Смекни!
smekni.com

Комерційні банки (стр. 4 из 11)

Можливості

Аналіз можливостей конкурентів завершає процес діагностики. Їх ціль, оцінки і стратегії впливають на ймовірність, час, природу і інтенсивність їх реакцій.

Тому Портер переходить до розгляду сильних і слабких сторін конкурентів, їх можливостей і загрожуючих факторів. Коли він переходить від діагностики до терапії, його узагальнення коротке. Він стверджує, що, опираючись на знання майбутніх цілей конкурентів їх передбачення, існуючих можливостей і стратегій, можна сформулювати відповіді на головні питання, які дозволять створити картину ймовірної реакції конкурентів на різні ситуації.

Розділ II. Основні поняття банківської конкуренції

Згідно з діючим Законом України “Про банки і банківську діяльність” було закладено основи класичної дворівневої структури банківської системи, яка включає:

з одного боку - центральний банк, як головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою. Виходячи з основних завдань, центральний банк не націлений на комерційну діяльність та одерження прибутків;

з другого боку - банківську систему, яка представлена мережею комерційних банків і небанківських установ, які за умовами здорової конкуренції покликані задовільнити населення країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити умови для стабілізації та поступового підвищення национальної економіки.

Діюча нині банківська система України має дворівневу структуру і схематично виглядає так:

- Національний банк України;

- акціонерно-комерційні банки, які включають:

а) спеціалізовано-універсальні комерційні банки, сформовані на акціонерній основі (Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”);

б) спеціалізовані комерційні банки, що працюють на державній основі (Ексімпбанк України, Ощадний банк);

в) інші комерційні банки.

Перехід української банківської системи від одного до двухрівневої і від державної банківської монополії до ринкової конкуренції висунуло проблему конкуренції в банківській справі на одне з перших місць. Розглянем, що являє собою банківська конкуренція взагалі, як вона виникла і в яких формах існує зараз в розвинутих країнах.

В самому загальному виді конкуренцію можна визначити як суперництво ринкових суб’єктів, зацікавлених в досягненні однієї і тієї ж мети. Такими ринковими суб’єктами являються або продавці, або покупці. Характерні признаки конкуренції слідуючі:

- існування ринків з альтернативними можливостями вибору для покупців (продавців);

- наявність більшої чи меншої кількості покупців (продавців), що змагаються між собою і використовують різні інструменти ринкової політики;

- чергування використання цих інструментів одними конкурентами і відповідних мір інших конкурентів.

Аналогічно банківська конкуренція ­­- це процес, що здійснюється в динаміці суперництва комерційних банків і інших кредитних інститутів, в ході якого вони прагнуть забезпечіті собі стійке положення на ринку кредитів і банківських послуг.

2.1. Виникнення і розвиток банківської конкуренції

Коли виникла банківська конкуренція? Хоча деякі признаки конкурентної поведінки можна знайти в самихпенрших банків середньовіччя і навіть у древніх прообразів кредитних інститутів, про реальну банківську конкуренцію до другої половини XIX ст. говорити не прийнято. З однієї сторони, це зумовлено економічними причинами: банків було відносно мало, ринок був насичений, і в цих умовах існувала можливість розширення власної справи без утиску інтересів один одного. З іншої сторони, нерозвиненість банківської конкуренції була пов'язана з специфічною підприємницькою етикою банкірів, згідно якої справа сприймалась як щось принципово інше від звичайної комерції, від торгівлі товарами.

Ще в минулому столітті в британських банківських кругах вважалось нечесно відбивати один одного клієнтів, більше того, в випадку переходу клієнта із іншого банка по власній волі йому не відкривався рахунок без попередніх переговорів з цим банком. А місцезнаходження для нових банків чи їх філіалів вибирались поза сферою діяльності вже існуючих.

Однак на рубежі теперішнього століття ситуація змінилась, і для банків почалась епоха конкуренції - полювання на клієнтів. Якщо раніше клієнт сам повинен був йти в банк для відкриття рахунку, то тепер банки почали пропонувати клієнтам (насамперед - підприємцям) послуги прямо "на дому", змагаючись в тому, хто запропонує найбільш вигідні умови. Знаменний факт, відзначений президентом Банківського інституту у Великобританії в 1902 році: банки почали вступати в конкуренцію навіть з приводу таких угод, які в результаті обіцяли бути збитковими. Тим самим теперішня вигода приносилась в жертву в ім'я досягнення стратегічних конкурентних переваг1 .

