Державобудівнича діяльність Богдана Хмельницького (стр. 1 из 3)

Реферат

З історії держави і права України

На тему: ”Державобудівнича діяльність

Богдана Хмельницького".

План

Вступ

Коротка біографія гетьмана

Державна програма

Українська козацька держава Богдана Хмельницького

Українсько-Московський договір Б. Хмельницького 1654 року

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Богдан Хмельницький - творець Української козацької держави. Досягнення Богдана Хмельницького історики часто порівнюють зі здобутками керівника Англійської революції Олівера Кромвеля.

Відомий український історик, філософ і публіцист В. Липинський писав про Б. Хмельницького: “Ми забули вже, що з нації нашої вийшов один з найбільш геніальних мужів Східної Європи, який для України зробив більше, ніж слушно прозваний “Великим” Петро зробив у п’ятдесят літ пізніше для Московщини. Бо Петро Великий тільки реформував готову вже державу, тільки європеїзував готовий татарський державний поміст, який покривав пасивне, стояче й омертвіле в своєму поневоленні московське море. А Богдан Хмельницький творив нову європейську державу і відбудував націю серед гуркоту падаючих румовищ старої, ним же розваленої Речі Посполитої. Він усував ті румовища й одночасно укріплював західну культуру в Україні в обличчю постійної татарської й московської небезпеки зі Сходу - і серед української громади, яка вся від верху до низу носила шаблі при боці, яку ділили глибокі різниці протилежних цивілізаційних впливів і яка кожної хвилини готова була кинутись до оружної боротьби сама поміж собою".

У той же час є й інші оцінки. Наприклад, письменник і громадський діяч ХIХ ст. Пантелеймон Куліш гадав, що діяльність Б. Хмельницького - це “один руїнницький вибух темних соціальних сил, викликаний купкою егоїстів-авантюристів, котрим народні маси послужили тільки знаряддям, “гарматним м’ясом", обдуреним свободолюбними гаслами, а в результаті - руїна України, занепад культурного життя... ”. На думку П. Куліша, “наш квітучий край обернув у пустиню, засипану попелом і засіяну квітками наших предків". [1; c.218] Суперечливу оцінку діяльності Б. Хмельницького дав у своїх поетичних творах і видатний поет Т. Шевченко. Він дорікав Б. Хмельницькому за те, що той віддав Україну під зверхність російського самодержця:

... Ой Богдане!

Нерозумний сину!

Подивись тепер на матір,

На свою Вкраїну,

Що, колисаючи, співала

Про свою недолю,

Що, співаючи, ридала,

Виглядала волю.

Ой Богдане, Богданочку!

Якби була знала,

У колисці задушила,

Під серцем приспала.

Проте в інших рядках Кобзар віддавав шану талантові Б. Хмельницького:

Згадайте праведних гетьманів,

Де їх могили? Де лежить

Остаток славного Богдана?

Про роль гетьмана Б. Хмельницького в українській історії найкраще написав видатний філософ Г. Сковорода:

Будь славен вовік, о муже ізбранне,

Волности отче, герою Богдане! [ 1; c.219]

Коротка біографія гетьмана

Б. Хмельницький виступив на історичну арену як маловідома людина, але життя дало йому знання людей і обставин. Бувши сином незначного шляхтича, магнатського слуги, він уже за молодих літ пізнав і навчився ненавидіти пиху “королев’ят". Єзуїтська школа в Ярославі навчила його мов і виявила облуду шляхетської освіти. Під проводом батька вправлявся у колонізаторській праці та війні на краю диких піль. Попав у турецьку неволю і два роки перебував у Константинополі, в серці інтриг Орієнту. Вернувшись до батьківського Суботова, вступив до реєстрового війська, ходив у походи проти татар і був свідком усіх змагань козаччини з шляхетським світом. Але не висувався на провідне місце, задовольнявся непомітним становищем чигиринського сотника. Порушили його плани турецької війни, що їх підняв Володислав IV. Він їздив на переговори з королем до Варшави, де козацькі старшини дістали обітницю поліпшення долі реєстрового війська і наказ готуватися до походу. Але магнати зірвали королівські плани і з ще більшою ненавистю взялися нищити козаків. Хмельницькому довелося зазнати тяжких переслідувань від панів, зокрема Чаплинського, що намагався видерти йому батьківський хутір і гнобили його як бунтівника. Врешті він утратив спокій і терпеливість: покинув свій Суботів, подався на Запоріжжя і почав організовувати повстання. Там Хмельницькому вручено гетьманську булаву. Тоді нараз виявився його геніальний талант, що зробив його вождем усієї України. Венецький посол Віміна характеризував його так: “Здається, ніби в ньому міститься два єства - одно діяльне, тверде, віддане правлінню, друге сонне, стомлене, мрійливе". Назверх був він стриманий, простий, ввічливий і приступний для всіх. Але як тільки схвилювався чим-небудб, як вивело його що-небудь з його спокою, несподівано вибухав його вулканічний темперамент, лавина пристрастей, демонічна енергія. Він промовляв з незвичайною силою і експресією, рисував сміливі, величні картини, що чарували і жахали слухача. “Дерев’яніли ми, його слухаючи", - признавалися польські посли. Умів приєднувати собі масу, мав її довір’я і любов, знав, як здобувати з неї енергію, хоробрість і мертвенність. Умів згуртувати коло себе найкращі, найталановитіші одиниці. Свої плани проводив залізною рукою, володарським жестом. У своїй особі скупчив усі прагнення своєї епохи, свого народу. [3; c.183-184]

