інструктивного забезпечення.
У загальному розумінні форма - це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов’язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит - явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна говорити з певною умовністю як про найбільш загальний вигляд, якого він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої сутності і культури. Тому критеріїв для вичленення форм кредиту не може бути багато. Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкриваються вся його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві - товарна (натурально-речова) і грошова.
У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями; коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу, це є комерційним кредитом.
Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник бажає реалізувати виготовлений товар, але в покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятися векселем.
Сфера товарної форми кредиту незначна, більша його частина надається й погашається в грошовій формі.
Грошовий кредит виступає насамперед як банківський. Кредитні відносини між банками й клієнтами виникають не тільки при одержанні останніми кредиту, але й при розміщенні ними своїх грошових внесків у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обумовлює не тільки обіг товарів, але й нагромадження капіталу.
Форми кредитів постійно розвиваються, міняється місце тієї або іншої форми кредиту на кожному з етапів розвитку економіки країни.
Крім форм кредитів в економічній літературі виділяють види кредитів. По найпоширенішій класифікації залежно від організації кредитних відносин виділяють міжгосподарський, банківський і державний кредити (інші: споживчий і міждержавний).
Міжгосподарський кредит - це кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами, організаціями, господарчими товариствами в процесі їхніх розрахункових взаємин, а також між підприємствами, організаціями й господарчими товариствами, з одного боку, і органами галузевого керування - з іншої, у процесі їхніх фінансових взаємин. Цей вид кредиту включає:
1. Комерційний кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відкладеного платежу за продані товари (надані послуги). Комерційний кредит - це форма руху безпосередньо промислового капіталу і способів перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Отже, комерційний кредит є різновидом грошового кредиту. З одного боку, він прискорює реалізацію товару продавцям, а з іншого - надає можливість покупцеві користуватись товаром до отримання коштів від реалізації своєї продукції. Таким чином, комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капіталу у грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому у суспільстві. Комерційний кредит виникає за бажанням і згодою сторін - продавця і покупця - і має строго визначений напрям і межі.
Кредитор може надати кредит лише своєму покупцеві, а його межі ті ж самі, що й міжгосподарського кредиту взагалі. Як правило, комерційний кредит є короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів, стимулюючи і прискорюючи їх збут і зменшуючи час перебування авансованого капіталу в товарній формі. Терміни та розмір його залежать від ряду факторів: ступеня дефіцитності товару на ринку, фінансового стану контрагентів, наявності довіри продавця до покупця, розвитку ринку кредитів тощо.
Передача товару в кредит може оформлятись або не оформлятись векселем. Валюта векселя як цінного паперу складається з ціни товару і позичкового процента за період користування кредитом, ставка якого визначається існуючою нормою процента на ринку позичкових капіталів, але, як правило, дещо нижча від ринкової. Адже при наданні комерційного кредиту мають на меті не отримання прибутку, а реалізацію товару. Формалізуючи відносини між боржником і кредитором, вексель є певною гарантією погашення боргу та може бути підставою для кредитування кредитора банком. За допомогою індосаменту (передавальний напис на цінному папері, в т. ч. на векселі, чеку. Засвідчує передачу прав, що витікають із цінного паперу від однієї особи до нового власника) векселедержатель може розрахуватись векселем зі своїм контрагентом. У разі несвоєчасного платежу за векселем або відмови боржника від платежу векселедержатель має право на протест векселя.