Науково-технічний ефект з'являється на етапі розробки та освоєння інновації, тому виступає своєрідним результатом низки прикладних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і проектів, тобто супроводжується накопиченням та приростом наукової, науково-технічної та технологічної інформації. Показники науково-технічного ефекту відображають зміну техніко-експлуатаційних та споживчих характеристик продукції, рівень технічного удосконалення певного виду робіт або ж послуг. Науково-технологічний результат інноваційної діяльності повинен забезпечити свою відповідність наступним умовам:
1) відповідність науково-технологічний рішень сучасним технологічним вимогам у промислових країнах;
2) повинна існувати принципова новизна інновації, що включає:
2.1)технологічну її новизну — використання нових видів матеріалів, нових напівфабрикатів,
комплектуючих, нових технологій виробництва; забезпечення більш високого ступеня механізації
автоматизації виробничого процесу; одержання принципово нових видів продукції;
2.2)інноваційний аспект прориву в ринковому середовищі — новизна для промисловості у рамках
світового масштабу або ж конкретної країни; новизною на мікрорівні в межах підприємства; звичайно, чим
більш масштабнішим є такий інноваційний ринковий прорив тим більш значнішим буде породжений ним науково-технологічний ефект;
3)рівень значущості інновації для підприємства, який відображається реалізацією мети та очікуваних результатів його інноваційної діяльності;
Соціальним ефектом виражається якісний інноваційний результат, який забезпечує врахування та задоволення потреб людини та суспільства, наприклад: покращенням рівня здоров'я, розвитком, демократії, освіти, задоволенням естетичних потреб. Основним методом оцінки соціального ефекту є експертний. Експертиза очікуваних наслідків інноваційної діяльності може здійснюватися у різних формах, а саме: по-перше, індивідуальної чи колективної експертизи кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; по-друге, соціологічних опитувань працівників підприємства та населення; по-третє, загальнонаціональних референдумів з обговорення проектів, які стосуються різних верст суспільства чи регіону.
Фінансовий ефект інноваційної діяльності виступає узагальнюючим показником рівня та виду впливу інноваційної діяльності на зміну фінансового результату діяльності підприємства. В контексті розгляду фінансового ефекту виділяють, як його окрему складу податковий інноваційний ефект, значення якого полягає у тому, що спостерігається процес певного розміру економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта за рахунок сукупності податкових та іншого виду пільг, що надаються державою, згідно із нормами чинного законодавства України, підприємствам, які займаються реалізацією інноваційних програм та проектів. Тобто завдяки впливу податкового ефекту спостерігається й відповідне зростання розміру фінансового результату від інноваційної діяльності промислового підприємства.
Маркетинговий ефект розглядається як економія за рахунок скорочення часу виходу товару підприємства на ринок.
Ресурсний ефект можна ідентифікувати, як взаємозв'язок потреб інноваційної діяльності зі споживання різноманітних видів ресурсів на підприємстві. Даний ефект виникає внаслідок створення нових видів техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, а відтак є пов'язаним із науково-технологічним ефектом інноваційної діяльності підприємства. Зростає актуальність визначення рівня даного ефекту для тих підприємств, для яких є наявною тенденція дефіцитності або неможливості відтворення ресурсів, необхідних для їх ефективної діяльності. Наслідки прояву ресурсного ефекту можуть бути відображені наступними характеристиками: підвищення рівня продуктивності праці (або зниження величини її трудомісткості); зростання фондовіддачі основних засобів; зростання рівня матеріаловіддачі (тобто зменшення матеріаломісткості виробничого процесу); прискорення оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.
Екологічний ефект інноваційної діяльності виявляється у зменшенні викидів шкідливих речовин в атмосферу, ґрунт та воду, зменшення відходів виробництва та зростання рівня його ергономічності, підвищення екогологічності випущеної продукції. Тобто, для забезпечення умов досягнення екологічного результату необхідно: підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем та технологічних процесів, їхньої надійності та безпеки; створення таких технічних засобів, які автоматично блокують наслідки недоліків процесів організації праці, техніки, технології та здатні запобігати аваріям та оперативно й ефективно ліквідовувати їх наслідки.
Регіональний ефект інноваційної діяльності має прояв у зростанні кількості робочих місць в конкретному регіоні, поліпшення його забезпеченості ресурсами, споживчими та іншими товарами тощо.
