Смекни!
smekni.com

Види страхування та iх характеристика (стр. 41 из 74)

майнові інтереси страхувальника або третіх осіб, пов'язані з
інвестуванням грошових чи інших ресурсів у певний вид
виробництва, робіт чи послуг з метою одержання через деякий

час прибутку

векселів
депозитів

прибутку
орендної плати

Рис.4.21. Класифікація видів страхування фінансових ризиків.

Види збитків у страхуванні фінансових ризиків див. рис. 4.22.


Рис.4.22. Види збитків у страхуванні фінансових ризиків.

Страхова сума обчислюється на базі передбачуваного обсягу прибутку
та обсягу постійних витрат, які можуть скластися у господарському році.

При розрахунку страхового тарифу враховується:

сезонність виробництва;

тривалість терміну відшкодування;

характер конкуренції в даній галузі;

франшиза.

Правове забезпечення у страхуванні фінансових ризиків може набирати
багатьох форм. При цьому воно передбачає, що втрати (кредиторська
заборгованість, відсотки по ній, неплатоспроможність позичальників та
споживачів і т.ін.) можуть бути повернені третіми особами, тобто
страховиком. Отже, страхування фінансових ризиків можна визначити як
господарський механізм, мета якого - задовольнити випадкові оцінювані
майнові потреби, які виникають з ризиків неповернення кредитів чи
неотримання прибутку в достойній кількості або зовсім, перерозподіливши
втрати між суб'єктами фінансово-страхових відносин.

В Україні ці проблеми поки що не знаходять свого місця в гідних
межах, тому що відсутнє головне - інвестиційна діяльність громадян, тобто
депонування грошових коштів у комерційних банках. Масове неповернення
банками депонентних коштів підносить звичайну негативну фінансово -
банківську ситуацію до рангу вагомої соціально-економічної і навіть


політичної проблеми. Адже вклади клієнтів, фізичних та юридичних осіб,
банки активно використовують у своїй комерційній діяльності. А ця
діяльність, як відомо, пов'язана як з розвитком економіки країни в цілому,
так і з ризиками неповернення коштів, що автоматично лягає на плечі
клієнтів банків - власникам депозитів. Саме тому постає гостра потреба
створювати ефективні системи захисту інтересів вкладників від наслідків
ризику неплатоспроможності їхніх банків. З огляду на це страхування
депозитів стає актуальнішою проблемою економічної системи будь-якої
країни.

Система страхового захисту депозитів була уперше застосована в США
у 1933 р. згідно з вимогами прийнятого Банківського закону про страхування
депозитів. Було створено державну організацію - "Федеральну корпорацію
страхування депозитів", яка протягом вже багатьох десятиліть страхує всі
види банківських депозитів за рахунок спеціального фонду, створеного
щорічними внесками комерційних банків.

Сутність системи депозитного страхування (СДС) - створення системи
взаємної відповідальності комерційних банків перед вкладниками, яка
передбачає використання страхових принципів при організації цільового
фонду, що може витрачатись для повної або часткової компенсації збитку,
спричиненого вкладниками банку, який збанкрутував.

Принципи побудови систем депозитного страхування:

Інституційний характер організації;

Страхова основа формування;

Обов'язкова участь усіх фінансових закладів, які приймають депозити;

Імперативність регуляційних норм діяльності;

Змішаний характер (участь державних та недержавних структур);

Обмеженість страхової відповідальності банків, установленою квотою
відшкодування депозитів;

Власна участь застрахованих у покритті ризиків неповернення
депозитів;

Диференціація страхових тарифів;

Надання страхового відшкодування на одного вкладника.

Типи СДС

обов'язкова

добровільна

змішана

за характером вимог

до

учасників

повна

за ступенем
охоплення об'єкта
страхування

• обмежена
дискредеційна

за принципом
визначення
страхових платежів


власності

диференційована

фіксована

Рис. 4.23. Характеристики типів систем депозитного страхування.

Попри цілий ряд недоліків, які виявляються протягом часу їх
функціонування, ці системи стали моделями, які наслідують у багатьох

країнах світу.

Беручи до уваги актуальність розглянутих щойно питань для всіх
банківських систем, 30 травня 1994 р. Європейський Союз ухвалив
спеціальну Директиву 94/19/ЄС щодо впровадження програм страхування
депозитів країнами-членами ЄС, а також країнами, які мають намір
приєднатися в майбутньому до ЄС.

Керуючись статтею 24 закону України "Про банки і банківську
діяльність", Національний банк України розробив та з 01.07.96 р. ввів у дію
"Тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду
страхування вкладів фізичних осіб". Фонд створюється за рахунок придбання
банками державних цінних паперів (на суму, достатню для покриття
зобов'язань перед фізичними особами) та передачі їх на зберігання
Національному банку України. У разі ліквідації комерційного банку
Національний банк України розблоковує державні цінні папери такого банку,
реалізує їх, а отримані кошти використовує на відшкодування фізичним
вкладникам депозитивів. Як бачимо, юридичні особи (їх вклади), поки що
знаходяться поза увагою такого страхування, хоча їхні вклади на
сьогоднішній день у банках домінуючі. Все це призводить до нервозності
підприємницьких структур різного порядку бізнесу й виходом їх у "тінь".
Пересічний же громадянин України ще недостатньо довіряє банківським
структурам та не поспішає вкладати свої кошти на депозит до банку,
особливо в національній валюті.

Вирішення цієї проблеми можливе з допомогою третьої сторони, тобто
обов'язковим залученням для страхування депозитів вкладників страхової
компанії, а не тією ж структурою (банком), що одержує гроші по вкладах,
тим паче державою, яка й так багато винна своїм громадянам.

Необхідність широкого впровадження такої системи - страхування
банківських депозитів страховиками, зумовлюється, окрім вже зазначеного,
ще ось чим:

загальним спадом довіри до банків;

потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну
фінансову ситуацію;

потребою стабілізації фінансових ресурсів банків - усунення причин до
передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх
надійності;

за формою

державна

приватна
змішана


• обов'язком захисту споживача-клієнта, який не завжди володіє
достатньою інформацією про фінансову кондицію банку, якому довіряє
свої заощадження.

Про можливості такої системи - страхування депозитів страховиком
див. рис. 4.24.


Можливості СДС під час розв'язання проблем
банківських банкрутств