Смекни!
smekni.com

Платіжна система України та стратегія її розвитку (стр. 1 из 8)

Курсова робота

"ПЛАТІЖНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА СТРАТЕГІЯ ЇЇ РОЗВИТКУ"

Вступ

Актуальність теми. За останні роки в економіці і банківській системі України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки.

Відповідно до цього напряму економічних перетворень сучасний етап розвитку банківського сектора характеризується розширенням обсягів і структури грошового обороту, ускладненням розрахунків, необхідністю уникнення фінансових ризиків і налагодження дієвого контролю за системою грошового обігу в Україні. Виконання таких складних завдань може бути забезпечено суттєвим розширенням різних видів банківських послуг, що надаються банками підприємствам, організаціям і населенню.

Однією із таких послуг, що вже широко використовується на зарубіжних фінансових ринках, є запровадження електронних грошей, створення систем електронних платежів і розрахунків. На сьогоднішній день в Україні вже створено систему електронних платежів Національного банку України, окремі банки використовують деякі елементи і системи зарубіжних платіжних систем, запроваджують власні системи.

Однак на цей час практика ставить більш складні завдання, вирішення яких є перспективними в аспекті вдосконалення національної електронної платіжної системи. Так, існує практична необхідність створення національної системи масових електронних платежів, впровадження якої ще тільки розпочинається.

У цьому зв'язку дослідження стратегії розвитку платіжної системи України набуває особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.

Об'єктом дослідження є сучасний стан функціонування національної електронної платіжної системи

Предмет дослідження – стратегії розвитку національної електронної платіжної системи

Методи дослідження – узагальнення та систематизація наукової літератури, методи економічного аналізу (аналіз витрат і доходів, накопиченого фінансового результату діяльності підприємства), математичної статистики тощо.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні основ організації, розкритті діючої практики використання національної електронної платіжної системи, а також пошуку напрямків удосконалення цієї системи на основі систематизації існуючих пропозицій щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

– обґрунтовано актуальність вдосконалення платіжної системи України;

– досліджено роль платіжної системи в економіці України;

– розглянуто процес становлення системи електронних платежів в Україні;

– викладено нормативно-правові основи функціонування національної електронної платіжної системи;

– вивчено організаційну структуру та облік операцій з використанням платіжних карток НСМЕП;

– наведено сучасний стан впровадження в промислову експлуатацію національної системи масових електронних платежів на Україні;

– запропоновано шляхи вдосконалення національної електронної платіжної системи України;

Вказаному питанню приділяється значна увага Національного банку України та Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відображення у законах «Про Національний банк України» (№2922–ІІІ), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (№2346 – III), Постановах НБУ «Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів» (№620 вiд 10.12.2004), «Про затвердження Програми розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006–2008 роки (№121 від 30.03.2006) та ін.

Впровадження пропозицій і рекомендацій, наданих в роботі, дозволить створити оптимальні умови для досягнення національною системою масових електронних платежів на Україні соціально-орієнтованого та загальнодержавного рівня. Це надасть можливість досягти ефективного функціонування національної платіжної системи України загалом.


1. Теоретичні основи розвитку національної електронної платіжної системи в умовах трансформації економіки України

1.1 Визначення сутності поняття «платіжна система»

Як зазначають Б.П. Адамик [16], Н.А.Єрохіна [31], В.М. Кравець [40], Н.Г. Лапко [45], А.С. Савченко [63], Д.П. Шкудун [74] та інші фахівці, електронна платіжна система є різновидом та еволюційною формою одного з невід'ємних спеціалізованих елементів практично всіх економічних операцій, що стосується передачі грошової вартості в обмін на товар, послугу або фінансовий актив, тобто платіжних систем.

Аналіз спеціальної літератури [6, 31, 35, 47, 56, 61, 67 тощо] показав, що до визначення поняття платіжної системи існують різні підходи.

Так, у Законі України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [6] платіжну систему визначено як платіжну організацію, членів платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів, який і є обов'язковою функцією цієї системи.

У ряді робіт [56, 74, 80 та ін.] платіжну систему представляють як систему механізмів, які служать для переказу грошових коштів між суб'єктами господарювання, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Тобто, платіжна система розуміється як набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів.

Спираючись на дані, представлені у роботах А. Вавилова [22], О. Махаєвої, В. Харченко [48], зазначимо, що у більшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками. Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

– системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї із систем електронних міжбанківських розрахунків;

– внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. При цьому розрахунки виконуються через систему кореспондентських рахунків у центральній установі, яка виступає як банк банків відповідної структури. Всередині структури може також створюватися єдиний центр для виконання клірингу та розрахунків;

– системи «клієнт-банк» використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїм клієнтам на базі сучасних технологій. Так, нині все більшого поширення набуває банківське обслуговування вдома, або «домашній банк» – комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських трансакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телевізійного зв'язку;

– системи масових платежів, які широко використовуються у розвинених державах світу. Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток. У цих системах задіяні кредитні картки, дебетні картки, «електронні гаманці», а також картки для отримання грошей з банківських автоматів.

Аналіз спеціальних праць [55, 61, 70, 71 та ін.] дозволяє укласти, що необхідними елементами ефективно функціонуючих платіжних систем є:

– нормативно-правова база, що регулює платіжні відносини, має створювати сприятливі умови для забезпечення потреб нормального функціонування платіжної системи;

– бухгалтерська і технологічна модель є основним операційним механізмом здійснення платежів, що ґрунтується на принципах бухгалтерського обліку і звітності, включає платіжні інструменти та механізми переказу коштів;

– технологічна інфраструктура є основою життєздатності платіжної системи. Вона включає, зокрема, програмні та технічні засоби обробки та передачі даних, обслуговуючий персонал тощо;

– захист інформації як сукупність програмно-технічних, нормативно-правових, адміністративно-організаційних засобів.

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Платіжні системи виконують функцію передачі потоку інформації, який містить деталі платежу, і безпосередньо переказу грошових коштів.

При здійсненні платежів використовують різні платіжні інструменти: готівка, картки, платіжні доручення, векселя тощо. Відтак, платіжний інструмент характеризується:

– своєю формою (традиційно поширені у минулому паперові за формою платіжні інструменти поступаються місцем пластиковим карткам або електронним повідомленням);

– засобами захисту та підтвердження справжності (замість традиційного підпису все ширше застосовують персональні ідентифікаційні номери, паролі або електронні підписи);

– кредитовим чи дебетовим характером дії. При кредитовому переказі платник передає своєму банку розпорядження продебетувати його рахунок і перерахувати кошти на рахунок одержувача платежу після чого кошти зараховуються на рахунок одержувача. При дебетовому переказі одержувач платежу віддає банку платника (на підставі повноважень, наданих йому платником) розпорядження на списання коштів з рахунку платника, переказ цих коштів одержувачу платежу та їх зарахування на рахунок останнього.