Ст. 47 ЗаконуУкраїни "ПроНаціональнийбанкУкраїни" передбачаєструктурузолотовалютногорезерву, якийскладаєтьсязтакихактивів: монетарнезолото; спеціальніправазапозичення; резервнапозиціявМВФ; іноземнавалютаувиглядібанкноттамонетабокоштинарахункахзакордоном; цінніпапери (крімакцій), щооплачуютьсявіноземнійвалюті; будь-якііншіміжнародновизнанірезервніактивизаумовизабезпеченняїхнадійностіталіквідності. Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком шляхом: 1) купівлі монетарного золота та іноземної валюти; 2) отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; 3) залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів. Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі: 1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу; 2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами. Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.
Однимізнайважливішихекономічнихпитаньщодозолотовалютнихрезервівєдосягненняїхоптимальногорозміру. Високі золотовалютні резерви створюють можливості для регулювання валютного ринку і курсу валюти, хоча водночас вони означають заморожування частини національного багатства. Тому для визначення оптимальної величини золотовалютних резервів приймається до уваги їх співвідношення із обсягом зовнішньої торгівлі. Міжнародний валютний фонд рекомендує такі оптимальні розміри золотовалютних резервів щодо різних за рівнем розвитку країн: а) для розвинутих країн – співвідношення обсягу офіційних валютних резервів до сукупного сальдо платіжного балансу за поточними операціями і балансу руху капіталів та кредитів за короткостроковими операціями; б) для країн із стійким співвідношенням між експортом та імпортом капіталу – співвідношення валютних резервів та динаміки сальдо торгового балансу; в) для імпортоорієнтованих країн, що розвиваються – достатнім є рівень резервів, що відповідає розмірам тримісячного імпорту [1, с. 160]. Крім того, на розміри золотовалютного резерву впливають ще ряд факторів, зокрема, ступінь ризику у зовнішньоекономічних операціях та ін. Таким чином, при формуванні та використанні золотовалютного резерву треба виходити не стільки з того, що він повинен бути якомога більшим, скільки з того, що віні має бути оптимальним.
Контроль за використанням золотовалютного резерву прямо не віднесений до компетенції будь-якого з контролюючих органів України, а Ревізійної комісії щодо перевірки діяльності НБУ не існує. Варто нагадати, що частина друга ст. 70 Закону України "Про Національний банк України" передбачає, що в частині руху коштів Державного бюджету України, аналізу виконання кошторису фінансову перевірку Національного банку здійснює Рахункова палата, що не відносить золотовалютний резерв до об’єктів контролю Рахункової палати України.
За своїм значенням золотовалютний резерв можна прирівняти до числа одного із основних фондів держави. Це вимагає належної правової регламентації з тим, щоб його витрачання відбувалось суворо на підставах, вказаних у законі. Мабуть, є необхідність затвердити Законом України Положення про золотовалютний резерв України, що дозволить підняти його значення на більш високий рівень, уникнути політичних ігор навколо цього фонду і здійснювати за ним належний контроль. В ньому має бути чітко вказано, що золотовалютний резерв є державним фондом коштів, яким за дорученням держави розпоряджається Національний банк України. Крім того, розміри золотовалютного резерву НБУ мають встановлюватись щорічно Основними засадами грошово-кредитної політики на відповідний рік в окремому розмірі. В ньому мають бути передбачені загальний обсяг золотовалютного резерву, його обсяг на конкретну дату (тобто обсяг, який підтримується постійно, стабільний залишок), структура золотовалютного резерву та ін. Слід також визначити напрямки витрачання коштів із цього фонду. На наш погляд, золотовалютні резерви мають подвійну природу – вони використовуються як резерви держави і як засіб для підтримання стабільності національної валюти (наприклад, шляхом валютних інтервенцій). В Основних засадах слід було б відобразити різницю між цими частинами фонду, наприклад, встановивши мінімальний розмір, нижче якого НБУ не має права використовувати кошти фонду на валютні інтервенції. В цих випадках він повинен інформувати Верховну Раду України.
Тести:
6. Голова Національного банку України призначається на посаду на
такий строк:
а) три роки;
б) п’ять років;
в) чотири роки;
г) десять років.
Стаття 18. Призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку
Голова Національного банку призначається на посаду Верховною
Радою України за поданням Президента України строком на сім років.
10. Територіальні управління НБУ мають статус:
а) юридичної особи;
б) не юридичної особи;
в) акціонерного товариства;
г) холдингової групи.
Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, затвердженим Правлінням Національного банку.
14. Готівка в обігу відображається:
а) в активі балансу центрального банку;
б) в пасиві центрального банку;
в) поза балансом.
20. Реалізація касової функції територіальних управлінь НБУ здійснюється через:
а) операційну касу;
б) грошового сховища;
в) оборотну касу;
г) прибуткову та видаткову касу.
93. Основою метою валютної політики НБУ є:
а) стабілізація курсу національної грошової одиниці;
б) збалансованість платіжного балансу;
в) стабілізація курсу національної валюти і збалансованість платіжного
балансу країни;
г) підтримка на оптимальному рівні золотовалютні резерви держави.
Список використаних джерел
1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ // http://zakon.rada.gov.ua
2. Закон України “Про Національний банк України” // http://zakon.rada.gov.ua
3. Банківська енциклопедія / За ред. А.М.Мороза. — К.: Ельтон. 1993.
4. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції. — К.: МАУП, 1997.
5. Гетьман В.П., Килимник Ю.В. Національний банк у системі влади. — К.: Інфра-М, 2004. – 174 с.
6. Заверуха І.Б. Банківське право. Посібник для студентів. Львів: Астролябія. 2002 - 222 с.
7. Карманов Є.В. Банківське право України - Харків, 2000, с. 63-80.
8. Костюченко О.А. Банківське право. Навч. посіб. — 2-ге вид. — К.: А.С.К., 2001
9. Національний банк і грошово-кредитна політика / За ред А.М. Мороза. — КНЕУ, 1999.
10. Сас Б. Незалежність Центрального банку// Банківська справа, 2001, №6, с. 21-25
11. Султан Х.М., Руда О. Оцінка нового Закону України «Про Національний банк України» в контексті автономії центральних банків// Економіст, 2000, №3, с. 71-79