За даними Банку Росії, за перші чотири місяці поточного року обсяг кредитування російського населення в рублях і валюті виріс на 172 млрд руб. (близько 7 млрд доларів), або на 15%. Тим часом в Україні зростання цього показника за перші п'ять місяців 2006 року склав 2,4 млрд доларів, або 36% [86].
В АКБ “Приватбанк” вже є окрема фінансова компанія «ПриватФинанс», що працює 2 роки під торговельною маркою «ПростоКредит». Її основні конкуренти – Правексбанк і дочірня структура банку «Надра» компанія «Еврокредит», спеціалізовані підрозділи банків «Аваль», «Дельта», «Ренесанс Капітал» і створена французьким Societe Generale компанія «ПростоФінанс».
29.06.2006 стало відомо, що Приватбанк почав ребрендинг свого роздрібного підрозділу споживчого кредитування в дочірню ФКСК, яка тепер буде називатися «Новий кредит» [85]. Уже до середини серпня 2006 року під новим брендом почнуть працювати 500 точок продажів банківських продуктів споживчого кредитування. Закріпивши на ринку ФКСК «Новий кредит», Приватбанк продає чеській групі PPF свою дочірню компанію «ПриватФінанс», що є одним з лідерів роздрібного кредитування на Україні під торговою маркою “Простокредит”.
Таким чином, КБ “Приватбанк” змінює своє позиціонування на ринку споживчого кредитування. З огляду на широку мережу філій та безбалансових відділень Приватбанку, логічно створити на її базі окремий підрозділ, а окрему компанію продати.
ФКСК «Новий кредит» буде видавати кредити під 36% річних з обліком комісійних [85].
Ломбард у наших співвітчизників асоціюється як місце, де можна швидко одержати гроші, здавши при цьому якусь річ. При цьому кредитна складова не є в нашому розумінні основною. Головною є реалізація закладеного майна. Ломбард же з погляду регулювальних органів є, насамперед, кредитною установою. Установою, що не тільки займається продажем виробів з дорогоцінних металів, але і має можливість надавати досить великі по обсягах кредити.
Ломбарди, будучи кредитними організаціями, працюють під пильним контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Дерфінпослуг). Незважаючи на схожість ситуацій банків і ломбардів, ступінь "пресингу" з боку контролюючих органів значно відрізняється. Якщо до банків застосовується твердий, по суті, щоденний контроль, то ломбарди мають можливість дозволяти собі визначені вільності. Вимог, як таких, просто не існує. А тим часом в Україні нараховується вже більш трьохсот ломбардів [71].
У ломбарди звертаються аж ніяк не за кредитами на житло або автомобіль. Середня сума кредиту не перевищує декількох сотень гривень.
Банки в силу вимог НБУ зацікавлені в поверненні кредиту, у високій оцінці кредитоспроможності позичальника. У відмінності від них ломбардам цікавий як можна більший розрив між реальною вартістю заставленого майна і сумою кредиту. Якщо банки повинні завжди бути готові до неповернення і мати в наявності відповідні служби, то ломбардові, здебільшого, лише на руку така ситуація. Тут не застосовується робота з простроченою заборгованістю. Не ведуться і судові розгляди. Ломбардам не страшні нормативи Нацбанку. Порозумівається ця диспропорція просто. Ломбарди з банками не конкуренти. Вони працюють у різних сегментах споживчого кредитування. До того ж, настільки популярних останнім часом, бланкових або інших слів беззаставних кредитів ломбард видавати не має права.
На сьогоднішній день ломбардом є фінансова установа, винятковим видом діяльності якого є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам. При цьому такі кредити можуть видаватися як за рахунок власних, так і залучених коштів. Обов'язкова вимога усі кредитні операції повинні здійснюватися під заставу майна на певний строк і під відсоток. Крім цього, ломбардам державою дароване право займатися наданням супутніх послуг.
Законодавець виділяє три подібні послуги. По-перше, це оцінка заставного майна. По-друге, надання посередницьких послуг по страхуванню предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією (СК). Умовною вершиною супутніх послуг є реалізація закладеного майна. До всього зазначеного варто також додати збереження заставного майна, а також його реалізацію, у випадку, якщо воно з якихось причин не було викуплено у встановлений законом і/або договором термін.
Ломбардні ставки знаходяться в діапазоні від 0,4 до 0,7% на день, тобто еквівалентна річна ставка споживчого кредиту в ломбардах становить від 140% до 250%, що на порядок перевищує ставки споживчого кредитування в банківських та небанківських фінансових установах. При таких ставках фактично позичальник не бере ссуду в ломбарді, а просто продає свої коштовності по дуже зниженим цінам.
Основною діяльності ломбардів є скупка золотого лому та коштовностей Державною скарбницею України для створення валютних запасів, тому ризик ломбардів виникає тільки відносно різниці ціни лому та виданої суми ссуди.
