Вступ
1. Сутність фінансового ринку
1.1. Складові фінансового ринку
1.2. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок»
2. Функції фінансового ринку
2.1. Характеристика функцій фінансового ринку
2.2. Механізм фінансового ринку
3. Структура ринку фінансових ресурсів. Його суб’єкти
3.1. Суб'єкти фінансового ринку та їх класифікація
3.2. Функції суб'єктів (учасників) фінансового ринку
3.3. Інститути інфраструктури фінансового ринку
4. Класифікація фінансових ринків
4.1. Інтеграція фінансових ринків
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Перш ніж вести мову про фінансовий ринок треба дати визначення терміну „фінанси”. Термінfinansia виник в 13-15 ст.ст. в торговихмістахІталії,і спочаткувін являв собою любийгрошовий платіж. Подальше вживання – в якості поняття, пов’язаного з ситемоюгрошових відносинміжнаселенням і державою з приводустворення фондів грошовихкоштів. Таким чином, цей термін мав такі ознаки:
- по-перше, грошові відносиниміж двома суб’єктами;
- по-друге, в процесіцих відносинформувався загальнодержавний фонд грошових коштів - бюджет. Як наслідок, ці відносини носили фондовийхарактер;
- по-третє, постійне надходження коштів до бюджету не було б забезпечене безподатків, зборівта інших платежів державно-примусового характеру.
Фінанси – це сукупність грошових відносин, в процесі якихздійснюється формування і використання фондів грошових ресурсів(державних, недержавних) для здійсненняекономічних, соціальних іполітичних задач.
У фінансових відносинах виділяються три, пов’язані між собою, сфери: фінанси господарських суб’єктів, страхових, державних суб’єктів. Формуються фінансові ресурси за рахунок: власних іприрівняних до нихзасобів (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності,цільові надходженнята інше); мобілізовані на фінансовому ринку як результат перерозподілу (бюджетні субсидії, субвенції та ін.). Державні фінанси є засобом перерозподілу вартості суспільного продукту й частки національного багатства. Основу державних фінансів становить бюджет. Окремо в системі державних фінансів виділено позабюджетні фонди для фінансування окремих цільових програм (Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості).
Фінанси – один з важливих інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на економіку підприємства, регіону, країни.Фінансовий механізм являє собою систему організації, планування і використання фінансових ресурсів.До складу фінансового механізму входять:
а) фінансові інструменти;
б) фінансові прийоми і методи;
в) забезпечуючи підсистеми (правове, нормативне, інформаційне, програмнезабезпечення).
Фінансові інструменти (грошові кошти, цінні папери, форвардські контракти, фьючериі свопи) – різні форми короткострокового і довгострокового інвестування, торгівля якими здійснюється на фінансових ринках.
1. Сутність фінансового ринку.
Функцiонування ринкової економiки грунтується на функцiонуваннi рiзноманiтних ринкiв, якi можна згрупувати в два основні класи: ринки виробленої продукцiї (товарів та послуг) та ринки трудових i фiнансових pecypcів. На ринку фiнансових pecypciв зустрiчаються такi, в яких у процесi господарювання виникає потреба в коштах для розширення їх дiяльностi, а також такі, у яких накопичуються заощадження, що можуть бути використанi для iнвестицiй. Саме на ринку фiнансових pecypciв, або фiнансовому ринку, вiдбувається перелив коштiв, при якому вони перемiщуються вiд тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує iнвестицiй. При цьому, як правило, кошти спрямовуються вiд тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тiльки пiдвищенню продуктивностi та ефективностi економiки в цiлому, ай полiпшенню економiчного добробуту кожного члена суспiльства.
На фiнансовому ринку тi, що мають вiльнi фiнансовi ресурси, передають їх на рiзних умовах iншим учасникам ринку, якi опосередковано через суб'ектiв ринку або безпосередньо використовують залученi ресурси для фiнансування рiзних галузей економiки, забезпечення потреб населення та потреб державного бюджету. Фiнансовi ресурси надаються на умовах позики або на умовах спiввласностi, коли iнвeстор набувае прав власностi на придбанi за iнвecтoвaнi кошти матерiальнi чи нематерiальнi активи.
1.1. Складові фінансового ринку.
Позика оформляється рiзними видами боргових цiнних паперiв, банкiвського, комерцiйного чи державного кредиту. Платою за використання позичкового капiталу виступає процент, який залежить відструктури попиту та пропозицii на позичковий капiтал i може коригуватись у той чи iнший бiк, забезпечуючи iнвecтopy вищий або нижчий рівень прибутку. 3 одного боку, piвeнь процентної ставки має бутинижчим вiд ставки прибутку від використання залучених pecypciв, щоб позичальник мав змогу погасити позику та забезпечити зростання власного капiталу. 3 другого боку, процентна ставка має забезпечити iнвecтopy прибуток від надання коштiв у позику, а також компенсувати втрати від знецiнення pecypciв внаслiдок iнфляцii та ризикiв вiд здiйснення конкретних iнвестицiй. Реальна ставка прибуткуна позичковий капiтал вiдповiдає середнiм темпам зростання економiки з поправкою на ризик здiйснення конкретних iнвестицiй. Чимефективнiше функцiонує ринок позичкового капiталу, тим бiльшоюмiрою процентна ставка на позиковий капiтал вiдповiдає ризикуiнвестицiй i ефективностi конкретної галузi економiки та eкoнoмiки в цiлому.
