У січні - серпні 1997 р. спостерігався значний приплив валютних коштів, унаслідок чого пропозиція доларів США перевищила попит на них, а курс гривні порівняно з початком року знизився на 1,7%. З метою нейтралізації надлишкової пропозиції доларів США Національний банк України проводив політику стримування надмірної ревальвації гривні шляхом викупу надлишкової пропозиції іноземної валюти.
З вересня 1997 р. ситуація на валютному ринку почала різко змінюватися через відплив іноземного капіталу в зв'язку з фінансовою кризою в Азії. Іноземні інвестори виводили свій капітал, із країн з нестабільною економікою. Характерною рисою валютно-курсової політики в 1997 р. було забезпечення керованості обмінного курсу в межах валютного коридору 1,7-1,9 гривні за долар США, офіційно встановленого з 01.09. 1997 р.
Використання валютного коридору як одного з елементів управління ринком дало можливість визначити чіткі орієнтири для учасників зовнішньоекономічної діяльності, а жорстка верхня межа стала важливим антиінфляційним фактором, що дало змогу попередити інфляційні очікування й ефективно стримувати темпи внутрішнього знецінення гривні.
Система валютного коридору відіграла значну роль при проведенні грошово-кредитної політики в 1997-1998 pp. та в першому півріччі 1999 р.
У 1998 р. в зв'язку з фінансовою кризою в Росії та наявністю тісних торговельних відносин України з Росією з метою недопущення наслідків кризи на український грошово-кредитний ринок Національним банком було введено окремі елементи адміністративного контролю за проведенням валютних операцій:
із 7 вересня 1998 р. було введено обов'язковий 75-відсотковий продаж надходжень валютних коштів на рахунки експортерів, а з 15.09. 1998 р. цю норму було знижено до 50%;
проведення безготівкових операцій з купівлі-продажу вільно конвертованої валюти здійснювалося лише через Українську міжбанківську та Кримську валютні біржі;
введено обов'язкове документальне підтвердження клієнтом фактичного надходження товарів та отримання послуг при розгляді заявок на купівлю іноземної валюти;
встановлено обмеження на купівлю іноземної валюти банками-нерезидентами;
введено обмеження з надання банками кредитів резидентам в іноземній валюті та ін.
Усі ці заходи в комплексі з посиленим контролем за формуванням комерційними банками обов'язкових резервів та встановленням більш жорстких нормативів формування їх сприяли утриманню відповідної стабільності на грошово-кредитному ринку й дали можливість із 17 березня 1999 року значно лібералізувати валютний сегмент ринку.
Національний банк України на підставі даних за операціями купівлі-продажу валюти, яку одержував від комерційних банків, самостійно визначав офіційний курс гривні до інших іноземних валют.
З грудня 1999 р. з метою недопущення спекуляцій на валютному ринку було запроваджено проведення щоденних валютних операцій у режимі реального часу, тобто після часу, відведеного на торги, всі операції призупинялися, і куплену валюту в той же день не можна було знову продати. Цей режим дав позитивні результати, внаслідок чого тиск на валютний сегмент ринку різко зменшився.
Винятково важливе значення для регулювання валютного ринку мало ухвалення в 1999 р. Закону України "Про Національний банк України", в якому Національний банк визначено уповноваженою державою установою при застосовуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання віднесено:
видання нормативних актів щодо ведення валютних операцій;
видачу та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які одержали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;
встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту.
Національний банк визначає також структуру валютного ринку України й організовує торгівлю валютними цінностями, проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в разі необхідності валютні обмеження.
Дисконтну політику Національний банк здійснює з метою регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом зміни облікової ставки, а девізну - на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.
Для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк створює золотовалютний резерв, що складається з таких активів:
банківське золото;
спеціальні права запозичення;
резервна позиція в МВФ;
іноземна валюта у вигляді банкнот і монет або кошти на рахунках за кордоном;
цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
інші міжнародне визнані резервні активи за умови забезпечення їхньої надійності та ліквідності.
Поповнення золотовалютних резервів проводиться Національним банком такими шляхами:
купівля банківського золота та іноземної валюти;
отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародне визнаними резервними активами;
залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.
Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі потреби:
продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включно з політикою обмінного курсу;
витрати за операціями з іноземною валютою, монетарними металами та іншими міжнародне визнаними резервними активами.
Доходи та збитки Національного банку, пов'язані зі зміною оцінки активів і пасивів, у вигляді банківського золота й іноземної валюти, спеціальних прав запозичення у зв'язку зі змінами курсу іноземних валют та ціни золота враховуються і компенсуються в такому порядку:
чисті валютні доходи та збитки збалансовуються відповідною сумою на спеціальному резервному рахунку переоцінки валютних резервів у балансі Національного банку;
зазначені чисті доходи та збитки не враховуються при розрахунку річного доходу Національного банку.
З ІІ півріччя 1999 р. в Україні практично діє політика плаваючого обмінного курсу, тобто від політики валютного коридору Національний банк перейшов до політики плаваючого обмінного курсу, а з лютого 2000 р. таку валютну політику визнано офіційною. Це, насамперед, пов'язано з тим, що обсягу валютних резервів у нинішніх умовах недостатньо для використання валютного коридору.
Останнім часом періодично виникають дискусії щодо введення валютного режиму "Currency board" як базової основи економічної політики.
Валютний режим "Currency board" означає стовідсоткове резервування національної валюти при жорсткому обмінному курсі щодо певної іноземної валюти (на практиці це може бути або долар США, або євро). За такої ситуації національна валюта стає повним еквівалентом конвертованої валюти (долара або євро). Введення режиму "Currency board" підвищує довіру населення і підприємців до національної валюти, дає змогу швидко знизити інфляцію, допомагає посилити фіскальну дисципліну, повернути довіру до національної валюти і створити умови для економічного зростання країни.
Але для успішного та ефективного впровадження режиму "Currency board" необхідно мати такі передумови:
досягнення бездефіцитного бюджету;
прийняття програми санації підприємств та банківської системи;
врегулювання питань за зовнішніми та внутрішніми боргами уряду;
відмова від використання валютних резервів Національного банку для розв'язання бюджетних проблем;
відмова від кредитної підтримки Національним банком уряду та комерційних банків у будь-якій формі, а також проведення операцій на відкритому ринку, тобто позбавлення Національного банку функції кредитора останньої інстанції;
визначення відсоткових ставок винятково ринковими механізмами;
доведення рівня забезпеченості монетарної бази валютними резервами Національного банку до 100%.
В Україні режим плаваючого обмінного курсу було офіційно запроваджено з 21 лютого 2000 р. згідно із заявою Кабінету Міністрів та Національного банку України від 21.02. 2000 p., що стало логічним продовженням послідовної політики лібералізації валютного ринку, яка проводилася Національним банком України протягом 1999 р.
Введення режиму плаваючого обмінного курсу, а також запровадження в грудні 1999 року на міжбанківському ринку торгової сесії забезпечили стабілізацію курсу національної валюти.
Валютно-курсова політика в 2004 р. не повинна зазнати значних змін і збереже основні елементи діючої системи валютного регулювання. Вона формуватиметься виходячи із прогнозу позитивного сальдо торговельного балансу, зростання прямих іноземних інвестицій та надходжень від приватизації, позитивної та рівномірної динаміки інших макроекономічних та монетарних чинників. Валютно-курсова політика спрямовуватиметься на дотримання подальшої стабільності обмінного курсу, поступову (незначну) девальвацію гривні. Така політика сприятиме збереженню позитивного впливу валютного курсу на фінансову стабільність, зниженню інфляції, здешевленню критичного імпорту і створенню сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності.
При здійсненні інтервенцій на валютному ринку Національний банк України гнучко впливатиме на обмінний курс, вирішуючи одночасно завдання забезпечення достатнього рівня валютних резервів та забезпечення економіки необхідною кількістю платіжних інструментів. Збільшення й оптимізацію структури валютних резервів та доведення їх рівня до міжнародних стандартів Національний банк розглядає як важливу умову забезпечення довгострокової стабільності національної грошової одиниці.