- опціони, що перекриваються (з перехресними датами) дешевші, ніж велика кількість невеликих угод «спот», оскільки банк буде пропонувати кращий курс купівлі і продажу для більш великих контрактів, ніж для невеликих;
- системи бухгалтерського обліку і системи планування компанії будуть спрощені, оскільки обмінні курси будуть більш одноманітні, ніж якби було виконано безліч угод «спот».
d) Валютні контокоренти.
За наявністю значних і інтенсивних валютних потоків підприємство може скористатися менш дорогим засобом додання деякої гнучкості форвардним валютним контрактам – валютним контокорентом. Він підходить компаніям, що зіштовхуються постійно у своїй діяльності з потоками іноземної валюти. Це банківські рахунки в іноземних валютах, якими оперує компанія. Якщо власник форвардного контракту на купівлю валюти виявляє, що потреба у валюті з'явиться пізніше, ніж передбачалося, то валюта, куплена за форвардним контрактом, міститься на контокорент до моменту її вимоги. І, навпаки, якщо з'являється потреба у валюті до терміну виконання форвардного контракту, то компанія використовує овердрафт із метою здійснення виплат в іноземній валюті, і, отже, погашає овердрафт купленою валютою при виконанні форвардного контракту.[3]
e) Непрямі форвардні контракти.
Якщо валюта, якою компанія бажає забезпечити покриття, є частиною валютного блоку чи має досить стабільне співвідношення з ведучою валютою, але для якої форвардні курси не розраховуються, то тут відкривається можливість для непрямого покриття. Наприклад, якби одна американська фірма захотіла покрити валютний ризик, що виникає у зв'язку з випискою рахунка-фактури в датських кронах і прийшла б до висновку, що не можна здійснювати форвардне покриття в кронах у відповідний період, то вона звернулася б замість цього до німецьких марок. Данія і Західна Німеччина – обидві беруть участь в угодах по обміну валют у Європейській валютній системі. Стабільність датської крони, що виникає звідси, стосовно німецької марки означає, що американська фірма може удатися до механізму покриття через німецьку марку. Якщо американській фірмі буде потрібно до якогось терміну в майбутньому заплатити в кронах, то вона за форвардним контрактом може купити німецькі марки, продати їх по угоді спот і купити крони.
f) Забезпечення валютного покриття.
Банк, що погоджується укласти форвардну угоду на продаж або купівлю валюти клієнтом, буде прагнути до зниження ризику. Наприклад, якщо клієнт бере контракт на купівлю доларів США за фунти стерлінгів з постачанням у майбутньому, банк ризикує тим, що ціна долара перевищить погоджену форвардну ціну до моменту витікання контракту. Здійснюючи продаж доларів за ціною нижче купівельної, банк ризикує. Тому банк захоче застрахуватися.
Один зі способів зниження ризику – це купівля банком доларів за курсом спот і їхнє інвестування до настання терміну виконання форвардного контракту. Існують і інші способи на вибір банку. Він може сам укласти форвардний контракт на купівлю валюти в іншого банку, а може використовувати фінансові ф’ючерси. В міру задоволення вимог клієнтів скорочується потреба у використанні зовнішніх інструментів хеджування. Якби клієнти, побажали продати долари за форвардним контрактом і купити їх за контрактом з тим самим терміном виконання, то банк вважав би, що ризики компенсують один одного. В міру взаємного покриття форвардних угод у банку з'являється можливість переміщення валют між клієнтами без особливого ризику для себе. Банківський ризик потенційних збитків був би обмежений лише сумою розбіжності курсів форвардних продажів і купівель. Це саме і є чистий ризик, від якого потрібно застрахуватися.
g) Форвардні крос-курси.
Може трапитися так, що ринок форвардних угод на дві які-небудь валюти виявиться неліквідним, чи його взагалі немає. У цій ситуації можна зробити форвардне покриття, уклавши дві окремі форвардні угоди з залученням третьої валюти. Наприклад, імпортер з Іспанії побажає купити на термін канадські долари. Якщо форвардний ринок канадських доларів і іспанських песет буде неліквідним, то імпортер з Іспанії міг би купити, наприклад, за форвардним контрактом долари США на іспанські песети й одночасно продати за форвардним контрактом долари США в обмін на канадські долари. Форвардний курс, використовуваний при купівлі канадських доларів на іспанські песети, і є крос-курс.
Валютні операції, де використовується ведуча валюта, у якості якої найчастіше виступає долар США, подвійно «страждають» від різниці в курсах продавця і покупця. Премія або знижка між двома валютами можуть бути встановлені стосовно наявного крос-курсу.
h) Угоди форвард-форвард.
