У Донецькому басейні 45 вільних ділянок можуть бути рекомендовані для закладення 48 нових шахт, але 10 з них матимуть нижні межі на глибинах понад 1400 м. Як свідчать проектні розробки, майже всі намічені до будівництва шахти належать до глибоких або мають дуже складні умови залягання пластів. Водночас існує понад 40 невеликих поля під будівництво високорентабельних шахт неглибокого закладення загальною потужністю 4-5 млн. т на рік. Близько мільярда тонн запасів бурого вугілля придатні для відпрацювання найменш витратним відкритим способом. Стан виробничої бази та техніко-економічні показники роботи галузі. На початок 2007 року до структури департаменту вугільної промисловості Мінпаливенерго України входили 18 державних холдингових компаній (130 діючих шахт) і 7 виробничих об’єднань (37 шахт, з них – 30 шахт з виробничими потужностями) з видобутку вугілля, 23 самостійні шахти, 2 державних підприємства із закриття шахт і розрізів (96 шахт), 61 діюча збагачувальна фабрика, 9 холдингів допоміжної сфери (шахтобудівні, машинобудівні, транспортні), 19 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів, 19 машинобудівних заводів, а також інші підприємства.
На початок 2007 року в галузі було зайнято понад 391 тис. працюючих, з них близько 256 тис. – робітників з видобутку вугілля; вартість основних фондів становила майже 40 млрд. грн. Загальна встановлена потужність з видобутку вугілля складала 98,8 млн. т, зі збагачення вугілля – близько 140 млн. т на рік. Обсяг видобутку вугілля того року становив 81,8 млн. т, у тому числі 42,2 млн. т – енергетичного і 39,6 млн. т – коксівного.
Останніми роками у вугільній галузі подолано тенденцію до спаду виробництва, покращились деякі техніко-економічні показники роботи галузі (таблиця 1), але разом із цим спостерігаються негативні явища, які прогресують.
Таблиця 1. Динаміка основних показників функціонування вугільної промисловості за період 1990-2007 р.
| Показник | Одиниці виміру | Роки | Темпи зміни, % | ||||||
| 1990 | 1995 | 2005 | 2006 | 2007 | 1995/1990 | 2005/1995 | 2007/1990 | ||
| Обсяг видобутку вугілля | млн. т | 164,8 | 83,6 | 81,0 | 83,4 | 81,8 | 50,7 | 96,9 | 49,6 |
| Виробнича потужність (на кінець року) | млн. т | 192,8 | 129,0 | 109,6 | 104,1 | 98,8 | 66,9 | 85,0 | 51,2 |
| Рівень використання потужностей | % | 85,5 | 64,8 | 73,9 | 80,1 | 82,8 | - | - | - |
| Недовикористання потужностей | млн. т | 28,0 | 45,4 | 28,6 | 20,7 | 17,0 | - | - | - |
| Проведення розкриваючих та підготовчих виробок | км | 2232,7 | 1019 | 683,7 | 691,8 | 622,2 | 45,6 | 67,1 | 27,9 |
| Проведення виробок на 1000 т вугілля | м | 13,5 | 12,2 | 8,5 | 8,3 | 7,6 | 90,0 | 69,2 | 56,1 |
| Середньо діюча кількість очисних вибоїв | вибоїв | 1409,8 | 914,5 | 527,4 | 466,9 | 414 | 64,9 | 57,7 | 29,4 |
| з них комплексно-механізовані вибої | вибоїв | 587,0 | 478,0 | 286,0 | 271 | 249,9 | 81,4 | 59,8 | 46,2 |
| Навантаження на діючий очисний вибій | т/добу | 311,0 | 239,0 | 381,0 | 448 | 485,4 | 76,8 | 159,4 | 156,1 |
| з них на КМВ | т/добу | 506,0 | 355,0 | 614,0 | 687 | 728 | 70,2 | 173,0 | 143,9 |
| Чисельність робітників з видобутку | тис. чол. | 490,9 | 418,8 | 293,8 | 273,9 | 256,6 | 85,3 | 70,2 | 48,7 |
| Продуктивність праці робітників з видобутку | т/міс. | 28,0 | 16,6 | 22,8 | 25,4 | 28,5 | 59,5 | 138,1 | 101,9 |
| Обсяг переробки вугілля на збагачувальних фабриках | млн. т | 131,9 | 54 | 47,9 | 52,4 | 50,0 | 40,9 | 88,7 | 37,9 |
| Частка видобутого вугілля, що збагачуєтьсяна збагачувальних фабриках | % | 80,0 | 64,6 | 59,1 | 62,8 | 61,1 | - | - | - |
| Зольність рядового вугілля | % | 29,4 | 32,3 | 36,5 | 37,2 | 37,8 | - | - | - |
| Зольність вугілля, відвантаженого споживачам | % | 17,8 | 22,5 | 24,3 | 22,9 | 22,7 | - | - | - |
З початком реструктуризації галузі (триває з 1996 року) змінилася і набула негативних тенденцій структура використання коштів Державного бюджету, які були надані вугільній промисловості та яких виявилося вкрай недостатньо: збільшилася частка витрат на реструктуризацію (з 9% у 1996 році до 44,2% у 2005-му і 25,6% у 2007-му), здебільшого на закриття збиткових шахт, у тому числі дострокове; зменшилася частка державних дотацій на покриття витрат із собівартості (з 71,9% у 1996 році до 35,3% у 2006-му і 41,3% у 2007-му); неприпустимо малою залишалася частка витрат на капітальне будівництво і придбання обладнання (коливалася від 6,2% до 27,2%). Останніми роками загальна потреба галузі в капітальних вкладеннях задовольнялася на 29-36%, у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету лише на 14-22%. Недостатні обсяги фінансування та нераціональне їх використання призвели до відставання підготовки запасів вугілля для відпрацювання, занепаду технічного стану шахтного фонду, зниження рівня використання виробничих потужностей, збільшення собівартості вугілля, поглиблення збитковості шахт.
