реферат
на тему:
Особливості розвитку
ринку страхових послуг україни
В Україні аж до 1988 року існувала державна монополія у сфері страхування, яка уособлювалася системою Держстраху. Діяльність останнього регулювалася і контролювалася державою повністю, і він був придатком до бюджетної системи: всі страхові премії перераховувалися в бюджет, з якого здійснювалися і страхові компенсації. Витрати страхових організацій також відшкодовувалися бюджетом за принципом бюджетного фінансування без створення прибутку.
Зародження і розвиток страхового ринку в Україні тісно пов'язані з переходом країни на початку дев'яностих років до ринкової економіки. Для її обслуговування виникла потреба у створенні відповідної до ринкової системи інфраструктури. Поряд із банками, біржами, торговельними корпораціями, інвестиційними компаніями та іншими фінансовими закладами почали масово створюватися альтернативні Держстраху страхові комерційні формування. Починаючи з 1988 року на страховому ринку України виникли перші кооперативи, а з 1990 року – перші страхові компанії, кількість яких інтенсивно зростала. Лише за 1990–1993 роки їхня кількість зросла від 35 до 455 формувань.
Більшість страхових компаній в початковому періоді функціонувала за принципом фінансових пірамід, а умови внутрішнього економічного ринку сприяли розширенню тіньової економіки. У 1995 році розпочався процес банкрутства та ліквідації багатьох страхових компаній. Найбільша кількість офіційно діючих компаній становила 798, але в 1994–1995 роках були відкликані ліцензії на право займатися страховою справою у 280 організацій, а у 1996 році – ще у 150 компаній. Це було викликано потребою посилення надійності страхового захисту ринкових суб'єктів господарювання та ліквідацією прояву шахрайства у цій справі.
Новий етап розвитку страхового ринку в Україні розпочався після прийняття у 1996 році Закону "Про страхування", згідно з яким у країні розпочався процес упорядкування, регламентації та державного нагляду за страховою діяльністю. Законодавче було визначено такі положення: загальні поняття страхування; об'єкти і суб'єкти страхових відносин; види обов'язкового страхування; специфічні ознаки договору страхування; порядок і умови виплати страхових платежів і страхових відшкодувань; умови забезпечення платоспроможності страховиків; порядок формування страхових резервів; компетенції і функції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляд); умови ліцензування страхових компаній.
Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1573 "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади" Укрстрахнагляд було ліквідовано, а його функції передано Міністерству фінансів України.
Станом на початок 2004 року на страховому ринку в Україні функціонує 268 страхових компаній. Проте їхня дієвість не однакова: успішно функціонують лише 50 компаній. На їх частку припадає 82,8% зібраних премій, 95,4% страхових виплат, 69,9% уставного капіталу і 83,4% резервних коштів.
Лідери страхових компаній України за обсягом зібраних платежів (тис. грн.)
| №№ | Назва страхової компанії | Місто | Страхові платежі | Частка в загальному обсязі платежів, % |
| 1 | "Оранта" | Київ | 96056 | 8,2 |
| 2 | АКВ "Гарант" | Київ | 85786 | 7,4 |
| 3 | "Гарант–АВТО" | Київ | 42283 | 3,6 |
| 4 | "Теком" | Одеса | 42130 | 3,6 |
| 5 | "Запад – Резерв" | Івано-Франківська область | 41630 | 3,6 |
| 6 | "Остра – Київ" | Київ | 39763 | 3,4 |
| 7 | "Росток" | Км;в | 39207 | 3,4 |
| 8 | "АСКА" | Донецьк | 38769 | 3,3 |
| 9 | Українська нафтогазова страхова компанія | Кремінець | 38620 | 3,3 |
| 10 | "Лемма" | Харків | 38129 | 3,3 |
Як видно із табл., провідне місце серед страхових компаній України за обсягом збору страхових платежів посідають національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (м. Київ) та АКВ "Гарант" (м. Київ), які значно випереджають інших страховиків.
Особливістю вітчизняного страхового ринку є відсутність транснаціональних страхових компаній або їхніх філій. Українське законодавство не дає змоги їх створювати, що зумовлено захистом нашої страхової системи від конкуренції з боку іноземних страхових компаній і використанням вільних коштів страховиків для інвестицій у власну економіку. В той же час іноземні страхові компанії активно проникають в Україну за перестрахувальними схемами і мають з цього немалі прибутки. У 1999 році частка перестрахувальних премій. виплачених за кордон, становила 277,3 млн. грн., або 23,8% від суми надходжень від усіх видів страхування, а зі страхування осіб нерезидентам виплачено 11,2 млн. гри., або 4,7%; від майнового страхування – відповідно 310. 4 млн. грн., або 54,8%; від добровільного страхування відповідальності – 98,9 млн. грн., або 86,4%; від обов'язкового страхування – 30,3 млн. грн , або 53,5%; страхування життя – 0,386 млн. грн , або 100%.
