— застосування сприятливих митних режимів імпорту технологічного устаткування;
— освоєння механізмів державного довгострокового кредитування;
— удосконалення системи державних замовлень та закупівель;
— максимальне використання інвестиційних інструментів приватизації;
— державне сприяння розвитку фінансового лізингу;
— застосування додаткових стимулів розвитку малого та середнього бізнесу, венчурних інвестицій;
— державне сприяння розвитку наукомістких виробництв та галузей, що базуються на використанні інформаційних і комунікативних технологій.
У формуванні інвестиційного потенціалу особливу роль відіграють відновлення інвестиційного потенціалу держави, щорічне виділення централізованих капіталовкладень у розмірі не менше як 1,5—2% від валового внутрішнього продукту, спрямування бюджетних коштів на фінансування державних цільових програм і використання їх лише на конкурсних засадах через механізми кредитування Державного банку реконструкції і розвитку.
Економіка зазнає значних збитків від нецільового використання амортизаційних відрахувань. Майже половина виведених з-під оподаткування сум спрямовувалася не на інвестиції, а на поповнення обігових коштів підприємств. Тому необхідно реформувати систему амортизації з метою її лібералізації, значного розширення прав підприємств у формуванні та використанні власних амортизаційних коштів, виборі методу нарахування та термінів корисного використання основних засобів.
Для стимулювання капіталізації прибутків підприємств та організацій держава повинна запровадити податкове стимулювання інвестиційного, у тому числі інноваційного процесу.
Україна належить до держав з високим науковим потенціалом. Тому треба створити такі умови, які забезпечували б не лише примноження цього потенціалу, а насамперед максимальну його віддачу. Держава має стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу.
Треба кардинально поліпшити фінансування науки шляхом як збільшення бюджетних видатків у межах не менш як 1,5—1,7% від ВВП на першому етапі і до 2,0—2,5% — на другому етапі, так і залучення позабюджетних асигнувань. Першочергової бюджетної підтримки потребує фундаментальна наука, що є основою створення власних високих технологій і важливим чинником оновлення наукового потенціалу.
Найближчими роками треба здійснити цільову програму інформатизації навчальних закладів, комп'ютеризації сільських шкіл. Назріла потреба в запровадженні механізмів пільгового кредитування студентів на період навчання у вищій школі, створенні державного фонду сприяння здібній молоді у здобутті вищої освіти за кордоном.
Вихід української економіки на траєкторію зростання зумовлює необхідність невідкладної перебудови соціальної сфери і насамперед істотного підвищення добробуту людей. Якщо чинна модель бюджетної політики зорієнтована переважно на захист соціально вразливих верств населення, то логіка нової моделі передбачає принципову корекцію політики доходів — перенесення основних акцентів насамперед на працюючу частину населення. Нинішнє заниження вартості робочої сили, як і недостатній рівень соціальних витрат, відчутно гальмує розвиток внутрішнього ринку, динаміку економічних процесів.
Життєво важливою справою є забезпечення випереджального розвитку соціальних інститутів (освіти, медицини, культури) та відповідного зростання соціальних інвестицій, безпосередньо спрямованих на розвиток людини. Найближчими роками за рахунок бюджетних коштів необхідно посилити адресні засади підтримки малозабезпечених сімей, замінивши цим нинішню соціально несправедливу і вкрай неефективну систему пільг, субсидій та компенсацій.
Інтегрування України в європейські структури потребує вироблення та реалізації нової моделі взаємовідносин з регіонами, яка б сприяла створенню умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій. Бюджетна політика у цьому напрямі має забезпечити:
— формування оптимальної високоефективної структури господарства регіонів, яка б гарантувала їх комплексний розвиток;
— запровадження системи стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання з застосуванням об'єктивних критеріїв, гарантованих державою соціальних стандартів, нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеного переліку завдань місцевого значення;
— вирішення спільних регіональних та міжрегіональних проблем розвитку шляхом об'єднання фінансових ресурсів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з розширенням повноважень місцевих органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.
При виконанні даної курсової роботи я ознайомилася з такими поняттями як Державний бюджет, бюджетний дефіцит і профіцит, бюджетна політика; з'ясувала зміст статей доходів і витрат Державного бюджету, причини утворення державного боргу та виявила завдання і напрями бюджетної політики України.
Державний бюджет є важливим інструментом впливу на розвиток економіки і соціальної сфери. За його допомогою держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.
Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених вiдповiдним бюджетом. Найбільш пріоритетними є галузі соціального захисту та соціального забезпечення, освіти, економічної діяльності, загальнодержавних функцій.
Доходи бюджету включають усi податкові, неподатковi та iншi надходження на безповоротнiй основi, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Для України, як і більшості країн світу, є характерним значний рівень бюджетного дефіциту, що має негативні наслідки. В різні роки він сягав до 10%. Основними причинами дефіциту є структурна розбалансованість економіки, неефективний механізм оподаткування, значний обсяг тіньової економічної діяльності, нецільове і неефективне використання бюджетних коштів тощо.
Ще одним негативним явищем бюджету є державний борг – сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Сьогодні він становить 15 511 555,07 тис. дол. США. Невідкладним завданням для країни є застосування заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками, поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою.
Бюджетна політика — сукупність заходів держави щодо організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Завданнями бюджетної політики є постійне сприяння розвитку виробництва, підвищення рівня зайнятості населення, використання бюджетних ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, вплив на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що несуть загрозу здоров'ю людини.
державний бюджет борг дефіцит
1. Закон України "Про державний бюджет України на 2008 рік"
2. Бюджетний кодекс України
3. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 422 с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. Для студ. Вузів. – К., 2004. – 544 с.
5. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. – К.: Наукова думка, 1997. – 303 с.
6. Мельникова В.І., Климова Н.І. Макроекономіка: Навч. посіб. 2-е видання, виправлене і доповнене – К.: ВД"Професіонал", 2005. – 400с.
7. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
8. Савченко А.Г. Макроекономічна політика: Навч. посіб. – К., 2001. – 166с.
9. Україна у цифрах у 2006 році: Статистичний довідник. За ред.. Осауленка О.Г. – К.: Консультант, 2007.
10. Юрій С.І, Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: НІОС, 2000 – 400с.
11. Урядовий кур’єр – 2007 26 липня Державний борг у дзеркалі статистики 4
12. Фінанси України 2004 №4 Дроздовська О.С. Теоретичні засади організації бюджетного устрою України 23-29 с.
13. Фінанси України 2004 №5 Сова О.Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету та шляхи її розв’язання 83-87 с.
14. Фінанси України 2005 №8 Жибер Т.В. Бюджетна політика України 7-9с.
15. Фінанси України 2005 №9 Сова О.Ю. Сутність та види дефіциту Державного бюджету 20-24 с.