Вступ
Актуальність теми: Україна – одна з небагатьох країн світу, в якій авіакосмічна промисловість має досить високий рівень розвитку. В наш час велике значення в житті всього людства має авіація і космонавтика.
Безперечно, причетність країни до цивілізованого світу визначається ще й рівнем її участі в авіакосмічній діяльності. А на планеті не так уже й багато держав, які могли б конкурувати з Україною у сфері авіакосмічних технологій. Це свідчить про те, що за роки незалежності вона не лише зберегла величезний потенціал, який дістався у спадок після розвалу Союзу, а й значно примножила його. Власне, авіакосмічна галузь України є однією з небагатьох, які забезпечують сталий розвиток нашої економіки, і має реальні перспективи виходу на міжнародні ринки високотехнологічної продукції. Причини такого успіху в тому, що нині наша держава має всі складові – наукову, технологічну, виробничу і кадрову – для здійснення повномасштабних авіаційних чи космічних проектів.
Мета і завдання роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні таких питань: Українські сторінки в історії космонавтики; Потенціал космічної промисловості; Технологія; Перспективи космічної промисловості.
Об'єктом дослідження є космічна галузь України.
Предметом дослідження є ракетобудування, як одна з важливих складових цієї галузі.
Методи дослідження: методологічною основою роботи є історикологічний та системно-структурний підходи для аналізу явищ і процесів.
Джерельною та статистичною базою є література представлена в бібліографічному списку.
1. Українські сторінки в історії космонавтики
Перша сторінка української космонавтики була написана ще 1881 року, коли виходець із міста Короп, що на Чернігівщині, Микола Кибальчич запропонував оригінальний проект літального апарату, який призначався для польоту людини в космос.
Минає майже півсторіччя, й у 1916 році уродженець Полтави Олександр Шаргей (у 1921 році він буде змушений змінити ім'я та прізвище на «Юрій Кондратюк») починає розробляти тему космічних польотів. Вислідом цих роздумів був самобутній проект польоту на Місяць та інші небесні тіла. Опублікувати його він зміг лише власним коштом – у невеликій книзі «Завоювання міжпланетних просторів», яка побачила світ у Новосибірську в 1929 році. Здавалося б, і цей проект залишиться нереалізований. Але коли спеціалісти Національного агентства США з космічних досліджень готували висадку людини на Місяць, вони пригадали і використали ідею Кондратюка-Шаргея: на Місяць спускається лише місячний модуль, а космічний корабель чекає на нього на довколомісячній орбіті. За визнанням самих американців, такий підхід дозволив зекономити не один мільйон доларів. Рівно сорок років чекав уже опублікований – після 12 років «вилежування» – проект своєї реалізації.
Та практичне ракетобудування в Україні розпочалося набагато раніше. У 1815 році зайнявся розробкою бойових ракет іще один полтавчанин – Олександр Засядько. Його ракети літали, хоч і не набагато, але все ж далі, ніж найкращі тодішні європейські зразки, їх широко використовували під час воєнних дій. Ракетні установки Засядька стояли на кораблях Дунайської флотилії та Чорноморського флоту. Були у Засядька і прототипи легендарних «катюш» часів Другої світової війни: великі станини на 36 ракет. Із яких можна було зробити залп.
Значний внесок у розвиток ракетобудування зробив видатний учений-аеродинамік, дослідник реактивного та ракетного руху Георгій Проскура. Під його керівництвом, починаючи з 1930 року, в Харківському авіаційному інституті досить плідно працювала група вчених-однодумців. Група досліджувала питання, пов'язані з освоєнням космосу.
Вчився в Київському авіаційному інституті, закінчив його, після чого декілька років там же й викладав видатний конструктор ракетної та космічної техніки Володимир Челомей. Паралельно працював в інституті прикладної математики і механіки Академії наук. У 1942 році Челомей створив пульсуючий повітряно-реактивний двигун. Його керівництву зобов'язані своїм народженням супутники серій «Протон» і «Політ».
Багато українців зробили вагомий вклад в розвиток ракетобудування та космонавтики. Серед яких В.П. Янгель, С.П. Корйіьов, Григорій Косунька та багато інших конструкторів і космонавтів України. Всі знають про першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка. Багато хто пригадає одного з перших космонавтів планети українця Павла Поповича.У космосі побували майже два десятки космонавтів – вихідців із України. Вони – наші земляки, і ми повинні пишатися цим.
2. Потенціал космічної промисловості
Ракетно-космічна галузь України має значний економічний та науково-технічний потенціал. На початок 1992 р. В Україні налічувалося близько 600 спеціалізованих підприємств, які брали участь у створенні ракетно-космічної техніки і на яких працювало понад 250 тис. кваліфікованих спеціалістів.
Для успішного розвитку галузі необхідно вирішити дна найважливіших завдання використання технологій – ефективного використання потенціалу космічної галузі у сфері високих технологій (комерціалізація технологій) і залучення сучасних іноземних технологій для виробництва товарів загального споживання. Україна має третій після США та Росії ракетно-космічний комплекс. Але у рейтингу космічної активності Україна – на 5-му місці. Попереду – Сполучені Штати, Росія, Китай та Європейське космічне агентство. Ракетно-космічну галузь України складають близько 30 підприємств різних форм власності. Більша частина – державні підприємства, решта – акціонерні товариства. Усі вони входять до сфери управління НКАУ. Державні підприємства підпорядковані НКАУ безпосередньо, в акціонерних товариствах агентство має контрольні чи блокуючи пакети акцій. Попередній аналіз чинної системи управління підприємствами галузі показує її значні недоліки. Принципово для України – повідомили в Національному космічному агентстві – освоєння космосу винятково в мирних цілях. Найбільше славлять космічну Україну ракетоносії. На них існує великий попит. Вітчизняні експерти пояснюють, українські ракети дешеві, надійні і екологічно чисті. Україна є однією з небагатьох країн світу, які мають потужну космічну галузь. Після розпаду СРСР ми отримали майже третину радянського космічного потенціалу. На фоні подальшого прогресуючого занепаду економіки в цілому, космонавтику вдалося не лише зберегти, а й успішно продовжувати її славні традиції. Ракетно-космічний комплекс країни налічує близько 40 підприємств та науково-дослідних Інститутів, які мають неабиякий досвід у розробці та виготовленні ракетоносіїв, космічних апаратів, двигунів, систем керування та телеметрії. За роки незалежності підготовлені проекти, які дали змогу здійснити близько 50 запусків наших ракетоносіїв. Цими носіями було винесено на орбіту понад 80 супутників. Частина розроблених технологій не мають аналогів у світі.
Дніпропетровськ – столиця ракетобудування
З 1960 по 1987 роки Дніпропетровськ вважався закритим містом, оскільки на його території розташовувався Південний машинобудівний завод. Завод і до цього дня залишається режимним підприємством.
У 1951-ому році заводчани отримали урядовий наказ, який рекомендував приступити до виготовлення ракет. Під керівництвом головного конструктора С. Корольова була створена ракета Р-1 (SS-1 по класифікації НАТО), а незабаром і Р-2, Р-3 (SS-2, SS-3). Активно використовуючи сучасні технології, конструктори заводу приступили до проектування нових ракет. Так з'явилася ракета 8К63 (SS-4), яка працювала на висококиплячих компонентах палива.
В ті роки ракетобудуванням займалися в Дніпропетровську і в Москві. Конструктори Туполев, Янгель, Корольов, Лавочкин та інші внесли величезний вклад до розвитку ракетобудування нашої колишньої великої країни. Але найдосконалішою бойовою ракетою стала ракета 15А18М (SS-18), виготовлена фахівцями «Південмашу». У 90-і роки вона була визнана кращою в світі серед міжконтинентальних балістичних ракет. Американці дали їй прізвисько «Сатана», а заводчани називають «невидимкою».
Коли Україна стала без'ядерною державою, «Південмаш» припинив випуск ядерних ракет. У той час на підприємстві було скорочено до 40% працівників. Але і сьогодні «Південмаш» залишається одним з найбільших промислових гігантів в Європі, на якому працюють більше 14 тис. чоловік. Кваліфікованих фахівців тут цінують високо і жалкують, що молодь не дуже прагне освоювати хитромудру космічну науку. Хоча в Дніпропетровську існує Центр молодіжного утворення космічної галузі, в якому і готують фахівців для «Південмашу». Приходять на завод і випускники фізико-технічного факультету Дніпропетровського національного університету, Харківського політтеху. А бувалі ракетобудівники свого часу закінчували Московське вище технічне училище імені Баумана.
За 65 років на підприємстві створено 10,5 тисяч одиниць продукції ракетно-космічної техніки, з них 400 космічних апаратів. У травні 2009 р. була виготовлена 101-а ракета. Підприємство веде зовнішньоекономічну діяльність в 23 країнах світу. За даними, у 2006 році в порівнянні з аналогічним періодом 2005-го, обсяги виробництва збільшені на 179,8%, а реалізація готової продукції – до 174,5%. Виконання планів виробництва й реалізації становлять 161,6% й 177,2% відповідно. Середньомісячна заробітна плата на підприємствах галузі з початку року виросла на 16,9% і становить 887,4 грн. Основними замовниками продукції «Південмашу» є Росія, Америка, Франція, Англія і інші країни. За участю «південмашу» здійснюється унікальний міжнародний аерокосмічний проект «Морський старт» (ракети стартують з плавучої платформи з акваторії Тихого океану) та інші Українсько-Бразильські і Українсько-Американські проекти.
Сьогодні по виробництву ракетоносіїв Україна займає третє місце в світі після Росії (друге місце) і Америки. І це при тому, що фінансування космічної галузі в нашій країні не йде ні в яке порівняння з вище вказаними країнами. Та все ж південмашівці виграють тендери і здійснюють задумане ними. Не розраховуючи на державну підтримку, своїми силами в квітні 2009 року тракторне виробництво заводу випустило вдосконалену модель трактора 8244.2М. Планується, що його виробництво стане серійним.