"Перевезення і страхування оплачені до" СІП (Carriage and insurance paid
to) накладає обов'язки на продавця, що і відповідно до терміна СПТ
"Перевезення оплачене до", але з тим доповненням, що продавець повинен
ще забезпечити транспортне страхування від ризиків втрати чи ушкодження
товару під час перевезення. Таке продавець забезпечує за свій рахунок, як це
передбачено в договорі закупівлі-продажу і страхування вантажу
проводиться на користь покупця, йому ж передається страховий поліс чи
інший доказ укладення договору страхування.
Страхування має бути укладене з страховою компанією, що
користується гарною репутацією, на умовах мінімального покриття
застережень інституту лондонських страховиків (Institute Cargo Clauses) чи
на інших подібних умовах. На вимогу покупця і за його рахунок продавець
може зробити страхування від військових ризиків, страйків, заколотів та
інших цивільних хвилювань, якщо страхування від таких ризиків можливе.
Українське законодавство дозволяє суб'єктам зовнішньоекономічної
діяльності в їхніх зовнішньоекономічних договорах, що укладаються як на
експорт, так і на імпорт товарів, використовувати умови базису СІП у
повному обсязі, без особливих застережень. Географічне положення України,
наявність відповідної транспортної інфраструктури дає можливість
використовувати термін СІП для усіх видів перевезень - автомобільним,
залізничним, повітряним, морським, річковим видами транспорту,
включаючи змішані перевезення (декількома видами транспорту одночасно) і
перевезення непойменованим видом транспорту (без визначення виду
транспорту). Умова СІП може застосовуватися при морських (річкових)
перевезеннях замість терміна СІФ (вартість, страхування і фрахт), коли
постачання товару здійснюється не шляхом його розміщення на борту судна,
а відбувається до цього моменту, наприклад, при контейнерних
перевезеннях, перевезеннях ролл-он чи ролл-офф, а також при перевезеннях
на паромах, коли товар розміщений у залізничних вагонах, чи трейлерах, чи
напівпричіпах.
Єдине розходження між термінами СІП і СПТ полягає в тім, що за
умовами терміна СІП від продавця вимагається забезпечення страхування
вантажу, що робить термін СІП більш вигідним у використанні для покупця в
порівнянні з терміном СПТ, де підрозуміється те, що з моменту постачання
продавцем товару, тобто з моменту передачі товару в розпорядження
першого перевізника, усі ризики за товар переходять до покупця, тим часом
як покупець (особливо український) не має достатніх можливостей на
здійснення контролю над товаром під час його перевезення, тому що
перевезення організовує продавець, вступаючи в договірні відносини з
перевізником і оплачуючи перевезення. Тому страхування товару продавцем
на час його перевезення ставить покупця за умовами СІП у більш вигідне
положення порівняно з покупцем за умовами СПТ, даючи першому більше
гарантій за договором купівлі-продажу щодо доставки товару. Перекладаючи
зобов'язання по перевезенню і страхуванню товару на продавця, покупець у
будь-якому випадку мусить одержати товар чи компенсацію за нього за
умови, що страхування товару здійснене від усіх ймовірних ризиків загибелі
чи ушкодження даного товару під час визначених умов перевезення.
Необхідно відзначити, що під час перевезення товару на умовах СПТ
покупець може компенсувати відсутність зобов'язання продавця по
страхуванню товару самостійно здійснивши страхування товару на час його
перевезення, хоча, як правило, таке страхування все-таки зручніше
здійснювати продавцю товару.
Продавець самостійно вибирає страхову компанію, сплачує страховику
страхову премію. Однак він зобов'язаний укласти договір страхування на
таких умовах, за яких покупець при настанні страхового випадку міг би
безпосередньо звертатися до страховика за страховим відшкодуванням і
одержувати таке відшкодування від страховика. Якщо в перевезенні задіяно
декілька перевізників і кілька видів транспорту, то продавець зобов'язаний
страхувати товар на час усього такого перевезення, укладаючи один чи
кілька договорів транспортного страхування вантажу (наприклад, договір
морського страхування вантажу і договір страхування вантажу, перевезеного
автомобільним транспортом). Як бачимо, при імпортних поставках,
український страховик ще довго не буде задіяним, а це дуже великі гроші.
