Смекни!
smekni.com

Види страхування та iх характеристика (стр. 61 из 74)

Договір змішаного перестрахування (квотно-ексцедентний) - це
поєднання квотного та ексцедентного договорів перестрахування. Портфель
цього виду перестрахування перестраховується квотно, а перевищення сум
страхування ризиків понад встановлену норму (квоту) підлягає
перестрахуванню на принципах ексцедентного договору.

Квотно-ексцедентна форма перестрахування використовується у тому
разі, коли компанія розширює свій бізнес у новому для неї виді страхування.

Характерна риса договорів пропорційного перестрахування - збитки та
премії за оригінальними полісами (договорами) розподіляються між
цедентом і перестраховиком у відповідній пропорції та прив'язані до
страхової суми.

Непропорційна форма перестрахування передбачає, що відшкодування,
яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не
залежить від страхової суми, а тому не має пропорційного розподілу
відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією.

Призначення такої форми перестрахування - гарантувати
відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого
сукупного збитку за визначений період.

Характерні риси непропорційного перестрахування:

Захист страховика від великих збитків, що впливають на його
фінансові результати.

Потреба у значній підготовчій роботі.

Тантьєма, як правило, не передбачається.

Інтереси цедента та перестраховика можуть не співпадати.

Передаються тільки обговорені ризики.

Перестрахувальна премія розраховується для усього страхового
портфеля по одному або декількох видах страхування.

Мобільність, простота в обробці та організації перестрахування.

Збитковість.

Розглядають такі типи непропорційного перестрахування:
перестрахування перевищення збитків та перестрахування перевищення
збитковості за ризиками певного виду.

Головні умови договору ексцедента збитку наведені на рис. 6.9.

Рис. 6.9. Умови договору ексцедента збитку.

Особливості договорів ексцедента збитків такі:

Застосовуються тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим
ризиком перевищує обумовлену в договорі суму у разі настання
страхового випадку.

Найчастіше укладаються в облігаторній формі.

Технічно нескладні та вигідні для цедента.

Охоплюють усі ризики певного виду, які застраховані цедентом.

Перестрахові платежі не дають ніяких переваг жодній зі сторін, що
укладають договір, та одночасно гарантують підтримку
довгострокових перестрахових відносин.


Договір ексцедента збитковості переслідує мету - захист цедента від
додаткових або великих витрат і має такі особливості:

Покриває не окремі збитки, а збитковість за всім портфелем договорів,
що має цедент за даним видом страхування.

Перестраховик бере участь у відшкодуванні збитків лише у тих
випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлений
договором перестрахування відсоток.

6.4. Умови договорів перестрахування і Цивільний кодекс

України.

Використані терміни: прямі договори, Цивільний кодекс України, страховий
інтерес, страхові відносини, правові відносини, текст договору, термін
закінчення договору, попередній договір.

Зробимо деякі узагальнення з позиції правовідносин суб'єктів
перестрахування з погляду приписив Цивільного кодексу України.

При укладанні прямих договорів:

1. Усе розглянуте в цьому підрозділі посібника стосуються до випадку,
коли вже укладено прямий договір страхування і страховик перестраховує
свій інтерес, зв'язаний з можливою виплатою за прямим договором. Однак у
перестрахуванні широко поширені угоди, так звані облігаторні договори
перестрахування, предмет яких звичайно формулюється як:
"перестрахувальник зобов'язується передавати, а перестраховик
зобов'язується приймати у перестрахування ризики...», і мова, як правило,
вже йде про перестрахування тих прямих договорів, що ще тільки будуть
укладені. Тут виникає питання у професіоналів про наявність страхового
інтересу, але вже в іншій площині.

На перший погляд, при укладанні облігаторного договору, коли мова
йде про перестрахування майбутніх прямих договорів, страховий інтерес у
першого страхувальника відсутній і облігаторний договір сам по собі не
створює страхових відносин, а є різновидом попереднього договору (стаття
429 Цивільного кодексу України - далі по тексту ЦК).

І це одна із схем виникнення страхових відносин з облігаторного
договору.

2. Однак договори ексцедента збитковості - досить розповсюджений
вид перестрахування - не вписуються в цю схему.

Дійсно, за договором ексцедента збитковості страхування проводяться
на випадок того, що сума виплат по визначеній групі прямих договорів
перевищить установлену договором величину. Можна, звичайно, зажадати,
щоб при укладанні договору перестрахування всі прямі договори, що входять
до групи, були вже укладені, однак це незручно і на практиці таке проходить
інакше. Група прямих договорів описується в сукупності ознак, наприклад:
"... Усі договори страхування будинків від пожежі, укладені з фізичними


особами...", - у перестрахуванні беруть участь усі такі договори, незалежно
від того, укладені вони до моменту заключення облігаторного договору чи ні.

Для договорів ексцедента збитковості більш прийнята інша схема
виникнення страхових відносин, побудована на тому, що страхування
(укладення страхових договорів) - це основна діяльність страховика і
можливість витрат (виплат відшкодувань), у зв'язку з цією діяльністю існує
сама по собі, без прив'язки до конкретного прямого договору страхування.
Прямі страхові договори обов'язково будуть мати і витрати на такі виплати
за цими договорами.

Отже, страховий інтерес страховика виникає незалежно від того уклав
він страховий договір чи ні, а просто в силу самого характеру його
діяльності. Таким чином, відносини по захисту майнового інтересу
страховика можуть виникнути і виникають у момент заключення
облігаторного договору до укладення всіх прямих договорів, що входять у
групу. Більш того, навіть якщо не укладений ще жоден прямий договір із
групи, а облігаторний договір укладений, страхові відносини все одно
виникають.

Зауважимо, що хоча потреба в другій схемі виникає у зв'язку з
договорами ексцедента збитковості, вона може бути застосована і до будь -
яких інших типів облігаторних договорів. Ця схема взагалі значно зручніше -
нею і користуються страховики у практиці перестрахування. Правда,
користуються із замовчуванням, ніяк не фіксуючи це у тексті договору. У
текстах же договорів записується формула: "...зобов'язується передавати...
зобов'язується приймати...".

На жаль, у п.1 статті 967 ЦК прямо говориться про те, що
перестраховується: "ризик...прийнятий на себе страховиком за договором
страхування". Тобто виникає друга схема перестрахувальних відносин у
облігаторних взаємовідносинах, що не відповідає схемі, застосованої ЦК. За
схемою ЦК перестраховуватися може тільки вже укладений прямий договір
або група договорів. Укладені облігаторні договори, якщо витлумачувати їх у
світлі п.1 статті 967 ЦК, не створюють перестрахувальних відносин, а є
досить своєрідним варіантом попереднього договору(договорів наміру).
Однак, видно, що друга схема виникнення страхових відносин з
облігаторного договору, хоча і не підпадає під модель перестрахування п.1
статті 967 ЦК, не суперечить законові, а отже, відповідно до п.2 статті 421
ЦК такий договір цілком може бути укладений.

Облігаторний договір за цією схемою не буде, строго кажучи,
породжувати відносини по перестрахуванню, передбачені п.1 статті 967 ЦК,
але, при належному його оформленні, він може породжувати страхові
відносини, пов'язані з можливими витратами прямого страховика у
результаті виплат відшкодувань, які виникли.

Із приведеного аналізу видно, що використовувана страховиками
формула облігаторних договорів ".зобов'язується передавати.
зобов'язується приймати." створює принципову невизначеність у питанні
про те, який характер правовідносин породжує цей облігаторний договір -