При укладенні двох зустрічних форвардних контрактів з різними термінами виконання мається можливість відкриття термінової позиції за рахунок різниці в відсоткових ставках і одночасному виключенні валютного ризику. Припустимо, наприклад, що банк продає фунти стерлінгів за 12-місячним форвардниим контрактом на долари США й одночасно купує фунти стерлінгів за 6-місячним форвардним контрактом. Премія або знижка для 12-місячного форвардного контракту в порівнянні з 6-місячним містить у собі також премію або знижку (а виходить, і різницю в відсоткових ставках) для залишившихся 6 місяців після виконання контракту з менш тривалим терміном. Якщо дилер очікує, що різниця в відсоткових ставках буде відрізнятися від передбачуваної, то він може відкрити позицію форвард-форвард у надії на прибуток. Так він захищається від валютного ризику. Будь-які зміни валютних курсів і відповідні зміни форвардних могли б спричинити за собою втрати за одним контрактом з компенсованими прибутками по іншому. На практиці позиції форвард-форвард складаються не шляхом укладення двох форвардних угод аутрайт, а шляхом двох операцій своп, у яких здійснюється взаємозалік двох операцій спот.
Припустимо, що в майбутньому долар США буде при обміні на фунт стерлінгів «йти» потенційно зі знижкою, а дилер буде очікувати, що різниця на користь відсоткових ставок євродолара буде більша, ніж раніше передбачалося. Тому він буде сподіватися на зростання знижки. Для одержання прибутку він продасть долари за форвардним контрактом із тривалим терміном виконання, а купить з нетривалим. Якщо знижка буде зростати, як і очікувалося, то по закінченню контракту з нетривалим терміном він зможе укласти форвардний контракт на купівлю валюти, термін виконання якого збігається з терміном контракту, що залишився, і дістане прибуток. Збільшення знижки означає, що по виконанні контракту він буде купувати за ціною меншою, ніж він продає. Підвищення вартості долара до терміну виконання менш тривалого контракту не підірве вигідність операції, оскільки збільшення ціни долара в зв'язку з форвардною купівлею буде компенсовано збільшенням ціни спот до моменту виконання менш тривалого контракту. Було б вигідно купувати за форвардною ціною менш тривалого контракту, а продавати за наявним курсом. Такий прибуток компенсував би збитки, викликані зростанням ціни нового контракту.[3]
i) Форвардні контракти з опціоном анулювання (FOX).
Новою формою форвардного валютного контракту, тісно пов'язаною з різновидом опціонної угоди, є форвардний контракт з опціоном анулювання (FOX – Forward with option exit). Відповідно до економічного змісту це форвардний контракт, що надає право одній зі сторін угоди відмовитися від виконання зобов'язань, якщо цей контракт за якимись причинами стає невигідним. За відмовлення від виконання зобов'язань один контрагент сплачує іншому контрагентські комісійні, розмір яких відповідає опціонній премії. При цьому за контрактом FOX форвардний валютний курс буде менш сприятливим, ніж за звичайним форвардним контрактом.
k) Угоди про форвардну процентну ставку.
Важливе практичне значення для реалізації форвардних контрактів мають встановлення і підтримка паритету відсоткових ставок завдяки механізму відсоткового арбітражу. Фактично угоди про форвардну відсоткову ставку – їх ще називають угоди про майбутню відсоткову ставку (угоди FRA – Forward rate agreements) – є своєрідною формою валютних форвардних контрактів.
Фінансовий зміст хеджування валютного ризику за допомогою угод FRA складається в укладанні умовної домовленості про надання певної суми кредиту або позички у відповідній валюті з постачанням грошових сум у майбутньому за відсотковою ставкою, визначеною на дату укладання угоди. Такі відсоткові ставки покупця і продавця регулярно публікуються у фінансових виданнях. Вони встановлюються з обліком ринкових відсоткових ставок по кредитам і депозитам на міжбанківському ринку Лондона Комітетом Асоціації британських банкірів (BBA). До складу Асоціації входять 12 ведучих банків. Фіксинг відсоткових ставок по окремих валютах здійснюється щодня в 11 годин ранку на підставі відповідних котирувань 8 банків, що входять у BBA. Необхідна відсоткова ставка розраховується як середня арифметична величина з 4 котирувань, що знаходяться в середині листа котирувань. На практиці розрахована у такий спосіб ставка угод FRA наближена до ставок ЛІБОР чи ЛІБІД; на відміну від останніх вона записується не дробом, а в десятковій системі.[2]
3.2.2 Форвардні контракти: деякі практичні аспекти
Для форвардних контрактів є стандартні терміни виконання контрактів. Такими стандартними термінами є 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Форвардна угода з нестандартним терміном – це угода, термін якої падає на період між двома стандартними термінами, наприклад 9 місяців.
Валютний курс для форвардного контракту з нестандартним терміном екстраполюється. Курсова різниця двох прилеглих стандартних термінів поділяється на число днів між ними. Результат збільшується на число днів між нестандартним терміном і більш тривалим стандартним терміном. Отримане число віднімається або складається з форвардним курсом більш тривалого терміну, і в такий спосіб виходить форвардний курс угоди з нестандартним терміном.