Особливістю сучасного страхового ринку в Україні є те, що уже здійснена гармонізація видів страхування з прийнятими у світі традиціями. Адаптовано 17 стандартних вимог, прийнятих у ЄС; проведена структуризація страхового ринку, відбувається інтеграція України з Європейським страховим ринком. Зокрема, Україна приєдналася до міжнародного страхування громадської відповідальності автовласників у системі "Зелена картка", в яку входять 42 країни, відбувається входження України до Всесвітньої організації торгівлі – Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС), бо страхові послуги за страхування торговельних товаропотоків посідають перше місце серед усіх видів фінансових послуг.
Отже, страхова система України набуває цілком цивілізованого вигляду і стає одним із вирішальних чинників фінансової стабілізації та розвитку національної економіки.
Страховий ринок України розвивається досить високими, у порівнянні з іншими галузями народного господарства темпами, а також у порівнянні з більшістю країн СНД.
Основними причинами такого швидкого розвитку галузі є:
• недостатній базовий стан розвитку страхування до 1992 року, зокрема страхування майна та відповідальності;
• вчасне прийняття основних законодавчих норм, що регулюють страховий ринок (1993 - Декрет Кабінету Міністрів України Про страхування, 1996 - Закон України "Про страхування"), близько 20 постанов Уряду з цього питання;
• своєчасна перереєстрація та виведення з ринку тих, хто займався діяльністю, що не відповідає законодавству України (на період перереєстрації кількість страхових компаній скоротилась майже в 4 рази);
• зростання страхової культури населення і підприємств;
• вступ України до міжнародних організацій пов'язаних із страхуванням ("Зелена картка");
• встановлення постійних ділових контактів з провідними перестраховувальними інститутами та організаціями світу.
В той же час існує ряд проблем, які гальмують розвиток страхової галузі і не забезпечують розкриття її повноцінного потенціалу для розвитку народного господарства.
Серед тих проблем, що потребують нагального вирішення, можна відмітити такі:
1. Загальний стан економіки, фінансів підприємств та доходів населення не дає можливість направити достатні кошти на цілі страхування. Цьому в значній мірі не сприяє діюча система оподаткування та система регулювання фінансів підприємств. Лише по обмеженим видам страхування страхові платежі можна зараховувати на собівартість продукції, а левова їх частка сплачується лише з прибутку.
В той же час в деяких сусідніх країнах СНД це питання вирішується по-іншому, зокрема шляхом встановлення проценту в собівартості, в межах якого підприємства можуть направляти кошти на страхування.
Аналогічна ситуація з платежами громадян, де потребують вирішення питання щодо врахування в неоподатковуваний дохід фізичних осіб платежів на цілі страхування. Також страхове відшкодування, яке отримують громадяни оподатковується, що принижує його компенсуючу роль.
2. Направлення страхових резервів на цілі інвестування наштовхується на законодавчі протиріччя, а також не є стимулом для діяльності страхових компаній. Так при прийнятті Закону України "Про страхування" в 1996 році при винесенні питання страхування на друге читання, були вилучені пропозиції Уряду щодо використання страхових резервів на цілі інвестування і, відповідно, прийнятий закон забороняє це робити всім страховикам, крім тих, хто займається страхуванням життя.
Але навіть при умові законодавчого вирішення цього питання ще остаточно не розроблені відповідні стимули та гарантії для страховиків-інвесторів. Це стосується розроблення спеціальних інвестиційних проектів, відповідних цінних паперів держави, інше. Але пропозиції вже вносились і сьогодні така робота триває.
3. На фоні досить високих темпів розвитку страхової галузі не відбувається нормального розвитку страхування життя, що відноситься до довгострокових видів (10-15 років). Таке становище викликане низкою обставин. Найголовніша і найболючіша з них - це криза довіри населення.
Наприкінці 1992 року розпад економічних зв'язків та інфляція постсоціалістичного періоду призвів до накопичення у населення великої грошової маси, яка швидко знецінювалась. Таке становище підштовхувало населення швидко вкладати ці “гарячі гроші" щоб якось зберегти !х від знецінення. Таким чином наприкінці 1992 року виник попит, який, звичайно, не міг довго залишатись без пропозицій. Тому стали виникають перші підприємства, що брали у населення гроші під проценти.
Такі фірми росли наче гриби після дощу завдяки двом основним причинам. По-перше на такі послуги був великий попит населення, яке було не дуже обізнане у фінансовій справі. А по-друге, діючи у той час законодавчі акти дозволяли це робити у межах законодавства, тобто не порушуючи його. Так ні Закон України "Про господарські товариства", ні Закон України "Про підприємництво" не визначали сутність такої діяльності та не встановлювали вимог щодо ліцензування суб'єктів підприємницької діяльності , що залучали кошти громадян.