Етнічно-культурний ефект в якості результативного чинника входження в новий спосіб життя постіндустріальної епохи та адаптації людей до розвитку стрімких змін, зумовлених нею. Відмітимо, що оцінка такого виду ефекту є найскладнішою з точки зору методологічного ракурсу проблем зростання ефективності інноваційної діяльності [2].
Звичайно, залежно від видів ефектів інноваційної діяльності вони, у свою чергу, здійснюють відповідний вплив на її результати. У своєму дослідженні А.А. Чулок [5, с. 29] розглядає наступні особливості такого впливу (табл. 1).
Здійснивши аналіз ефектів інноваційної діяльності, ми ґрунтуючись на висвітленому матеріалі, поступово перейдемо до розгляду питання взаємозв'язків ефектів інноваційної діяльності, ефективності та результатів діяльності інноваційних промислових підприємств. Спочатку, звичайно, зупинимося на означенні поняття ефективності. Ефективність інноваційної діяльності підприємства - це показник реалізованих позитивних очікуваних (прогнозованих) наслідків впровадження певного інноваційного проекту, який повинен відображати у сукупності симбіоз величини інноваційного ефекту та міри повноти і якості досягнення первісно очікуваних цілей, мети та вигод, що були сформовані на початку розробки інноваційного проекту.
Таким чином, як правило різноманітність видової класифікацій ефективності інноваційної діяльності, як правило, відповідає розглянутому вище дослідженню типів інноваційних ефектів такої діяльності. На наш погляд, поняття ефективності є більш вужчим ніж поняття ефект і в контексті такого підходу, виходячи із системної точки зору можна говорити про те, що ефективність виступає одним із основних критеріїв оцінки ефектів інноваційної діяльності промислових підприємств. Вона виступає своєрідним відображенням отримуваних підприємством вигід від реалізації спочатку інноваційного продукту, а потім — результату реалізації створеного інноваційного ефекту діяльності.
Відмітимо, що під час здійснення оцінки ефективності інноваційної діяльності промислового підприємства слід враховувати наступні фактори, які можуть впливати на її результат: фактор часу, якості, масштабу; фактор освоєння об'єкта у виробництві; метод одержання інформації; умови застосування об'єкта; фактори інфляції та ризику (насамперед, технологічного і комерційного) і невизначеності.
Критерієм ухвалення управлінського рішення щодо здіснення інноваційної діяльності підприємством є економічний ефект. В даний час у закордонній практиці застосовуються такі показники оцінки ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств (рис. 3) [6]:
Отже, основу процесу визначення рівня ефективності інноваційної діяльності складає комплексне дослідження та аналіз багатокритеріальної системи оцінки ефективності інноваційних процесів промислових підприємств.
Висновки та напрями подальших досліджень
Таким чином, враховуючи розглянуті нами судження, можна чітко говорити про тісний взаємозв'язок та взаємовплив між елементами інноваційного процесу та результатами діяльності промислового підприємства. А саме, реалізація інноваційного продукту створить відповідний вид інноваційного ефекту, аналіз та оцінка якого стануть достатнім інформаційним фундаментом для визначення показника ефективності (результативності) впровадженого інноваційного процесу. Однак, така взаємодія між компонентами інноваційної діяльності є дуже динамічною і складною за методикою своєї оцінки та визначенням напрямів впливу на інші елементи та результати інноваційної діяльності підприємства загалом, тому саме ці питання потребують більш детального їх вивчення і здійснення подальших наукових досліджень саме у такому ракурсі.
Література
1.Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.; під ред. О. І. Волкова, М. П. Денисенка. - К.: КНТ, 2006. - 648 с.
2.Краснокутська Н. В. Інноваційний менеджмент. — К.: КНЕУ, 2003. — 504 с.
3.Лисенко Л. А. Підхід до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства. // Науково-технічний збірник. - 2007. - № 78. - С. 97 - 98.
4.Українсько-російський економічний тлумачний словник / Авт.-упор. В. М. Копоруліна. — Харків: Факт, 2005. - 400 с.
5.Чулок А. А. Аналіз показателей эффективности инноваций на микро-и макроуровне // Инновации - 2004. - №5 (72). - С. 29.
6.Інноваційні процеси як об'єкт системного аналізу // http://www.satr.unicyb.kiev.ua/ innov/innov.htm