Смекни!
smekni.com

Державні видатки у системі фінансового регулювання (стр. 9 из 13)

5. культура - 0,07;

6. видатки на утримання органів місцевого самоврядування – 0,08;

7. інтегральна оцінка – 0,6.

Таким чином, фінансуванню витрат на освіту, охорону здоров'я та соціальні потреби було віддано однакову перевагу. Відповідний обсяг бюджетного фінансування наведено в табл.2.8.


Таблиця 2.8 - Витрати місцевого бюджету з розрахунку на 1-го мешканця за сценарієм "Врівноважений", грн/особа
Допустимийрівень дефіцитубюджету Освіта Охорона здоров'я Нерозподілені видатки Обслуговуваннядефіциту бюджетупопередніх років Культура Видаткина утриманняорганів місцевогосамоврядування Інтегральна оцінка
-5,00% 135,6770 195,3232 168,7092 85,0325 37,1869 14,9069 0,602
0,00% 1353201, 213,4206 168,7092 85,0325 37,1868 30,1845 0,637
5,00% 136,5335 213,4205 194,3906 85,0325 37,1869 37,3069 0,655

Загальні сукупні планові витрати відповідно до розроблених сценаріїв моделювання та рівня граничних витрат (Додаток 4)

.

Дані блоку моделювання передаються до блоку прийняття рішень для остаточного прийняття рішення стосовно кращого варіанта розподілу коштів.

Методом вибору найкращого рішення, що застосовується в розробленій інформаційній системі моделювання, є метод Паретто, за допомогою якого маємо можливість із множини можливих рішень обрати найефективніші [19].

За результатами застосування вказаного методу, множиною ефективних рішень було визнано 5 останніх сценаріїв. Кожний з напрямів фінансування може бути обраний як один з оптимальних. Кінцевий вибір залишається за особою, яка приймає рішення.

Враховуючи обставину, що всі ефективні рішення, окрім одного, потребують додаткових витрат, які фінансуються за рахунок 5%-го дефіциту бюджету, як рішення, що може бути запропоновано для реалізації, є таке, що забезпечує бездефіцитний бюджет: річний прогнозований дохід місцевого бюджету в 2008 р. буде дорівнювати 592 334,8 тис. грн; рівень дефіциту бюджету становитиме 0%, відповідно, рівень сукупних витрат - 592 334,8 тис. грн; витрати на освіту - 120 012,78 тис. грн; витрати на охорону здоров'я 188 581,80 тис. грн; нерозподілені видатки, включаючи соціальне забезпечення - 149 074,07 тис. грн; обслуговування дефіциту бюджету попередніх років -75 136,06 тис. грн; видатки на культуру-32 858,82 тис. грн; видатки на утримання органів місцевого самоврядування -26671,52 тис. грн.

Таким чином, було сформовано оптимальний сценарій розподілу бюджетних коштів м. Запоріжжя на 2008 p., який забезпечує третє місце за рейтингом видатків місцевих бюджетів обласних центрів.

Отже, в рамках дійсного дослідження було запропоновано концепцію моделювання видаткової частини місцевих бюджетів у рамках засад системи державного бюджет-ноТврегулювання в Україні. Головними еко-номіко-математичними методами та моделями що знайшли відображення в рамках запропонованої концепції, стали:

- метод вікового пересування для прогнозування кількості населення;

- нормативний підхід до визначення обсягу видатків місцевого бюджету за різними напрямами фінансування; метод рейтингового оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіону;

- метод Паретто для визначення множини ефективних рішень серед запропонованих сценаріїв тощо.

Головною передумовою функціонування перелічених методів є системний підхід, що забезпечується відповідними взаємозв'язками між блоками моделювання. Пошук оптимальних значень нормативів бюджетної забезпеченості здійснюється на основі побудови оптимізаційної задачі, де як цільова функція використовується інтегральний показник, що визначає рівень витрат на соціально необхідні потреби [19].

Отже, висновками, які можна зробити з проведеної роботи, є те, що подальший розвиток системи управління видатками місцевих бюджетів повинен спиратись на економічно обґрунтовані рішення, котрі неможливі без використання сучасних методів економіко-математичного моделювання.

2.5 Оцінка ефективності використання видатків під впливом зовнішнього боргу

Питання економічної динаміки України та визначення ролі інвестиційних чинників залишається актуальним питанням сучасних наукових досліджень.

