час знаходження на ринку та на обслуговуванні в певному банку;
проект бізнес-плану (призначення кредитних коштів);
забезпечення кредиту (гарантія, застава тощо) [6];
результати обов’язкового виїзду на об’єкти клієнта, огляд застави тощо;
використання відкритих та нетрадиційних джерел фінансування;
осіб – працівників фінансово-кредитної установи, які приймали участь в оформленні документів на видачу кредиту та тих працівників, які були зацікавлені в видачі цього кредиту;
іншу інформацію, що може вказувати на протиправну діяльність при здійсненні банківського кредитування.
При цьому слід звертати увагу не лише на ці відомості, але й на інші обставини щодо проведення банківських операцій клієнтом в минулому. Особливу увагу необхідно приділяти перевірці бізнес-плану, оцінці ринку з точки зору його криміналізації.
Для цього необхідно:
а) визначити, чи підтримує банк та його співробітники безпосередній контакт з одержувачем кредиту;
б) визначити шляхи та способи надходження в банк запиту на отримання кредиту;
в) вивчити всю документацію, що пов’язана з отриманням грошей, приділяючи увагу можливим змінам чи її перекручуванням;
г) отримати всі відомості про одержувача кредиту чи про всі комерційні структури, з якими він співпрацював, їх керівників та співробітників;
д) розглянути всі матеріали, складені співробітником банку, який оформляв видачу кредиту, при цьому: перевірити відомості, що характеризують співробітника, включаючи відомості про можливі контакти з одержувачем кредиту; ознайомитись з надходженнями на його власний рахунок, реєстрові номери транспортних засобів, які належать йому чи членам його сім’ї; встановити основні джерела доходів; порівняти відповіді вказаного співробітника про документи, які пов’язані з видачею кредиту, з відомостями, отриманими при негласному аналізі його телефонних переговорів, записів у нотатнику [7].
Для більш чіткого виконання своїх функцій служба безпеки банку співпрацює з контролюючими підрозділами НБУ. Згідно із Законом України “Про банки та банківську діяльність” НБУ виконує контрольно-наглядові функції щодо діяльності комерційних банків. з цією метою створено службу банківського контролю, яка через відповідні структурні підрозділи в регіональних управліннях НБУ здійснює нагляд за дотриманням суб’єктами банківської діяльності чинного законодавства, економічних нормативів та нормативних актів НБУ.
Завданням служби банківського нагляду є забезпечення фінансової стабільності та безпеки банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів, регулювання банківської діяльності з метою приведення її у відповідність до встановлених норм і законодавчих вимог. Взаємодія під час проведення перевірок служби банківського нагляду та правоохоронних органів (МВС, СБУ, Генеральної прокуратури) дозволяє виявляти шахрайства з фінансовими ресурсами та попереджувати “відмивання” грошей через банківську систему на національному та міжнародному рівнях. В свою чергу, така взаємодія уможливлює виявлення злочинів на стадії підготовки та притягнення винних до кримінальної відповідальності, і при цьому забезпечення захисту інтересів вкладників та кредиторів.
Необхідно відмітити ряд операцій, що потребують особливої уваги з боку інспекторів банківського нагляду (операції юридичних та фізичних осіб, пов’язані з отриманням та наданням кредитів (позик) в грошовій формі): надання кредиту під заставу ощадного (депозитного) сертифікату; надання або отримання кредиту, виконання зобов’язань, за якими забезпечено документально наявність у позичальника вкладу в іноземному банку; надання або отримання кредиту з відсотковою ставкою, що перевищує середню відсоткову ставку по грошових інструментах на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Якщо в ході інспектування банків та банківських установ будуть виявлені факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність фізичних або юридичних осіб – клієнтів банку та працівників банку, інспектор зобов’язаний скласти письмову довідку, яку негайно передати керівнику інспекторської групи особисто. При цьому члени інспекторської бригади не повинні ознайомлювати з такими матеріалами керівництво банку або його працівників. Крім того, вони повинні вжити заходи щодо збереження конфіденційності інформації. Після розгляду довідки керівництвом інспекторської групи готується повідомлення, в якому зазначаються факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність, потім вона надсилається відповідним правоохоронним органам за територіальній – МВС, податкової міліції, СБУ та Прокуратурі залежно від характеру виявлених порушень, та копія відповідному прокурору для здійснення нагляду.
Правоохоронні органи в порядку взаємодії з установами НБУ за результатами розгляду наданих матеріалів у передбачені чинним законодавством терміни:
повідомляють відповідні регіональні управління НБУ про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи,
інформують НБУ про причини і умови, що сприяли скоєнню злочинів у фінансово-кредитній і банківській сферах,
проводять роботу щодо попередження, виявлення та припинення зловживань у банківських структурах.