В XX ст. європейська банківська справа пережила дві глубокі структурні перебудови, що відбилися і на конкурентній ситуації. Перед першою світовою війною основу операцій крупних приватних банків Західної Європи складали кредитування промисловості і угоди з цінними паперами. Малі промислові і сільськогосподарські підприємства обслуговувались в основному в кредитних товариствах. Ощадкаси обмежувались виключно ощадними операціями і використанням залучених коштів для довгострокового кредитування. Безготівкові розрахунки ще не отримали широного розповсюдження. Таким чином, в кожної групи кредитних інститутів була приорітетна сфера впливу, а втручання в чужу сферу зустрічалась відносно рідко. І якщо крупні банки, як вже відзначалось, конкурували один з одним, то, наприклад, ощадкаси ними в якості серйозного конкурента не розглядались.

Ця конкурентна ситуація повністю змінилась після першої світової війни, в зв'язку з хвилею раціоналізації в банківській справі, викликаною надзвичайно сильним розширенням безготівкового обороту. Саме в цей період, в західні комерційні банки прийшли вичислювальні машини, було залучено ведення клієнтами книг виписок по рахункам. Завдяки цьому банки охоплювали все нові круги клієнтури, що стало однією з причин посилення концентрації в банківському секторі економіки. Багаточисельні малі приватні банки і провінційні банки були поглинуті крупними банками. В свою чергу, і серед крупних банків відбулись злиття. Так, якщо в 1920 році в Німеччині було досить крупних банків з розвиненою філіальною сіткою, то в 1931 році - тільки три.

Друга велика структурна перебудова банківської справи Західної Європи почалась в 60-их роках, коли на роль першочергового джерела ресурсів всіх кредитних інститутів стали ощадні вкладення населення. До цього крупні комерційні банки обслуговували тільки підприємства і приватних осіб з високим рівнем доходів. Широким масам населення були доступні лише ощадкаси. Положення різко змінилось в зв'язку з ростом доходів широких мас населення, що досягнули положення перспективних банківських клієнтів. Цьому сприяло і введення безготівкової виплати заробітної плати. В цій ситуації більше всіх виграли, звичайно ж, ощадкаси, що мали найкращі зв'язки з людьми. Крім них, однак, цю долю доповнювальної клієнтури захотіли отримати і крупні банки, які почали відкривати рахунки населенню.

Після цього першого кроку стало важливим перетворити мільйони власників рахунків на справжніх клієнтів. Це було досягнуто завдяки наданої їм допомоги в освоєнні форм безготівкових розрахунків, але в першу чергу - за рахунок розширення асортименту споживацьких кредитів. В подальшому в цілях залучення і утримання приватних клієнтів були задіяні самі різноманітні ощадні плани. Крім того, комерційними банками і банківськими групами почали створюватись інвестиційні компанії, які давали можливість навіть при незначному о'ємі вкладень вкласти їх в цінні папери. Фактично банки почали вперше серйозно займатись маркетингом.

Розширення масових операцій всіх кредитних інститутів привело до стирання відмінностей між банківськими групами, універсалізацію банківської діяльності, а як наслідок - посилення банківської конкуренції.

В 60-их роках почався ще один процес, що значно вплинув на загострення конкурентної ситуації на європейських банківських ринках. Мова йде про лібералізацію державного регулювання діяльності комерційних банків.

80-ті роки характеризуються подальшим загостренням конкуренції. Чуттєвість що піднялась в клієнтів до ціни в розвинутих країнах привела джо зменшення маржі між процентними ставками по кредитам і по вкладам. Це, а також ріст витрат на оплату праці і матеріальне забезпечення банківської діяльності ще більш звузили можливості цінової конкуренції. Внутрішні ринки збуту банківських послуг, а особливо в Західній Європі, стали по сутті вичерпані, що було посиленно зниженням світових темпів економічного росту і підвищенням кредитних ризиків. В цих умовах західні банки почали появляти інтерес до нових ринків збуту, представлені насамперед країнами Східної Європи.

Таким чином, в перспективі необхідно чекати посилення конкуренції на українських банківських ринках, як наслідок розвитку вітчизняної банківської справи, так і наслідок глобалізації банківської конкуренції.

2.2. Структура банківської конкуренції

Сферою банківської конкуренції є банківський ринок. Його специфіка заключається в тому, що це - дуже складне утворення, що має дуже стійкі границі і складаються з багатьох елементів. Хоча, було б правильніше говорити не про один, а про багато банківських ринків.

Сучасні комерційні банки функціонують в ролі продавців чи покупців практично у всіх ринкових секторах. Щоб це твердженння вирлядало більш обгрунтовано, розглянем ринкову систему з точки зору об’єктів купівлі-продажу. В неї входять слідуючі сектори: