Рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення податкового законодавства приймається керівниками або заступниками керівників відповідних податкових органів, у складі яких вони функціонують.
Внесення змін до організаційної структури Департаменту здійснюється Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Штатний розпис, кошторис доходів і видатків Департаменту затверджується Головою ДПА України за поданням начальника Департаменту.
Умови оплати праці працівників Департаменту визначаються Кабінетом Міністрів України. [17]
2. Роль ДПАУ у вирішенні проблем оподаткування в Україні
Податки - невід'ємний елемент функціонування сучасних економічних систем. Історія оподаткування становить вже кілька тисячоліть. Вперше про податки згадується у знайдених єгипетських папірусах, датованих IV тисячоліттям до н.е. Вони різні за своєю формою та змістом: подушний, на землю, на вікна, на двері, на бороди, на собак, на автомобілі, на цінні папери, на заробітну плату та на додаткову вартість тощо.
За умов розвиненої ринкової економіки створюються і закріплюються цивілізовані, перевірені часом і практикою форми податкових відносин між державою, юридичними та фізичними особами. Розвиток держави й ринку сприяв формуванню певної податкової моделі, що враховує техніку оподаткування, види, форми, елементи податків та управління ними.
Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики щодо життя суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в соціальному, віковому, територіальному, галузевому аспектах; компенсація хиб ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової активності, мотивації праці, підтримки рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.
Але не слід забувати про те, що скільки існували податки, незалежно стягувалися вони в товарній чи грошово-вартісній формі, завжди знаходилися платники, які намагалися уникнути їх сплати.
Податковий негативізм не має суспільного характеру. Уже за власним сумлінням платників поділяють на дві категорії: законослухняні та порушники. Для одних написати правду в декларації - справа принципу. Для інших правдива інформація - лише один із варіантів поведінки, корисний для особистих інтересів. [29]
Навіть якщо більшість платників незначною мірою ухиляються від сплати податків, вони як виробники перешкоджають нормальній фінансовій діяльності держави і заходами ефективної боротьби змушують реагувати на податкові зловживання. Внаслідок цього виграє меншість потенційних зловмисників. Подібно до корумпованості, в існуванні якої, на жаль, можуть бути зацікавлені мільйони людей, ухилення від оподаткування має викликати співчуття, підтримку певної частини населення та представників бізнесу.
Людські пристрасті додаються до фіскальних справ, оскільки рішення про подачу декларації приймається за умов невизначеності через те, що ухилення необов'язково викликає автоматичну реакцію влади у формі переслідування й покарання. Платники мають можливість вибирати одну з двох ліній поведінки: повідомити правду чи неправду, точніше - напівправду. Якщо суб'єкт вибирає останній варіант, наслідок залежить від перевірки вірогідності поданої інформації "фіскальній владі". Ухилення можливе, якщо його масштаби перевищують можливості податкових служб щодо адекватного контролю або якщо порушники знаходять способи нейтралізувати дії влади. [27]
Західні дослідники впевнені, що сам податок як примус впливає на вибір між сплатою і ухиленням від неї. На відміну від обов'язку дисциплінованого платника для певної особи ухилення стає азартною ризикованою грою, учасник якої зважує шанси на отримання більшого прибутку та можливу загрозу викриття. Тут платник діє як економна людина, яка міркує раціонально і шукає власної вигоди, передбачає наслідки своєї поведінки. Такий платник порівнює міру нагороди та міру покарання при невдачі. На відміну від "емоційних" злочинів, що супроводжуються фізичним насильством, ухилення від сплати податків відносяться до "високоінтелектуальних" способів "білокомірцевих" правопорушень.
За характером суспільного середовища і способом діяльності тіньова економіка є природним центром злочинного нехтування податковим законом. Вірогідні оцінки її розмірів у різних країнах сягають від 5 до 15% валового національного продукту.
З фіскального погляду, тіньова економіка - це економіка, де її суб'єкти отримують прибутки і заробітну плату, що не декларуються, а тому органами влади податками не обкладаються. Такі прибутки незаконні, проте, звичайно, влаштовують "незалежністю" фінансовий контроль та фіскальні претензії держави. Частково ухилення від сплати податків є можливим почасти через аморалізм певної частини населення, його незадоволення високими податками, бо оголошення дійсних прибутків може означати економічне самогубство.
Ухиляються від податків не лише "тіньовики", а й навіть лояльні громадяни, які спокусилися подати неправдиву декларацію про абсолютно чесні доходи. [27]
Крім незаконної форми ухилення від сплати податків, існує також і так звана законна, про яку не слід забувати. Джерела законних форм ухилення містяться в суперечливій структурі сучасного бізнесу та господарських зв'язків, у складному чинному законодавстві та самих умовах ринкової економіки. Для інвесторів і суб'єктів економічної діяльності, які отримують прибутки, створено можливість без формального порушення закону обійти виплату податків, використовуючи ділові операції і юридичні нюанси для ухилення від фіскального зобов'язання. Ці способи діють у межах національної економіки і в масштабах світового ринку. Вітчизняні економісти неодноразово характеризували способи легалізації приховування прибутків від оподаткування. Йдеться про штучне завищення затрат виробництва і прискорення списання матеріалів і потужностей через амортизацію для приховання справжніх прибутків, отримання знижки на виснаження надр, розміщення коштів у благодійних та довірчих фондах, системи опціонів (опціон - надання компаніями права своїм вищим службовцям купувати цінні папери за твердою ціною, де різниця між фіксованою та ринковою ціною є неоподаткованим подарунком), здійснення внутрішнього сімейного розподілу доходів через партнерство та дарування, виплачування працівникам великих сум тощо. Загалом у міжнародному бізнесі транснаціональні компанії використовують тактику створення холдинг-компаній, інвестують капітал у податкові "оазиси", "сховища", шукають податкового "раю". [28]
Достатньо зареєструвати компанію чи розмістити грошовий заклад на банківському рахунку в країні з пільговим податковим режимом для отримання прибутку через податок. Наприклад, японські фірми використовують як податкові гавані приблизно 30 країн і територій: Гонконг, Панаму (низькі податки); Ямайку, Багамські та Кайманові острови (пільги щодо фінансових операцій); Ліберію (суттєві пільги для пароплавства) тощо.
Крім того, до традиційних податкових "сховищ", що слугують повному або частковому звільненню від прибуткового податку, податку на майно, спадок і прибутки від реалізації капітальних активів, а також валютного контролю належать Андора, Сінгапур, Антильські і Бермудські острови. [28]
Слід зазначити, що в Україні наприкінці 1994 р. - на початку 1995 р. певні фірми також почали реєструвати безподаткові компанії та відкривати філії банків і трастів у безподаткових зонах за кордоном.
Через переорієнтацію України на ведення господарства в умовах ринкової економіки багато механізмів та інститутів економіки на певному рівні неурегульовані правом. Таке становище не могло не позначитися на одній з найважливіших форм регулювання ринкових відносин - податках, що є економічною базою функціонування держави.
Загальним на сучасному етапі для всіх суб'єктів підприємництва, як для законослухняних, так і для тих, хто порушує закони для отримання надприбутків, є намагання ухилитися від сплати податків і насамперед приховати, применшити свої доходи. Для підприємців з кримінальним ухилом, звичайно, такий спосіб дій є засобом приховання джерел свого збагачення. Інших до ухилення від сплати податків стимулює сама система оподаткування, що є суперечливою, нестабільною і має лише фіскальний напрям. Причини ухилення підприємців від податків можуть бути різними, а економічні наслідки для України (і характеристика правового режиму в цій сфері) однакові.
Останніми роками в Україні відбувається реформування податкової системи, що формується у складний для країни період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу. Зміни супроводжуються кризовими явищами практично в усіх сферах суспільного життя. За таких умов збільшується кількість порушень податкового законодавства. [32]
Низький рівень правосвідомості "нових" підприємців і високі податки криміналізували виробництво, торгівлю, комерцію та інші сфери господарської діяльності. Для уникнення оподаткування деякі підприємці вишукують прогалини в чинному законодавстві: замість безготівкових розрахунків впроваджують готівкові, відкривають гривневі та валютні рахунки тощо. Сьогодні керівники багатьох комерційних структур добре знають механізми та пільги, завдяки яким підприємства звільняються від податків. Тому в статутах, що подаються до виконавчих органів влади часто вказують такі види діяльності, як виробництво і переробка сільськогосподарської продукції, ремонтно-будівельні роботи, роботи щодо благоустрою тощо. Фактично ж вони займаються торговельно-закупівельною та посередницькою діяльністю, ухиляючись при цьому від сплати податків. Крім того, в статутах багатьох зареєстрованих малих підприємств, фірм дані про їхнє місцезнаходження відсутні, відповідальність засновників та інших осіб щодо заборгованості не передбачається, інформація про реєстрацію до податкової інспекції не подається. Використовуючи такі обставини, керівники цих підприємств займаються господарською діяльністю, але "забувають" про податки або, щоб не платити їх, просто зникають.