Рівень прибутку на iнвестицii в акцiонерний капiтал визначається piвнeм рентабельностi конкретного виробництва та ринковою кон'юнктурою, що впливає на ринкову капiталiзацiю корпорацii. Рівень прибутку на акцiонерний капiтал значною мiрою вiдповiдає рiвню ефективностi конкретного виробництва i в разi неефективної дiяльностi може забезпечити інвестору нульову або вiд'ємну ставку прибутку. Інвecтop - власник aкцii подiляє ризик iнвестицiй з iншими акцiонерами пiдприємницької структури i тому прибуток на iнвeстицiї в акції може коливатись у значних межах. На вiдмiну вiд прибутку на акцiонерний капiтал процент на позичковий капiтал у цiлому мeнш пов'язаний iз поточною фiнансово-господарською дiяльнiстю конкретного суб'єкта господарювання i в основному визначається кон'юнктурою ринку.
Передача в користування фiнансових pecypciв на фiнансовому ринку оформляється тим чи iншим фiнансовим інструментом. Якщо ресурси передаються на умовах позики, це оформляється вiдповiдними iнструментами позики – борговими цiнними паперами (облiгацiями, векселями, ощадними сертифiкатами тощо) або рiзними видами кредитних інструментів. Якщо інвестор вкладає кошти в aкцioнepний кaпiтал, така операцiя оформляється iнструментами власностi - акцiями. Платою за нaдaнi в позику ресурси виступає процент, а прибезстроковому інвестуванні коштів в акцiонерний капiтал - прибуток у виглядi дивiдендiв i капiтaлiзований прибуток, що направляється на збiльшення власного капiталу корпорацii.
Оскiльки передача в користування капiталу вiдбувається через продаж фiнансових активiв, якi вiдображають права на отримання доходу на вкладений капiтал, фiнансовий ринок можна визначити як ринок, на якому випускають, продають i купують фiнансовi активи. Фінансовий ринок являє собою систему економiчних та правових вiдносин, пов'язанихiз купiвлею-продажем або випуском таобiгом фiнансових активiв. Суб'єктами цих вiдносин виступаютьдержава, а також ті, хто бажає передати в користування вiльнi фiнанcовi ресурси, ті, якi потребують iнвестицiй, та фiнансовi посередники, якi на стабiльнiй, впорядкованiй основі забезпечують перерозподiл фiнансових pecypciв серед учасникiв ринку. Іншими словами фінансовий ринок – це грошові відносини, що склалися в процесі купівлі – продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позиковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.
Осiб, якiiнвестують кошти в дiяльнiсть iнших суб'єктiв ринку, купуючи певнi фiнансовi активи, називають інвесторам та власниками фінансових активів - акцiй, облiгaцiй, депозитiв тощо. Тих, хто залучає вiльнi фiнансовi ресурси через випуск та продаж iнвecторам фiнансових активiв, називають емітентами таких активів. Кожен фiнансовий актив є активом інвестора - власника активу та зобов'язанням того, хто емітував даний актив.
Торгiвля фiнансовими активами мiж учасниками ринку вiдбувається за посередництвом рiзноманiтних фiнансових iнститутiв. Саме вони забезпечують неперервне функцiонування ринку, розмiщення серед інвесторів нових та обiг на ринку емiтованих ранiшеактивiв. Наявнiсть на фiнансовому ринку великої кiлькостi фiнансових посередникiв з широким спектром послуг сприяє загостреннюконкуренції мiж ними, а отже, зниженню цiн на рiзнi види фiнансових послуг. Чим бiльш розвинений та конкурентний фiнансовийринок, тим меншою є винагорода фiнансових посередникiв за наданi iншим учасникам ринку послуги. Фiнансовi посередники є необхiдними учасниками фiнансового ринку, якi забезпечують iнвecтopaм оперативне вкладення коштiв у фiнансовi активи та вилучення коштiв з процесу iнвестування. Учасникам ринку, якi потребують iнвестицiй, фiнансовi посередники допомагають залучити кошти за вiдповiдну своїй конкурентнiй позицiї плату. Чим вища конкурентна позицiя позичальника на ринку, тим нижчою є плата за користування фiнансовими ресурсами.
1.2. Економічний зміст поняття «фінансовий ринок»
Фінансовий ринок – це вся система економічних відносин, що виникають між його прямими учасниками при формуванні попиту і пропозиції на специфічні послуги – фінансові послуги, пов’язані з процесом купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів, які знаходяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки.
Як економічна категорія фінансовий ринок виражає економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, укладеної у фінансових активах. Ці економічні відносини визначаються об’єктивними економічними законами і фінансовою політикою держави, впливом політичних партій та кланів (особливо в сучасній Україні на стадії становлення цивілізованої державності), які формують в остаточному підсумку сутність фінансового ринку, тобто зв’язки і відносини як на самому ринку, так і у його взаємозв’язку з іншими економічними категоріями. Економічні відносини та взаємозв’язки, які виникають на фінансовому ринку, визначаються об’єктивними економічними законами, фінансовою політикою держави та реальною потребою суб’єктів економіки здійснювати заощадження та інвестиції, надавати та брати грошові кошти в борг. На фінансовому ринку діють закони попиту та пропозиції, граничної корисності, конкуренції, що зумовлюють реальні можливості функціонування всіх суб’єктів економіки відповідно до умов ринкової економіки. На фінансовому ринку відбувається суспільне визначення якості та ціни фінансів.