КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни “Основи ринкової економіки”
за темою “Пенсійне забезпечення”
Зміст
1. Сутність і принципи функціонування пенсійного забезпечення
2. Організаційно–правові проблеми створення комплексного механізму впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні
3. Світова практика функціонування недержавних пенсійних фондів
Висновок.
Література:
Одним із найважливіших завдань нормального функціонування будь-якого суспільства є турбота про людей літнього віку. Сукупність різних форм забезпечення людей у старості або в разі втрати працездатності за рахунок коштів держави називається соціальним забезпеченням. Найважливішою його складовою є пенсійне забезпечення. Загальновизнано, що забезпечення в старості є одним з основних обов’язків держави. Останнє повинно зумовити створення системи пенсійного забезпечення, що охоплює всіх громадян. Йдеться про те, що метою такої системи є не тільки система благодійності, спрямована на запобігання бідності в старості, а й також державні і приватні системи, за якими пенсії надають відповідно до сформованого рівня життя громадян.
Люди часто недооцінюють свої майбутні потреби. У результаті такого недооцінювання, яке дуже важко скоригувати на пізніх стадіях, виникає небезпека, що вони можуть зробити в період свого трудового життя недостатні запаси для задоволення своїх потреб після припинення трудової діяльності. Обов'язок держави щодо забезпечення літніх громадян полягає в тому, щоб змусити людей визначати такі потреби, а також створити умови, аби люди докладали власні зусилля для забезпечення в старості і не залежали від державної благодійності.
Запровадження недержавного пенсійного забезпечення є одним з основних завдань та важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Створення законодавчих передумов функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення.
Система додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення визначена складовою системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі працівників, роботодавців та їхніх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Додаткові пенсійні виплати здійснюються за рахунок відрахувань на додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення та інвестиційного доходу, отриманого від розміщення накопичених активів пенсійного фонду.
Така система покликана створити можливість для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага недержавного пенсійного забезпечення в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При цьому здійснення державного нагляду за установами пенсійного забезпечення дозволяє запобігти проведенню надто ризикованих операцій та втраті пенсійних заощаджень.
Кошти, які накопичуються на пенсійних рахунках їхніх учасників, як правило, є значним джерелом інвестицій в економіці. Особливість діяльності пенсійних фондів полягає в тому, що вони зацікавлені здійснювати довгострокові інвестиції, щоб узгоджувати власні потоки внесків та виплат. Пенсійні фонди є значними інвесторами, що дозволяє розвивати ринок довгострокового запозичення коштів .
До недержавного пенсійного забезпечення входять такі основні елементи:
• чітко спланована система, що спирається на добре розроблені закони й правила, яка забезпечує ретельний контроль державних регулятивних органів і збалансованість конкуруючих інтересів приватних фінансових компаній;
• професійні, незалежні, досвідчені працівники регулятивних органів з досить високою заробітною платою, яка зводить до мінімуму ризик корупції під впливом сторонніх інтересів і дасть змогу залучити висококваліфікованих спеціалістів;
• правила, що вимагають надання повної інформації учасникам пенсійної системи, громадськості й регулятивним органам;
• чітко визначені та прості в реалізації права платників внесків до пенсійних фондів;
• належна система перевірки й урівноваження для гарантування того, що жодна особа чи організація не має абсолютної влади або контролю;
• належним чином спланована і ретельно випробувана інфраструктура для підтримки системи.
Вкладники та отримувачі виплат (учасники пенсійних фондів) мають можливість обирати найпривабливіші пенсійні схеми здійснення внесків та отримання виплат. Вони також мають можливість оцінювати надійність напрямів інвестування коштів. Це позитивно відрізняє участь у пенсійних фондах від збереження коштів у банках.
Суб’єктами системи додаткового (недержавного) пенсійного забезпечення визначені засновники та платники пенсійних фондів; вкладники та учасники пенсійних фондів; недержавні пенсійні фонди; компанії з управління пенсійним фондом; компанії з управління активами пенсійного фонду; зберігачі пенсійних фондів; страхові організація, яким дозволено здійснювати страхування життя та страхування довічної пенсії; банківські установи, які надають послуги з відкриття та обслуговування пенсійних депозитних рахунків; саморегулюючі організації у сфері недержавного пенсійного забезпечення; особи, які надають консультаційні та агентські послуги, органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення; незалежні актуарії; аудитори.
