Отже, через захист себе від розповсюджуваних хвороб до
гуманних дій допомоги живим - людство здійснило крок у свій
цивілізований розвиток взаємодій та взаємного порозуміння
окремих членів свого суспільства через грошові відносини.
Яскравим виразом чого є страхування життя та пенсійне
страхування.
2. Страхування життя та пенсій
Використані терміни: життя і здоров'я, страхування капіталу,
страхування ренти, ануїтет, ануїтет промерандо, ануїтет постмерандо,
накопичування, змішане страхування життя.
Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в
разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування
або дожиття до певного обумовленого в договорі строку.
Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з
невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого
страхувальника. Так, коротке життя людини, наприклад,
годувальника сім'ї, породжує значні проблеми для його дружини й
дітей. Тривале життя, навпаки, створює проблему фінансового
забезпечення його самого в похилому віці.
Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося і
страхувальником, і страховиком, як вигідне вкладання грошей з позиції їх
накопичення та довгостроковості користування (інвестування), тобто
взаємної вигідності угоди.
Страхування життя є одним з інструментів захисту спадщини
страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті
для близьких і визначити частку їх спадщини, що призначається кожному з
них. Самому ж страхувальнику (застрахованій особі) крім того, що він
отримає страхову суму чи пенсійне забезпечення (у разі дожиття до
закінчення строку договору), надається і можливість розраховувати (у термін
дії договору страхування життя) і на отримання чи погашення кредитів, які
йому під страховий поліс надаються, що значно сприяє страхувальнику у
вирішуванні своїх проблем.
Отже, страхування життя - це особливий вид страхування, який
містить у собі функції захисту і накопичення та передбачає відповідальність
страховика щодо здійснення страхових виплат у разі:
досягнення застрахованою особою пенсійного віку, який визначений у
договорі страхування;
дожиття застрахованого до закінчення строку дії договору;
смерті застрахованої особи;
настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі
страхування.
Як бачимо, цей вид страхування включає в свою дію і механізм
пенсійного забезпечення застрахованого (клієнта). Але на відміну від такого
ж забезпечення різними пенсійними фондами - пенсійне страхування
(страхування життя), базуючись на принципах діяльності таких фондів,
основується ще й на принципах страхування в термін дії договору про
пенсійне страхування. Тобто клієнт, щоб не трапилось, отримає свою
граничну суму по виплатах з фонду, сформованого методом страхування, що
в кількісному виразі буде значнішою, ніж сума його внесків до пенсійного
фонду. І такий принцип пенсійного страхування, робить його привабливішим
для клієнта, ніж принципи діяльності пенсійних фондів з точки зору
вкладання своїх грошей. Клієнт розуміє, що на випадок його смерті чи
каліцтва він (чи його спадкоємці) отримає не тільки свої вкладені гроші, а ще
й гроші за страховим покриттям, що в кількісному виразі загальна сума
виплат буде більшою.
Привабливість такого виду страхування обумовлюється ще й тим, що
договір страхування на весь термін його дії може додатково передбачати
обов'язок страховика здійснити страхові виплати і у разі:
хвороби застрахованої особи;
тимчасової непрацездатності застрахованої особи внаслідок нещасного
випадку;
стійкої непрацездатності (інвалідності) застрахованої особи внаслідок
нещасного випадку.
Під час проведення страхування життя таким чином основними
випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть
страхувальника (застрахованого) протягом дії договору. Саме тому страховій
компанії необхідно визначити ймовірність таких подій і важливе місце
займає, зокрема, вимірювання норм смертності. З цією метою складаються
таблиці смертності на основі показників статистичного обліку населення або
матеріалів самої страхової компанії. Страховикові, який здійснює
страхування життя, оперують факторами, які впливають на смертність
населення. До таких факторів можна віднести вік застрахованого, професію,
місце проживання, стать. Необхідно враховувати, що найбільше людей
помирає у дитячому віці, у віці до 25 років смертність зменшується, а потім
знову поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати
більшому або меншому ризику втрати здоров'я і життя. Страховику
необхідно враховувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить
статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання
людини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умови
проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих
і забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи
розмір страхової суми та плати за страхову послугу, страховик бере до уваги
як загальну економічну ситуацію в країні (можливості суспільства), так і
надані щойно фактори.
Сумлінно побудовані таблиці смертності мають дуже важливе значення
для кожної страхової компанії, оскільки саме від них залежать розміри
страхових премій та резерви премій. Високим показникам смертності мають
відповідати й вищі за розміром премії (внески). Внески слугують страховій
компанії для формування певного розміру фондів, які забезпечують їй
виконання своїх обов'язків перед страхувальниками.
У додаткових матеріалах 1 цього посібника надані справ очні таблиці
страхових сум та страхових премій, розрахованих на базі економічних
можливостей суспільства на сьогодення на 100 одиниць страхової премії та
1000 одиниць страхової суми і тривалості життя у Київському регіоні
громадян різного віку та статі.
Все перелічене накладає на умови договорів страхування певні
особливості. Як правило, це договори доброї волі, в основу якого покладено
довіру між страховиком і страхувальником на тривалий час. Вагомий фактор
в цілому - стабільність суспільства. Передчасне припинення договору тягне
за собою недоотримання певної суми премій, що планувалися
використовуватися згодом на здійснення виплат. До того ж і витрати
страховика, пов'язані з обслуговуванням договорів страхування
(навантаження на нетто-тариф), передбачалося поділити на цілий ряд років, а
переривання договору робить це неможливим, бо розмір страхової суми
зменшується, тобто редуціюнюється. В загалі можливо нагадати, що
страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає
обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику,
застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають
право на отримання страхової виплати за чинним законодавством при
настанні подій, що визначені умовами договору страхування.
Світова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів
та страхування рент. Страхування капіталів передбачає створення нових
капіталів. Якщо йдеться про рентне страхування, то певна, обумовлена
договором, частка виплачується страхувальникові (застрахованому) у вигляді
регулярних періодичних виплат, а загальна сума останніх залежить від
тривалості життя страхувальника (застрахованого).
Великим попитом користується змішане страхування життя, за
умовами якого передбачаються виплати: якщо страхувальник доживе до
зазначеного строку (віку), або помре протягом дії договору страхування.
Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на
одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, такий
вид страхування поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з
одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Проте
фактично присутній лише один ризик: людина або доживає до кінця дії
договору, або ні. Договори змішаного страхування життя довгострокові і
можуть укладатися на різні за тривалістю строки (як показує практика - на
строк 3, 5, 10, 15 і 20 років).
Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який
сплачує внески, і застрахований є однією особою. В умовах договору
змішаного страхування життя може передбачатися і відповідальність
страховика при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але
йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, що призвели до
постійної втрати загальної працездатності. Постійна втрата працездатності
виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який
її спричинив. Таке включення в умови договору змішаного страхування
життя веде, як правило, до збільшення тарифних ставок. Страхова сума
встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але
страхова компанія може обмежити його можливості встановленням
мінімальної страхової суми.