Протягом 1990-1999 років в Україні спостерігався значний спад обсягу інвестицій, і в 1996-1999 році, за даними Державного комітету статистики, в економіку інвестувалось всього 21-23% від обсягу інвестицій 1990 року. Загалом тривалість періоду, протягом якого відбувалось щорічне скорочення обсягу інвестицій, склав 9 років. Зростання обсягів інвестицій в Україні розпочалось лише в 2000 році. Однак і в 2006 році загальний рівень інвестицій склав всього 67% обсягу 1990 року. Саме тому можна стверджувати, що інвестиційна активність в Україні загалом залишається низькою.

Структурно основним джерелом інвестиційної активності в системі є власні кошти підприємств та організацій (заданими 2006 року їх частка складала 59,8%) [33].

У теоретичному плані доведено, що міжнародний кредит шляхом диверсифікації бази кредиторів та інвесторів зумовлює зниження вартості позикового капіталу у світовому масштабі. Для країн, які розвиваються, а також для країн з перехідною економікою фінансова глобалізація стає джерелом відносно "дешевих", але потенційно "небезпечних" фінансових ресурсів. Небезпека може проявитись:

· на рівні держави у зростанні боргу, що потребує додаткових витрат на його обслуговування і, тим самим, може спричиняти та збільшувати бюджетний дефіцит та супроводжуватись оголошенням дефолту;

· на рівні окремих суб'єктів господарювання, адже відбувається зростання присутності іноземного капіталу в різних секторах економіки шляхом передачі активів в рахунок неоплачених боргів.

Економічна теорія в частині теорій "надлишкової заборгованості" та боргової кривої "Лафера" вказує, що залучення позичкових коштів в розумних межах сприяє росту економіки країн, що розвиваються. Країни, які знаходяться на ранніх стадіях розвитку, володіють невеликим обсягом основних фондів, а інвестиційні можливості щодо забезпечення високої норми прибутку саме в таких країнах є вищими, порівняно з розвиненими країнами. Якщо кредитні ресурси країна використовує для виробничих інвестицій і в країні відсутні фактори макроекономічної нестабільності, то темпи росту повинні зростати, що і забезпечить можливість сплати відсотків за кредит. Відповідно, доступність та вартість зовнішніх запозичень стають важливими факторами економічної активності. Однак, як зазначає Дж.Сорос, це є найбільш суттєві фактори, які визначають асиметрію циклу підйом - спад.

Тобто саме у зв'язку зі зменшенням кредиту спад стає більш різким, порівняно з попереднім бумом.

Однак велика накопичена заборгованість стає для країни бар'єром росту. Великий накопичений борг пов'язаний з більш низькою ймовірністю його погашення [36].

Коли країна відкриває доступ для іноземного капіталу та починає залучати кредитні ресурси, вплив на економічне зростання буде, ймовірно, позитивним (від нульової заборгованості до точки А на рисунку). Поступово зі збільшенням коефіцієнтів боргу будь-яка додаткова заборгованість в решті-решт сповільнить економічне зростання (після проходження точки А). Отже, розмір боргу в точці А можна розглядати як рівень максимі-зації росту економіки. Однак, коли сума боргу досягає точки В, загальний ефект заборгованості стає негативним; положення країни стає гіршим, ніж за умов відсутності боргу. Автори дослідження досить чітко визначають точку В: борг починає здійснювати в цілому негативний вплив на економічне зростання при рівні 160- 170 відсотків величини експорту і 35-40 відсотків ВВП. Крім того, автори роблять висновок, що в середньому відмінності в темпах росту економіки між країнами з низькою заборгованістю (менше 100 відсотків експорту та 25 відсотків ВВП) та країнами з найвищим рівнем заборгованості (понад 367 відсотків експорту та 95 відсотків ВВП) перевищують 2 відсотки на рік. Порівняння зовнішнього боргу з величиною експорту є логічним, оскільки ці економічні процеси пов'язані через рух валютних коштів. Відповідно стрімке зростання зовнішніх боргів забезпечує приток валюти в країну в поточному періоді та означає необхідність їх повернення в майбутньому [34].

Валовий зовнішній борг України станом на 01.01.2007 року складав 54 млрд 286 млн дол. США (Додаток 5) [37].

Зовнішній борг України протягом останніх років має стійку тенденцію до зростання, а його частка, за даними 2006 року, перевищила 50% ВВП. Перевищення рекомендованого фахівцями МВФ значення в 40% свідчить про зниження фінансової безпеки економіки загалом. По відношенню до величини експорту зовнішній борг не виглядає таким критичним, оскільки складає всього 118,3% за даними 2006 року. Така величина зовнішнього боргу все ж не є критичною, однак викликають занепокоєння окремі факти.