Будова і функції шкіри гігієна шкіри

Реферат з біології

Шкіра

БУДОВА І ФУНКЦІЇ ШКІРИ, ГІГІЄНА ШКІРИ


Шкіра — зовнішній покрив тіла, площа якого в до­рослої людини становить 1,5—2 м2 . Шкіра являє собою величезну рецепторну поверхню, яка забезпечує дотика­льну, температурну й больову чутливість, перешкоджає проникненню мікробів і отруйних речовин в організм, запобігає механічному пошкодженню тканин і органів, що лежать під нею, виконує функцію регуляції тепла, виді­ляє шкідливі для організму продукти обміну речовин.

Шкіра складається з двох шарів: надшкір'я, або зовнішнього шару, і власне шкіри — внутрішнього шару (мал. 161). Надшкір'я, або епідерміс, — поверхневий шар шкіри епідермального походження, утворений багатоша­ровим епітелієм.

Клітини епітелію зовнішнього шару ороговівають, злущуються під впливом зовнішнього середовища й по­стійно замінюються новими за рахунок клітин глибокого шару, що безперервно розмножуються. Клітини епітелію містять пігмент, що визначає колір шкіри. Під впливом сонячних променів пігментація збільшується, і загоріла шкіра захищає організм від надмірних світлових впливів. Власне шкіра, що залягає під епідермісом, утворена воло­книстою сполучною тканиною з безліччю еластичних во­локон. У ній знаходяться кровоносні й лімфатичні судини, нервові рецептори, сальні й потові залози, волосяні сумки. Протоки сальних залоз відкриваються у волосяні сумки,

виділяючи шкірне сало, що служить змазкою волосся - шкіри й перешкоджає розвитку мікробів. Потові залози виділяють піт, який при випаровуванні охолоджує орга­нізм. До складу поту входять сечовина, солі та інші речовини.

Волосся й нігті належать до похідних шкіри. Корені, волосин — волосяні цибулини, звідки вони безперервно ростуть, — лежать у волосяних сумках, розташованих jвласне шкірі. Волосся містить пігмент, що обумовлює їж забарвлення. До волосяних сумок прикріплюються м'я­зи, які піднімають волосся. Скорочення гладких м'яза шкіри веде до появи на них при охолодженні дрібних гор­биків («гусяча шкіра»). Це збільшує теплоутворення. НІ пальцях ніг і рук є пластинки з рогових лусочок епідермі­су — нігті. Нігті несуть захисну функцію, прикриваюча кінчики пальців, поверхня яких найбільш чутлива.

Підшкірна жирова клітковина запобігає охолодженю організму, пом'якшує удари і є місцем відкладеш жирів.

Чутливість шкіри до дотиків, болю, холоду й обумовлена наявністю безлічі спіралізованих рецеп Це допомагає організму сприймати навколишнє середовище й краще реагувати на зміну його умов.

Урівноваження процесів утворення і віддачі теплі І організмі називають теплорегуляцією. В утворенні та тепловіддачі бере участь ряд органів: печінка, м'язи кровоносні судини, легені й шкіра.

Утворення тепла йде в різних органах, особливо інтенсивно — у печінці й м'язах. Найгарячішим органом нашого організму е печінка (її назва походить від слова “пекти”

При зниженні температури зовнішнього середовища значна частина тепла виробляється в печінці. Інтенсивність тепловіддачі змінюється при перерозподілі крові численних кровоносних судинах шкіри. На холоді кровоносні судини рефлекторно звужуються й велика кі­ль крові потрапляє в судини внутрішніх органів, що сприяє збереженню в них тепла. При підвищенні темпе­ри навколишнього середовища кровоносні судини шкіри рефлекторно розширюються, через них протікає це крові й тепловіддача збільшується. При інтенсивній фізичній роботі організм звільнюється від надлишку тепла не тільки через судини шкіри, що розширилися, але шляхом випаровування поту з її поверхні. Жирове змазка поверхні шкіри й підшкірна жирова клітковина перешкоджають надлишковому надходженню тепла або холоду ззовні та надмірній втраті тепла. Таким чином, шкіра разом з іншими органами бере участь у підтриманні постійної температури тіла людини — 36,6°С, яка не зале­зь від морозу, літньої спеки, відпочинку чи роботи.

Беручи участь у теплорегуляції, шкіра відіграє велику роль в обміні речовин і енергії. Під час тяжкої фізичної роботи обмін речовин, а отже, і утворення тепла, збільшується в декілька разів. А завдяки потовідділенню, навіть якщо температура навколишнього середовища буде значновищою за температуру тіла людини, шкіра здатна віддавати тепло з організму, підтримуючи сталість температури тіла.

Порушення рівноваги між утворенням і віддачею тепла може викликати такі явища, як тепловий і сонячніудари.

Тепловий удар — це порушення функцій організмупри його перегріванні внаслідок припинення тепловіддачі через велику вологість повітря й високу температуру.При тепловому ударі спостерігається головний біль, запаморочення, шум у вухах, миготіння в очах, прискорення пульсу й дихання, розширення зіниць, порушення рухів нудота й блювання, втрата свідомості, судоми, підвищення температури тіла.

Сонячний удар настає внаслідок тривалого перебуня людини під прямими променями сонця з непокритою головою. При цьому розширюються судини мозку,розвивається набряк мозку, підвищується внутрішньочерепний тиск, різко зростає температура тіла людини.

При тепловому й сонячному ударах необхідно викликатишвидку медичну допомогу, а до її прибуття хворого ба перенести в прохолодне місце, трохи підняти його шву й розстебнути одяг, покласти холод на голову й ділянку серця та давати йому пити прохолодну воду.

Обморожування виявляється у втраті чутливості наушкодженій ділянці шкіри, в ЇЇ побілінні. У цьому випадку треба відразу ж розтерти побілілу ділянку, щоб відновити в ній кровообіг. При сильному обморожуванні, як і при сильному опіку шкіри, необхідно прикрити ушкоджену ділянку шкіри й відразу звернутися в лікувальний заклад.

ГІГІЄНА ШКІРИ. ЗАГАРТОВУВАННЯ

Основна вимога гігієни шкіри — тримання її в чистоті. Бруд (злущений епітелій, жир, бактерії), що накопичуєть­ся на шкірі, сприяє багатьом захворюванням, оскільки органічні речовини жиру й поту, розкладаючись на повер­хні, створюють сприятливе середовище для розвитку бак­терій. Забруднення шкіри ускладнює функції потових і сальних залоз, що веде до сухої шкіри, її розтріскуван­ню й порушенню тепловіддачі.

Кожній людині необхідно постійно слідкувати за чистотою своєї шкіри: потрібно щоденно вмиватися, мити руки декілька разів на день, особливо перед їжею, не рід­ше одного разу на тиждень митися теплою водою в бані, під душем чи у ванні.

Одяг має бути зручним і якнайбільш проникним для повітря й водяних парів. Не рідше одного разу на тиж­день необхідно міняти білизну.

Загартовування — це тренування й удосконалення теплорегулюючих механізмів, посилення здатності орга­нізму швидко пристосовуватися до коливань температу­ри та інших кліматичних факторів, які змінюються, що створює стійкість його до застудних захворювань, зміц­нює здоров'я і збільшує працездатність.

Особливо корисним є загартовування в дитячі та юнацькі роки. Чим раніше починається загартовування, тим більш стійким буде організм до впливу різних фак­торів середовища.

Проведення загартовуючих процедур (водних, пові­тряних, сонячних) має бути поступовим (переходити від менших доз до більших), послідовним (від повітряних — до сонячних ванн, а потім до водних процедур), система­тичним і безперервним (щоденним), індивідуальним для кожного (з урахуванням стану здоров'я та резервних сил організму), активним і свідомим.

Головні валеологічні умови загартовування:

1. Усвідомлення користі й необхідності загартову­вання.

2. Послідовність.

3. Систематичність.

4. Комплексність використання природних факторів — води, повітря, сонця й ґрунту.