ВИСНОВКИ
Споживче кредитування є одним з найпоширеніших видів банківських операцій у розвинутих країнах світу і є одним зі стимулюючих факторів розвитку економік цих країн. В Україні дана банківська послуга теж поступово набирає популярності. На даний час основну частку ринку споживчих кредитів (більш 50 % ) займають системні банки: Приватбанк (близько 25 %), Аваль (15 %), Укрсоцбанк (6,5 %), Правексбанк (6 %). Починають активно працювати на ринку споживчих кредитів в сегменті кредитування покупок у торговій мережі кредитні союзи («ПриватКредит”, “Перше кредитне товариство”) та дочірні фінансові компанії споживчого кредитування комерційних банків (ФКСК ”Єврокредит» банку «Надра», ФКСК «Простокредит» банку «Приватбанк»). В сегменті від 100 до 500 грн. активно працює система миттєвого заставного короткострокового споживчого кредитування населення ломбардами
За даними експертів обсяг виданих споживчих кредитів населенню в Україні складає близько 7 млрд. грн. на поточні потреби та біля 10 млрд.грн. інвестиційного іпотечного кредитування, що складає близько 2,8% ВВП. Біля 85,7% обсягу споживчого кредитування приходиться на частку банківської системи. Середня сума позики на одну людину в Україні складає приблизно $136, що значно менше аналогічних показників країн Східної Європи $980.
Згідно з поставленими завданнями дипломного дослідження в структурі роботі виділені основні 3 групи проблемних питань споживчого кредитування:
становлення теоретичних основ економічного та законодавчого статусу споживчого кредитування в Україні;
аналіз практики споживчого кредитування, класифікація продуктів споживчого кредитування та сегментація ринку споживчого кредитування;
розробка пропозицій по шляхам розвитку та удосконалення ринку споживчого кредитування в Україні.
Дослідження в дипломному проекті сутності та сучасної економічної термінології споживчого кредитування населення показало, що в економічній та методологічній літературі не існує єдиного і чіткого поняття “споживчий кредит”. Аналіз різних точок зору на це поняття, дозволив мені запропонувати,
з моєї точки зору, найбільш економічно та організаційно обґрунтованим визначення споживчого кредиту через його основний класифікаційний признак як невиробничий кредит, тобто не призначений для отримання додаткового прибутку, що може бути сформульовано як:
„Споживчий кредит – це грошові кошти в національній чи іноземній валютах, які надаються комерційними банками та фінансовими установами, діючими згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, та отримавшими ліцензію Національного банку України чи Держфінпослуг України на проведення кредитних операцій банківськими та небанківськими фінансовими установами , громадянам України на невиробничі потреби на умовах обов’язковості повернення, строковості, платності та необов’язковості заставності і цільової спрямованості”.
Таким чином, на мою думку, слід в визначенні споживчого кредиту:
впровадити розподіл споживчого кредиту на 3 основні класи:
1) поточний короткостроковий беззаставний нецільовий споживчий кредит;
2) поточний короткостроковий цільовий заставний споживчий кредит;
3) інвестиційний довгостроковий заставний цільовий споживчий кредит;
повернути заставному споживчому кредиту його цільову спрямованість, оскільки її відсутність не дає можливості ефективно контролювати повернення кредиту;
видалити фразу про можливість надання споживчого кредиту однією фізичною особою іншій фізичній особі, оскільки така фінансова операція окремо обумовлена Цивільним Кодексом України та має свій правочин (Стаття 1054. „Кредитний договір” Цивільного Кодексу України;
видалити фразу про можливість надання товарного споживчого кредиту нефінансовими торгівельними установами, оскільки процес товарного кредитування з відстрочкою сплати суми покупки не має основних елементів кругооберту позикового капіталу і словосполучення для юридичних осіб „товарний кредит” повинно бути замінено для споживачів на „торгівлю товарами в розстрочку”(Стаття 694. „Продаж товару в кредит”, Стаття 695. „Особливості оплати товару з розстроченням платежу” Цивільного Кодексу України ).
Вирішенням вищеозначених проблем економічного та законодавчого становлення споживчого кредитування в Україні може бути розробка та прийняття відповідних положень в перспективному законі України “Про кредитування”, оскільки на сьогоднішній день основним законодавчим документом в сфері споживчого кредитування є тільки закон України “Про захист прав споживачів”.
Проведений аналіз практики споживчого кредитування в банківській системі України у порівнянні з практикою споживчого кредитування за кордоном показав, що:
частка споживчих кредитів у загальному кредитному портфелі банків країн Західної Європи сягає 50 %, у східноєвропейських країнах близько 19 %, в українських банках на початок 2006 року вона склала 12 %;