Виручка від реалізації продукції – це вартість реалізованих товарів, робіт, послуг, це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона є основним джерелом доходів і фінансових ресурсів підприємств.
На практиці використовуються два методи визначення моменту реалізації продукції:
1) метод нарахування (продукцію відвантажено або відпущено споживачу);
2) касовий метод (одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію).
Фактори, які впливають на розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг):
- у сфері виробництва: обсяг виробництва, кількість продукції, асортимент продукції, ритмічність випуску, інші;
- у сфері обігу: ритмічність відвантаження, своєчасне оформлення транспортних і розрахункових документів, строки документообігу, форми розрахунків, рівень цін;
- не залежать від діяльності: порушення строків договорів постачальниками, недоліки в роботі транспорту, несвоєчасна оплата продукції покупцями.
Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, достатні для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.
Методи визначення планової виручки:
1) метод прямого рахунку: множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою:
В = Р * Ц,
де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу
У натуральному виразі обсяг реалізованої продукції (РП) визначається за формулою
Р = Зн + ТП - Зк,
де Р - обсяг реалізації у плановому періоді;
Зн - залишки готової продукції на початок планового періоду;
ТП - випуск товарної продукції у плановому періоді;
Зк - залишки готової продукції на кінець планового періоду.
Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод.
Метод прямого рахунку ґрунтується на гарантованому попиті, коли весь обсяг виробленої продукції припадає на попередньо оформлений пакет замовлень.
2) В умовах ринкової економіки, коли підприємство не має гарантованого попиту на свою продукцію, для планування виторгу застосовується розрахунковий метод, основою якого є обсяг реалізованої продукції, коригований на вхідні й вихідні залишки. Виторг від реалізації (ВРпл) визначається за формулою
Врпл = (Зн * Кпер + ТП – Зк) * Цпл
Кпер = Цпр * Спр
де Цпр – ціна реалізації продукції минулого періоду;
Спр - собівартість реалізованої продукції минулого періоду;
Зн - нереалізовані залишки готової продукції на початок планового періоду;
ТП - обсяг товарної продукції на плановий період;
Зк - заплановані залишки готової продукції на кінець планового періоду;
Цпл - планова ціна реалізації продукції.
Усі складові розрахунку виторгу від реалізації продукції, виражені в цінах реалізації: залишки на початок року в цінах, що діяли на період, попередній плановому; товарна продукція й залишки нереалізованої продукції - в цінах планового періоду.
В основі визначення вартості товарного випуску в діючих цінах реалізації лежить обсяг виробничої програми, яка складається на основі отриманих підприємством державних замовлень, укладених господарських договорів на постачання продукції і заявки споживачів.
При формуванні фактичного виторгу від реалізації продукції необхідно враховувати, що в суму грошових надходжень входить податок на додану вартість та акцизний збір
В = ∑(Рі * Ці) + ПДВ + АЗ
Надходження виручки на поточні рахунки підприємства являє собою завершення кругообороту коштів, то її використання є як початком нового кругообороту, так і стадією розподільних процесів.
Виручка, що надходить на поточний рахунок підприємства, відразу ж використовується на оплату рахунків постачальників сировини, матеріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива, енергії. З виручки здійснюються відрахування податків у бюджет, відрахування в позабюджетні фонди, виплата заробітної плати у встановлений термін, відшкодовується знос основних виробничих фондів, фінансуються витрати, передбачені фінансовим планом і не включені в собівартість продукції.
ВИТРАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ
В процесі господарської діяльності підприємства здійснюють матеріальні і грошові затрати.
Виробництво продукції (робіт, послуг) пов'язане з витратами виробництва.
Витрати виробництва - це спожиті у процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, амортизацію основних засобів, працю робітників, зайнятих у процесі виробництва).
Витрати виробництва прямі витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати.
Прямі витрати:
- матеріальні витрати - вартість сировини та основних матеріалів, що є основою для виготовлення продукції і які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (сировина і матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали);
- витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат.
- інші прямі витрати - всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, витрати від браку тощо).
Загальновиробничі (накладні) витрати:
- витрати на управління виробництвом (оплата праці та відрахування на соціальні заходи і медичне страхування персоналу апарату управління виробничими підрозділами, оплата службових відряджень працівників виробничих підрозділів);
- амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
- витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції);
- витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші витрати на утримання виробничих приміщень;
- витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт і послуг);
- витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;
- інші витрати (внутрішньогосподарське переміщення матеріалів, продукції на складах; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей; оплата простоїв тощо).
Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, одноразові і довгострокові.
Поточні витрати зв'язані безпосередньо з одним циклом виробництва.
Одноразові витрати - це витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більше місяця) і направляються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого періоду.
Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту, який планується закінчити не раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу чи передоплати).
За рівнем впливу обсягу виробництва на рівень витрат останні поділяються на змінні і постійні.
Змінні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням випуску продукції і зменшується з його зниженням. До таких витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівників, зайнятих на виробництві продукції (робіт, послуг) з відрахуваннями на соціальні заходи тощо.
Постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції суттєво не змінюються. До постійних витрат належать витрати, що пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю виробничих підрозділів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва в цілому.
За доцільністю проведення витрати поділяються на продуктивні і непродуктивні.
Продуктивні витрати передбачені технологією та організацією виробництва.
Непродуктивні витрати виникають в результаті певних недоліків в організації і технології виробництва.
Витрати, що включаються в собівартість виробленої продукції (проведення робіт, надання послуг), - це витрати, що пов'язані з їх виробництвом (проведенням) та включаються в собівартість.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з їх виробничої собівартості, яка була реалізована протягом звітного (планового) періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.