В грудні 1998 р. була зареєстрована Асоціація недержавних пенсійних фондів як неприбуткова організація, засновниками якої стали:
· Український недержавний пенсійний фонд “Добробут”;
· Пенсійний фонд банку “Україна”;
· Недержавний пенсійний фонд “Укоопспілка”;
· Недержавний пенсійний фонд “Київенерго”;
· Недержавний дорожній пенсійний фонд імені Віктора
Тимофійовича Гуца;
· Пенсійний фонд “Промисловість України”;
· Недержавний пенсійний фонд “СПАС”;
· Акціонерне товариство “Енергетик”.
На сьогодні асоціація об’єднує 14 НПФ із п’яти регіонів України. Основними завданнями і цілями асоціації є:
· створення юридичних та економічних умов для розвитку в Україні добровільного недержавного пенсійного забезпечення, підвищення рівня та ефективності соціального забезпечення громадян України;
· сприяння підготовці проектів законодавчих і нормативних актів, направлених на розвиток та захист системи соціальних прав громадян України на базі НПФ;
· створення інформаційного центру та банку даних для удосконалення діяльності НПФ, обміну досвідом і надання на цій основі відповідної інформації членам асоціації;
· надання членам асоціації консультацій з питань міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, звітування, оподаткування, економічних та юридичних послуг, захист їхніх законних інтересів у державних структурах і судах;
· розвиток співробітництва з міжнародними організаціями, вивчення міжнародного досвіду у сфері додаткового пенсійного забезпечення та залучення його до діяльності НПФ України.
У проекті закону “Про недержавне пенсійне забезпечення” передбачається створення трьох типів НПФ: відкриті, корпоративні і професійні. Учасником відкритого фонду може стати будь-хто, те саме стосується і засновників. У корпоративному фонді працедавець як засновник повинен створювати умови для пенсійного забезпечення своїх працівників, які будуть учасниками такого фонду. Професійні фонди будуть побудовані за принципом професійної належності. Тобто об’єднання громадян або юридичних осіб створюватимуть свій фонд.
Недержавне пенсійне забезпечення, що здійснюється страховими організаціями та банківськими установами .
Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється страховою організацією на підставі ліцензії на страхування життя, що видається відповідно до Закону України “Про страхування”.
Страхувальниками можуть бути роботодавці, та фізичні особи, які досягли вісімнадцятирічного віку або не досягли цього віку, але працюють за наймом відповідно до законодавства про працю, та укладають договори страхування на свою користь або на користь свого подружжя, дітей чи батьків.
Страхування довічних пенсій та страхування ризиків виплат пенсій по інвалідності або у разі смерті учасника пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на страхування життя страховими організаціями, які мають не менше ніж трирічний досвід роботи в сфері страхування життя та:
1) протягом трьох останніх перед укладенням відповідного договору років мали показники інвестиційної діяльності (отриманого інвестиційного доходу) не нижче встановлених уповноваженим органом;
2) протягом трьох останніх перед укладенням відповідного договору років задовольняли вимоги платоспроможності, встановлені законодавством у сфері страхування;
3) мають інформаційну систему, необхідну для ведення персоніфікованого обліку застрахованих осіб, щодо яких укладено договори страхування довічної пенсії або пенсії на визначений строк та договори інших видів страхування відповідно до законодавства;
4) мають сертифікованих актуаріїв у своєму штаті або укладені договори з такими актуаріями.
Страхова організація, яка отримала ліцензію на страхування життя і здійснює страхування та виплату довічних пенсій, крім виконання вимог, установлених законодавством у сфері страхування, зобов’язана:
1) щоквартально оприлюднювати звіти про структуру і вартість пенсійних активів та результати своєї діяльності та надавати їх уповноваженому органу відповідно до установленого ним порядку;