Але надамо далі про вантажострахування. Таким чином відповідно до
умов Інкотермс-2000, в обов'язки продавця входить лише забезпечення
мінімального страхування (по застереженню "С"), але на практиці
найчастіше перевага віддається страхуванню на умовах "від усіх ризиків"
(по застереженню А). Необхідно звернути увагу на стандартні
виключення, що не входять навіть у страхування по застереженню А:
втрата вантажу в результаті недбалості чи обману при виникненні
фінансових утруднень, внаслідок запізнення доставки й т.ін. Умови
мінімального страхування не завжди задовольняють покупця. Це
підходить для масових вантажів (нафта і нафтопродукти, зерно, руда,
вугілля, ліс і т.ін.), що звичайно не зазнають під час перевезення втрати чи
ушкодження, якщо тільки що-небудь не трапиться із самим перевізником
(посадка на мілину, зіткнення, пожежу і т.п.). Але при перевезеннях
"генеральних" вантажів (готових упакованих виробів і особливо товарів
високої вартості), мінімальне страхування є недостатнім унаслідок
наявності, наприклад, ризику крадіжки, неправильним обходженням з
вантажем і іншими ризиками, що не покриваються умовами мінімального
страхування. Тому покупцю і продавцю необхідно передбачити в договорі
закупівлі-продажу розширене страхування. Сторони договору закупівлі-
продажу можуть обумовлювати в ньому власні умови стосовно
страхування вантажу чи робити посилання на інший збірник умов
(правил) страхування.
Ще на стадії підготовки договору закупівлі-продажу необхідно
врахувати, що вартість страхування вантажу може значно розрізнятися
залежно від використовуваного виду транспорту для перевезення цього
вантажу. До того ж існують спеціальні ризики, властиві торгівлі окремими
видами товарів (крадіжка, поломка, витік і т.ін.), про страхування яких
покупець і продавець повинні чітко домовлятися, якщо їхнє страхове
покриття не передбачене обраними сторонами умовами страхування.
Якщо сторони в договорі закупівлі-продажу не встановили обов'язки
продавця по розширеному страхуванню, і він здійснив страхування з
мінімальним покриттям, то покупець може самостійно забезпечити й
оплатити будь-яке додаткове страхування, у якому він зацікавлений. Але це
буде коштувати дорожче, ніж якби продавець здійснив усе необхідне
покупцю страхування в одній страховій компанії.
Мінімальна сума страхування має відповідати передбаченій в договорі
закупівлі-продажу ціні товару плюс 10% (для покриття прибутку,
очікуваного покупцем від продажу, використання товару). Страхування
відбувається у валюті, у якій визначена ціна в договорі закупівлі -продажу.
Але згідно з ст.18. закону України "Про страхування", пункту 1 - Порядку
застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 23.09.96 р., №245,
український експортер може вносити страхові платежі тільки у валюті
України. Тому в договорі страхування необхідно указати валюту, в якій
страховик мусить виплатити страхове відшкодування на користь покупця-
нерезидента.
Слід зазначити, що правилами Інкотермс-2000 передбачений тільки
обов'язок продавця по страхуванню товару на час основного перевезення.
Але продавець може також застрахувати товар на час його перевезення зі
свого складу до пункту відвантаження, а покупець - на час перевезення від
пункту призначення до свого складу усередині території країни призначення.
Такі дії не охоплюються взаємними правовідносинами між продавцем і
покупцем, а отже, продавець і покупець здійснюють їх на власний розсуд і не
мають ніяких зобов'язань по здійсненню цих дій друг перед другом.
Термін СІФ також найбільш типовою експортною умовою, розробленою
торговою практикою.
В обов'язки продавця на умовах СІФ входить укладення на користь
покупця договору страхування. Поліс морського страхування, що продавець
зобов'язаний передати покупцю, повинний включати ризики, які звичайні
для торгівлі даними товарами, з урахуванням виду судна і напрямку
перевезення. У договорі закупівлі-продажу доцільно погодити вид
страхового полісу, тобто уточнити, чи буде він за формою й обсягом ризиків,
які страхуються, відповідати стандартним умовам страхування вантажів,
розроблених Інститутом лондонських страховиків з відомим застереженням
Institute Cargo Clause A ("від усіх ризиків"), чи будуть включені в поліс
військові і страйкові ризики.
Друге питання, яке сторони повинні погодити при укладенні договору на
умовах СІФ, - розмір страхового відшкодування, що зобов'язаний
забезпечити продавець. Звичайно в договорі передбачається, що страхова
вартість включає: фактурну вартість товару, а також супроводжувальні
перевезенню і страхуванню витрат плюс 10% вартості товарів, що складає
очікуваний прибуток покупця.
Вимога про те, щоб діючий страховий поліс покривав всю вартість
перевезення, є істотною умовою договору, тому покупець за договором на
умовах СІФ вправі відмовитися від прийняття незастрахованого товару,
навіть якщо цей товар благополучно прибув у порт призначення. Або може
виникнути ситуація, коли покупець вантаж одержав, а продавець не може
одержати гроші по акредитиву через відсутність страхового поліса.