Недостатньо виважено проводиться реструктуризація галузі, яка на практиці через відсутність у держави можливостей її фінансування у повному обсязі звелася до масового фізичного закриття шахт і тому супроводжується накопиченням невирішених проблем соціального захисту звільнених шахтарів, ліквідації негативних екологічних наслідків масового закриття шахт, які до того ж виявилися більш тяжкими, ніж передбачалися проектами. Всього на реструктуризацію галузі впродовж 1996-2006 рр. було витрачено понад 670 млн. дол. США, сумарні обсяги недофінансування за минулі роки становили близько мільярда доларів. Зараз в різних стадіях закриття та ліквідації перебуває 112 вуглевидобувних підприємства. До кінця 2008 року програмою "Українське вугілля" передбачено закрити ще 38 шахт, з них 24 – достроково (забезпеченість запасами їх становить від 10 до 177 років). Загальна потреба в коштах Державного бюджету на здійснення заходів із реструктуризації на період 2003-2010 рр. становить за Програмою понад 6 млрд. грн.
Стан шахтного фонду, навіть попри закриття значної частини неперспективних шахт, залишається незадовільним – у його структурі переважають шахти з обмеженими виробничими можливостями, в яких через "вузькі" місця в технологіях не можна використовувати високопродуктивну техніку, що обмежує перспективи підвищення ефективності їх роботи. Такі шахти потребують реконструкції. Зараз без реконструкції понад 20 років працюють 95% шахт. За останні два десятиріччя було реконструйовано лише 9 підприємств. Це призвело до ускладнення стану гірничого господарства, збільшення довжини гірничих виробок, які треба підтримувати.
Через постійне недовкладення коштів на капітальне будівництво та модернізацію виробництва промислово-виробничі фонди галузі спрацьовані в середньому на 65%. Майже половина видобувних механізованих комплексів працюють понад нормативні строки експлуатації, близько 30% основного стаціонарного устаткування повністю вичерпало свій нормативний ресурс експлуатації та потребує заміни. У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить лише 11%, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів – 8%. На шахтах, де розробляються пласти крутого падіння, близько 70% видобутку досі здійснюється відбійними молотками.
Певні недоліки мають і технології, що використовуються на більшості шахт України. Зокрема, обмежені виїмкові поля, що істотно поступаються розмірам видобувних ділянок у розвинених країнах. Це свідчить як про недостатній рівень планувальних технологічних рішень, так і про недостатню енергооснащеність і надійність вибійних машин. Крім того, парк вітчизняних щитових кріплень КД 80, КД 90, КД 90Т вкрай недостатній. Кількість комплексних вибоїв, що працюють із низькими навантаженнями (менш за 500 т на добу), становить майже 55%. Рівень проведення виробок комбайнами – лише 38%.
Через недостатність капітальних вкладень у незавершеному будівництві перебуває 855 об'єктів, на спорудження яких використано в цілому 5,01 млрд. грн. капітальних вкладень. Серед них 611 об'єктів виробничого призначення, в тому числі 7 нових шахт загальною проектною потужністю 10,9 млн. т. Призупинено будівництво майже всіх нових та реконструкцію діючих шахт, спорудження вертикальних стволів і свердловин великого діаметра, ввести в експлуатацію які заплановано до 2008 року. Об’єкти виробничого призначення будуються з перевищенням нормативних строків: на 20 шахтах – понад 20 років, на 42-х – від 10 до 20 років, на 13-и – до 10 років. За такого стану будівництва більшість проектних рішень втратили актуальність, тому щороку виникає потреба в коригуванні проектів.
Потужний, унікальний своїм досвідом ведення надзвичайно складних і специфічних робіт шахтобудівний комплекс, створений в 50-60-і роки для розвитку вітчизняного шахтного фонду, опинився на грані банкрутства.
Управління бюджетними коштами, передбаченими на санацію та реструктуризацію вугільної промисловості, як розпорядник коштів другого ступеня, здійснює Українська державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості, яка спеціально для цього створена наказом Міністра вугільної промисловості. Компанія створена з метою організації та виконання робіт щодо ліквідації і санації підприємств вугільної промисловості та реалізації державної політики в цих напрямках з урахуванням соціальної вагомості, масштабності та терміну закриття вугледобувних підприємств. Її створення стало одним із результатів переговорів, в рамках співробітництва, Уряду України з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР).