Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
1.1 Визначення та поняття сталого розвитку
1.2 Засоби, методи та інструменти фінансування сталого розвитку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ГЛОБІЛЬНИХ СТРАТЕГІЙ ФІНАНСУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
2.1 Світовий досвід використання глобальних стратегій
2.2 Мобілізація ресурсів як одна зі стратегій акумуляції грошових коштів
2.3 Вивільнення коштів
2.4 Податкові надходження
2.5 Інституційно-організаційні стратегії
2.6 Альтернативні методи фінансування сталого розвитку
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ В СВІТІ
3.1 Результати використання механізмів і методів фінансування
3.2 Майбутнє світу за сценарієм сталого розвитку
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Наприкінці XX століття у багатьох сферах світового розвитку поглибились кризовові явища. Така ситуація поставила людство перед необхідністю формування нового світогляду, обгрунтування нових цінностей, морально - етичних критеріїв та корекції спільних цілей і пріоритетів. Після завершення "Холодної війни", коли виникли сприятливі умови кооперування, інтеграції, розширення міжнародної співпраці для вирішення актуальних проблем, що постали перед світовою спільнотою, як ніколи потрібна ідея, мета, котра б об' єднувала народи й держави. Найбільш прийнятною метою в найближчому майбутньому, вважають фахівці, може бути сталий розвиток людства.
Актуальність теми. На початку третього тисячоліття людство опинилось в надзвичайно складній і вкрай небезпечній ситуації. Переважна більшість мешканців нашої планети серйозно не усвідомлюють рівень загрози діяльності людини й наслідки впливу цієї діяльності на навколишнє середовище, що фактично привело нашу планету до глобальної екологічної катастрофи. Обмеженість природних ресурсів й здатності навколишнього середовища асимілювати негативний вплив забруднення (асиміляційного потенціалу) викликають необхідність у визначенні механізмів оптимального використання цих ресурсів, розробці інструментів ефективного керування якістю навколишнього середовища, пошуку шляхів сталого екологічно збалансованого економічного розвитку суспільства з урахуванням інтересів не тільки нинішнього, але й майбутніх поколінь. Тому виникає необхідність прийняття негайних, конкретних та всеохоплюючих заходів щодо акумулювання фінансових та людських ресурсів задля забезпечення сталого розвитку та недопущення остаточної вичерпаності природних ресурсів, переслідуючи меркантильні цілі.
Метою курсової роботи є виявлення методів та механізмів фінансування умов сталого розвитку та проблем на шляху його виконання.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- аналіз необхідності переходу на модель сталого розвитку;
- виявлення існуючих та можливість створення нових стратегій фінансування сталого розвитку
- розкриття поняття всіх існуючих методів залучення коштів
- виявлення результатів від застосування концепції сталого розвитку.
Структура курсової роботи. Дана робота складається з вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Вступ являє собою початкові положення по темі роботи. Основна частнина складається з трьох розділів. В першому розділі розкриті основні теоретичні положення. У другому проведено аналіз механізмів фінансування сталого розвитку. У третьому розділі показані результати використання стратегій та перспективи розвитку світу за сценарієм сталого розвитку. В висновках визначено власне розуміння поняття «сталий розвиток» та загальний підсумок проведеної роботи.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
1.1 Визначення та поняття сталого розвитку
Концепція сталого розвитку може запропонувати новий підхід до проблем світоустрою. Він передбачає суттєві зміни у всіх сферах суспільного життя, зокрема і в політичній. У зв'язку з переходом до сталого розвитку перед політичною системою постають нові непрості цілі й завдання, які потребують певної трансформації цієї системи. Так, сталий розвиток висуває на порядок денний політичних інститутів проблеми, пов' язані з віднайденням балансу між необхідністю глобального управління та збереженням державного суверенітету країн, пошуком ефективних методів вирішення глобальних і локальних питань, визначенням ефективного політичного ладу худо. Різним аспектам зазначеної проблеми присвячено вже чимало наукових праць. Серед зарубіжних авторів, які досліджують політичні і міжнародні аспекти сталого розвитку, варто згадати Д. Медоуза, Л. Брауна, Г. Гарднера, Н. Картера, Ш. Лиле. Вплив глобалізації на сталий розвиток досліджується в розвідках Д. Кортена, До. Флавіна, Г. Френч. Глибоко аналізують теоретичні і практичні проблеми сталого розвитку такі російські автори, як В. Бєлкін, X. Гизатулін, С. Глазачов, В. Голубев, До. Даніелян, Би. Маклярський, Н. Потрубач, Т. Петрова, В. Писарєв, І. Потравний, А. Урсул.
В Україні, починаючи з 1992 року, питання сталого розвитку так само стали предметом усвідомлення, вивчення і обговорення в колі науковців, політиків - практиків, представників громадськості. Але в цілому наші вчені торкаються переважно окремих аспектів цієї складної проблеми, їхні дослідження носять спародичний характер. І усе ж можна можна вирізнити досить грунтовні праці таких вчених, як Би. Буркинський, С. Герасимова, JI. Круглякова, В. Кухар, О. Майданник, О. Осауленко, В. Степанов, О. Царенко, О. Черкас, В. Шевчук.
Основними документами, що регулюють питання акумулювання фінансів на забезпечення сталого економічного розвитку є Монтеррейський консенсус від 22 березня 2002 року, Ріо -де-Жанейрська декларація з навколишнього середовища та розвитку, результати Міжнародної конференції з фінансування розвитку, Кіотський протокол, а також Порядок денний на ХХІ століття. [3,стор.118-119]
Результати діяльності людства у минулому столітті - суперзабруднення всіх геосфер, величезна і незворотна деформація природних властивостей навколишнього середовища, глобальна екологічна кризу на планеті, яка руйнує систему життєзабезпечення населення. Техносфера витісняє біосферу. Нестримно продовжується освоєння нових територій і акваторій, активно наближається година виснаження майже всіх природних ресурсів, ускладнюються демографічні проблеми, стрімко накопичуються відходи людської діяльності, з якими ні біосфера, ні сама людина вже не справляються. Немає жодних сумнівів, що продовження цих процесів веде до загибелі людства. Кризу земельна, кризу водна, кризу повітряна - усе це вже реальність. Головною причиною розвитку глобальної екологічної катастрофи є перенаселення планети, яку породжує перевиснаження ресурсів, перевиробництво та перезабруднення довкілля. Демографічна проблема нині залишається поза розумним контролем і керуванням. Іде потужний наступ техносфери на біосферу. За даними світових експертів за сто останніх років швидкість пересування людей збільшилася приблизно в сто разів, потужність створених джерел енергії - в 1000 разів, зброї в 100000 разів, швидкість обробки інформації - в 1 млн разів і продовжує зростати науково-технічний прогрес нині в 100000 разів перевищує швидкість біоеволюції. Сумарне споживання людиною енергії нині щодо того, що було на світанку цивілізації, збільшилося приблизно в 5000 разів. Вплив людини поширився на близький космос, а обсяги діяльності в межах земної кору досягають геологічних масштабів. Антропогенне навантаження на природне середовище збільшилося в сотні тисяч разів, результатом, чого стали неконтрольований розвиток у багатьох регіонах планети і незворотні процеси деградації екосистем, поява небезпечних кризових екологічних ситуацій, загроза існування самої цивілізації. Новий сплеск загострення суперечностей між різними країнами і народами, між різними партіями конфесіями, розростання екологічної, економічної" соціальної кризи як у різних регіонах планети, так і в глобальному масштабі - наслідок вичерпання соціально - економічних форм розвитку суспільства в межах існуючих природно-ресурсних і екологічних умів. Дедалі більша кількість людей і держав відчуває гострий дефіцит не тільки в якісних харчових продуктах, айв якісній воді, в чистому повітрі, в енергетичних, земельних, біологічних та інших ресурсах. Відомо, що традиційне землеробство може прогодувати лише 3 млрд. чоловік. Кожні ж 10 днів народжується на планеті майже 4 млн чоловік. Якщо такі темпи зростання населення залишаться, то, за даними світових експертів, працівникам сільського господарства треба тільки за перші 20 років цього століття виробити стільки продуктів харчування, скільки їх було вироблено за останні 10 тисяч років історії цивілізації.
Виходячи з цього, конференція ООН у Ріо -де- Жанейро у 1992 р. на загальнопланетарному самміті задекларувала принципи сталого і екологічно безпечного розвитку. Його суть - розвиток, який забезпечує споживи нинішнього покоління без втрат для майбутнього покоління забезпечувати свої власні споживи, органічне тринітарне поєднання економічної, соціальної і екологічної сфер, за визначальної ролі останньої, контроль за забрудненням довкілля, замінити стратегією чистого виробництва, тобто опущення забруднення і т. ін. Час, який пройшов з моменту появи документу, засвідчує, що жодна мета, поставлена в ньому, не досягнута. Навпаки, триває активне загальне погіршення екологічної ситуації на континентах і у світовому океані, збільшується кількість як природних, так і техногенних катастроф, військових конфліктів тощо. Йде нарощування матеріальних благ, глобалізація способу життя і стереотипу поведінки, які не сумісні зі сталим розвитком. За цей період виникла нова глобальна загроза - можливість використання INTERNET людьми й організаціями для здійснення актів і акцій, які матимуть для людства дуже важкі негативні наслідки економічного, екологічного і соціального характеру.