Для того, щоб інформувати НБУ про причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів у цій сфері, в ході здійснення перевірки докладно досліджуються:
обставини створення фірми, що отримала кредит, законність її заснування, справжність пред’явлених при реєстрації фірми документів;
чинність договору про ту чи іншу господарську угоду, пред’явленого в якості обгрунтування кредитної заявки;
надані гарантії фінансової надійності і забезпечення зворотності кредиту, баланс, гарантійні листи, заставу, страхові поліси;
справжність документів про право на пільгове одержання кредиту;
обгрунтування одержання пільгового кредиту, вірність застосування пільгової процентної ставки, контроль за цільовим використанням кредиту, фактичний розхід отриманого кредиту;
умови підписання кредитного договору, відповідність руху отриманих кредитних ресурсів вказаних у договорі, поданому в якості обгрунтування кредитного запиту;
використання кредитних коштів, обставини переводу їх у готівкову форму і фактичні розтрати, долю придбаних на кредитні кошти матеріальних цінностей;
учасники незаконного одержання кредиту: наявність підставних осіб, на яких зареєстрована фіктивні фірми, організатора усієї злочинної діяльності, роль працівників банку як при укладенні кредитних договорів і при перерахуванні кредитних коштів, роль посадових осіб органа управління, що надали пільговий кредит.
Після порушення кримінальної справи за фактом шахрайства (з фінансовими ресурсами) чи наявності ознак вчинення іншого злочину при здійсненні кредитних операцій необхідно терміново провести такі дії:
1. Допитати керівника банку та інших посадових осіб (головного бухгалтера, начальника кредитного управління).
Джерелами інформації у випадку вчинення правопорушення в банку можуть бути також ті співробітники, які безпосередньо брали участь в оформленні угод між сторонами: банком з однієї сторони і винним з іншої, а також ті хто в силу своїх повноважень (посадових обов’язків) повинен був пересвідчитись в особистості винного (вахтери, працівники міліції, представники охорони тощо).
2. Встановити місце прописки і фактичного проживання підозрюваного.
3. Зробити обшук за місцем його постійного (тимчасового) проживання, за місцем його роботи, в особистому або службовому транспорті.
Вилученню підлягає все те, що має або може мати відношення до злочинної діяльності даної особи, а також матеріальні та валютні цінності, гроші, бланки документів, штампи, договори, контракти або їх чернетки та інші документи (включаючи ксерокопії).
Під час особистого обшуку у підозрюваного вилученню підлягають всі фінансові документи і бланки (включаючи цифрові, які можуть виявитися позначеннями кодів, шифру, номерів рахунків), чернетки, документи на транспортні засоби, дискети та інше.
4. Допитати підозрюваного.
При допиті необхідно в першу чергу з’ясувати:
а) на якій підставі видано кредит;
б) які надано гарантії його повернення (співставити з наявними договорами, контрактами, дослідити їх дійсність);
в) які зв’язки існували між затриманим і згаданими в підроблених документах комерційними структурами, їх керівниками;
г) чи існують договори про сумісну діяльність (якщо вони існують, вимагати їх пред’явлення) і який характер цієї діяльності;
д) чи виконано умови договору, чи була реальна можливість його виконати, яке відношення має комерційна структура до предмету застави вказаного в договорі [8].
5. Терміново підтвердити або спростувати пояснення підозрюваного.
6. Одночасно необхідно накласти арешт на майно і рахунки в банках, провести виїмки доказів, документів, призначити ревізії.
7. з метою виявлення учасників злочинної діяльності важливе значення відіграють заходи щодо встановлення зв’язків, пересування, телефонних переговорів між учасниками, скопіювати найбільш важливі документи, що можуть бути знищені, виявити місця зберігання інших документів і чорнових записів, оглянути фінансові звіти й кореспонденцію, скопіювати комп’ютерну інформацію.
Таким чином, працівники служби безпеки банку та оперативні працівники при профілактиці злочинних посягань при проведенні кредитних операцій повинні скеровувати зусилля на такі ключові моменти, як: виявлення осіб, що сприяли вчиненню злочину; визначення основних способів та можливих схем розкрадання кредитних коштів; налагодження тісної взаємодії між оперативними працівниками та працівниками служби безпеки банку, а також взаємодія з іншими державними органами, що здійснюють контроль за кредитними операціями.
Систематизація позитивних напрацювань оперативних підрозділів в даному напрямі та їх теоретичне обгрунтування уможливить ефективніше використовувати засоби та методи профілактичної діяльності з метою детального відслідковування всіх операцій при здійсненні кредитування, виявляти причини та умови, що сприяють цьому, а також приймати відповідні заходи реагування, що спрямовані на профілактику та припинення злочинних дій.
1. Положення про кредитування, затверджене Постановою правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246 (зі змінами на 31.12.1999р.).
2. Осадчий В. И. Мошенничество с финансовыми ресурсами // Все о бухгалтерском учете. – 1996. – 27 ноября – № 46/128.
3. Узагальнення практики застосування судами України законодавства про шахрайство з фінансовими ресурсами: Верховний Суд України 1995-1996 роки.
4. Рішення Верховного Суду України // Щорічник. – 1998. – 99 с.
5. Кримінальний кодекс України (коментований) – К.: “Юрінком”, 1997.
6. Закон України “Про заставу” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47.
7. Методичні рекомендації стосовно взаємодії НБУ з правоохоронними органами щодо передачі їм матеріалів перевірок комерційних банківських установ, які можуть свідчити про злочинну діяльність // МВС України, Національний банк України, Служба безпеки України, Генеральна прокуратура України № 3784/Шт, №43-210/299, № 25/2-99, 2/2-13925.
8. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций: АОБАХВА. – Одесса, 1997.