Державна програма

Повстання почалось узимку 1648 року. Як нам відомо, у цьому році відбулися переможні для Хмельницького битви під Жовтими Водами, під Корсунем та під Пилявцями. Почалась Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Мета походу гетьмана була не стратегічна, а тільки політична - добитися миру з Польщею. На початковому етапі повстання Хмельницький не мав на меті визволити чи відокремити від Речі Посполитої всю Україну - він лише прагнув добитися від поляків прав і вольностей для козацтва, захистити православну віру. Судячи з його перших листів до польського короля, спочатку він хотів створити автономне князівство з центром у Києві, в якому посади чиновників мала займати українська православна шляхта, а на Запорозькій Січі козаки знову б отримали право обирати ватажків. Але після тріумфального в’їзду в Київ після переможної кампанії 1648 р., коли його вітали міщани, духовенство, академія та простий люд як “другого Мойсея”, визволителя українського народу з лядської неволі, гетьман серйозно почав замислюватися над ідеєю повного визволення України, створення незалежної держави. Тому під час перебування в Києві Хмельницький із старшиною вирішували плани подальшої політики. Повстання, що спершу мало на меті тільки справи Запорізького Війська, обняло всі українські землі, розворушило народ, усунуло з України польську владу. Давній лад перестав існувати, на його місце треба було встановити новий. Хмельницький у своїй політичній далекозорості почав вказувати один шлях - утворення Української держави: “Виб’ю злядської неволі руський нарід увесь! Перше я за свою шкоду і кривду воював, тепер буду воювати за нашу православну віру! Поможе мені в тому чернь уся - по Люблін, по Краків, і я її не відступлю, бо це права рука наша, щоб ви (польські пани), знищивши хлопів, і на козаків не ударили. Буду мати тисяч двісті, триста своїх, орду всю при тім... За границю війною не піду, шаблі на турків і татар не підійму. Досить маю в Україні, Поділлі і Волині тепер, - досить вчасу, достатку і пожитку тепер у землі і князівстві моїм - по Львів, по Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть і мовчіть, ляхи! І дуків і князів туди зажену, а як будуть і за Віслою брикати, знайду я їх там певно". Так говорив Хмельницький польським послам у Переяславі.

Державобудівнича програма Богдана Хмельницького була: розбити Польщу, визволити всі українські землі і з’єднати їх у велике незалежне князівство. Для проведення цих замірів він вважав потрібним використати сили народних мас, створити велику армію і утримати союз з Кримом. Ці стремління видавалися цілком реальними. Селянські маси проявляли в той час незвичайне напруження і енергію. Ненависть до Польщі була така велика, що здавалося неможливим, щоб польська влада могла ще вернутися. Бажання своєї держави проявляється сильно, і все повторювалися чутки, що Хмельницький творить “вільне князівство козацьке", “удільну і відокремлену державу", що має коронуватися “митрою руського князівства".

Але реалізація цих планів перепинилася через зовнішні і внутрішні обставини. Польща була однією з наймогутніших тоді європейських держав, воювати з нею було досить тяжко, вона не була ще вповні розгромлена, магнати вжили всіх зусиль, щоб війну продовжити і здобути собі назад свої землі в Україні. Союз з Кримом виявився непевний: татари вважали небезпечним для себе зріст козацької самостійності і намагалися його спинити. До того ж внутрішні відносини України не були ще сконсолідовані. Наростали противенства між селянством з одного боку, і козацькою старшиною та шляхтою, з другого: готувалася боротьба за здобутки повстання, які кожна сторона бажала присвоїти тільки собі. Ці різнорідні причини нахиляли Хмельницького до обережної і поміркованої політики і наказували максимальні задуми відкласти до пізнішого часу. [3; c188-189]

Українська козацька держава Богдана Хмельницького

Під літо 1649 війна розгорілась наново. Хмельницьким були виграні битви під Збаражем та Зборовим. Польський король Ян Казимир був примушений просити перемир’я.18 серпня було укладено Зборівський мир, головною умовою якого було право козаків жити у трьох воєводствах: Київському, Брацлавському і Чернігівському. На козацьку територію королівським військам увіходити не вільно. Державні посади в названих трьох воєводствах мала діставати тільки шляхта грецької віри. За всі воєнні провини проголошено амністію, шляхта, що була в повстанні, мала дістати назад сконфісковані маєтності. Зборівський договір був укладений під натиском хана, який не хотів допустити до зросту сил України і підпирав польські домагання. Хмельницький не надавав великої ваги паперовим актам, розуміючи, що справу вирішить фактична сила, і позірно поставився до договору. Зборівська умова все-таки давала Україні широкі права, і гетьман використав їх для державної будови. [3; c.189]. На українських землях організовується “удільна держава", а Хмельницький став “самодержцем руським", тобто незалежним володарем. Він заявляв, що визволить з-під влади Польщі весь український народ, а державні кордони визначав по Львів, Холм і Галич, тобто так, як колись проходили володіння великих князів. [2; c.226]. Утворилась Українська козацька держава - Гетьманщина.