е) має активно проводитися розвиток мережі шкіл усіх ступенів, повинна бути встановлена задовільна система стипендій і повинні постійно поліпшуватися матеріальні умови викладацького персоналу;
- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках законних опікунів обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державними властями школи, а й інші школи, що відповідають тому мінімуму вимог для освіти, який може бути встановлено чи затверджено державою, і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань;
- ніяка частина цієї статті не повина тлумачитись у розумінні приниження свободи окремих осіб та установ створювати навчальні заклади і керувати ними при незмінній умові додержання принципів, і вимоги, щоб освіта, яку дають у таких закладах, відповідала тому мінімуму вимог, що його може бути встановлено державою.
- кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті і яка на час свого вступу до числа учасників не змогла встановити на території своєї метрополії або на інших територіях, що перебувають під її юрисдикцією, обов’язкової безплатної освіти, зобов’язується протягом двох років виробити і прийняти докладний план заходів для поступового втілення у життя - протягом розумної кількості років, яка повинна бути зазначена у цьому плані, - принципу обов’язкової безплатної загальної освіти[14].
5.2. Міжнародно правові документи які захищають політичні права людини.
Політичні права включають свободу слова, свободу зборів й асоціацій, право брати участь в управлінні своєю країною, право обирати і бути обрним на чесних періодиних виборах, що проводяться шляхом таємного голосування (ст. 18-21 ВДПЛ, і ст. 18, 19, 21, 22 ПпГта ПП).
У Загальній Декларації Прав Людини в захист політичних прав людини присвячено ряд статей, в яких говориться слідуюче:
- кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх волеиявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів;
- кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій;
- ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації;
- кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників;
- кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні;
- воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування[15].
Також захист політичних прав людини найшов своє відображення у деяких статтях Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в яких ведеться мова про слідуюче:
- кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приавтно, у відправленні культу, виконанні релігійних і ритуальних обрядів та вчень;
- ніхто не повинен зазнавати примусу. Що принижує його свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір;
- свобода сповідувати релігію або переконання на свій вибір;
- свобода сповідувати релігію або переконання підлягає лише обмеженням, які встановлено законом і які є необхідними для охорони суспільної безпеки, порядку, здоров’я і моралі, так само, як і основних прав та свобод інших осіб;
- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу батьків, у відповідних випадках законнних опікунів, забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань;
- кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів;
- кожна людинамає право на вільне вираженя свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інормацію та ідеї незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір;
- користування передбаченими в пункті 2 статті 19 правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути, отже, пов’язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними:
а) для провадження прав і репутації інших осіб;
б) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральноті населення;
- будь-яка пропоганда війни повинна бути заборонена законом;
- будь-який виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом;
- визнається право на мирні збори. Коритування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крям тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб;
- кожна людинамає право на свободу асоціації з іншими, виключаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів;
- користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадянськогопорядку, охорони здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень користування цим правом для осіб, що входять до складу збройних сил і поліції;
- ніщо не дає права державам, які беруть участь у Конвенції Міжнародної організації праці 1948 року щодо свободи асоціацій і захисту прав на організацію, приймати законодавчі акти на шкоду гарантіям, передбаченій у зазначеній конвенції, або застосовувати закон так, щоб завдавалося шкоди цим гарантіям;
- кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації і без необгрунтованих обмежень право і можливість:
а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за представництвом вільно обраних представників;
б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців;
с) допускатися у своїй країні на загальних умовах рівності до державної служби[16].
5.3. Міжнародно правові документи які захищають культурні права людини.
Культурні права - це, перш за все, право вільно брати участь у культурному житті суспільства, науковому прогресі, користування його благами, право на захист моральних і матеріальних інтересів автора будь-якої наукової, літературної чи чи художньої продукції (ст. 27 ВДПЛ).
У Загальній Декларації Прав Людини в захист культурних прав людини присвячена стаття, в якій говориться слідуюче:
- кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами;
- кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є[17].
Також захист культурних прав людини найшов своє відображення у статті 15 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, в якій ведеться мова про слідуюче:
- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають правокожної людини на:
а) участь у культурному житті;
б) користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування;
с) користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-якими науковими, літературними чи художніми працями, автором яких вона є;
- заходи, яких повинні вживати держави - учасниці цього Пакту для повного здійснення права, включають ті, які є необхідними для охорони, розвитку і поширення досягнень науки та культури;
- держави, які беруть участь у цьому Пакті, зобов’язуються поважати свободу, безумовно необхідну для накуових досліджень і творчої діяльності;
- держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають користь, що її дають заохочення і розвиток міжнародних контактів та співробітництва в науковій і культурній галузях[18].
6. Міжнародно-правові організації з прав людини.
6.1. Всесвітні.
В 1946 році була створена Комісія ООН з прав людини, в обов’язки якої входила підготовка Міжнародного білля про права людини, який би визначав права і свободи, задекларовані Статутом ООН. Першим таким документом стала Загальна декларація прав людини.
Крім комісії, як передбачено ст. 28 Пакту про громадянські і політичні права, було створено Комітет з прав людини, який має право здійснювати контроль за дотриманням полодень Пакту:
1) розглядаючи періодичні доповіді, які подаються країнами-учасниками Пакту;
2) розглядаючи скарги однієї держави на другу про порушення прав людини;
3) з врахуванням положень Факультативного протоколу може приймати і розглядати скраги окремих осіб, які стверджують, що вони стали жертвами порушень даною державою-учасницею певного із закріпленого у Пакті прав.
Контроль за дотриманням державами-учасницями положень Пакту про економічні, соціальні і культурні права здійснює Комітет з економічних, соціальних і культурних прав, створений Економічною і Соціальною Радою ООН в 1985 році. Механізм його діяльності аналогічний до Комітету з прав людини.