Зацікавленість комерційних банків України у виході на світові фінансові ринки визначається наступними факторами:
- Відкриття представництва за кордоном свідчить перш за все про високий рівнень розвитку українського банку, його міжнародне визнання;
- У випадку отримання, наприклад, права на проведення депозитних операцій, банк в залежності від країни в якій він знаходяться може залучати грошові суми своїх клієнтів під 6-8 % річних. В Україні вартість валютних резервів у 4-5 разів вище. Навіть з урахуванням більш високих вимог до українських партнерів за кордоном, а звідси і більш дорогих по гарантійному забезпеченню кредитних операцій, економічна вигода очевидна;
- Пошук нових потенціальних ринків сфер бізнесу (маркетингові мотиви).
Конкурентноспроможність і можливість виходу українських банків на світові ринки залежить перш за все від погодженності взаємодій з підприємницькими фінансовими колами, інтегрованість у світовий валютний, фондовий, страховий ринки. Нарешті, важливе значення має технічна оснащеність банків, що дозволить крім операційних даних отримувати також статистичну, аналітичну інформацію, необхідну для точної оцінки ситуації.
Реальні результати виходу українських комерційних банків на світові фінансові ринки поки невтішні: якщо не рахувати СНГ (зараз лише Приватбанк і Промівестбанк мають філії в Росії) лише один український банк номінально присутній у Великобританії – ПУМБ. Причина цього полягає не тільки в протидії місцевих влад і банків, але і в абсолютної неготовності наших комерційних банків працювати згідно з швидкими змінами фінансових, кадрових, технічних умов міжнародного банківського бізнесу. Сьогодні при принятті рішення про вихід на світові ринки домінують мотиви престижу. Але не маючи потрібної розробки такого стратегічного рішення, аналізу наявної інформації, ці спроби попасти в цивілізований світ банківського бізнесу зречені на невдачу. Нарешті українські банки можуть розраховувати лише на корреспондентські відношення і на здійснення окремих спільних з закордонними банками проектів.
Досвід окремих східноєвропейських країн вказує на плідність створення спільних банківських установ на заході по типу Центральноєвропейського міжнародного банку Угорщини. Банк це консорціум, в який входять Національний банк Угорщини (34 % капіталу) та 6 іноземних банків (по 11 % капіталу кожний) з країн – основних партнерів Угорщини по торгівлі: ФРГ, Австрії, Італії, Франції, Японії.
Важливою проблемою для східноєвропейських країн і СНГ залишається стимулювання та регулювання конкурентної боротьби в банківській діяльності. Більшість фахівців ставлять це питання в залежність від форми власності. Але в більшості розвинутих капіталістичних країн провідні банки знаходяться у власності або під контролем держави, що не заважає їм надавати найсучасніші фінансові послуги, займати тверді конкурентні позиції.
Хоча міжнародний кредит у певній мірі розвивається відокремлено від внутрішнього, а процентні ставки за ними не формуються безпосередньо на базі процентів за внутрішнім кредитом, в кінцевому рахунку „ціна” міжнародного кредиту (як і інтернаціональна ціна виробництва) базується на процентних ставках країн – провідних кредиторів, у першу чергу США, Японії, Німеччини. Але через багатофакторність позичкового проценту виникає розрив між національними рівнями ставок.
1. Валютно-фінансове, економіч-не та політичне становище в країні що позичає.
2. Характер проектних ризиків.
3. Джерела кредитів.
4. Міжнародні домовленості про регулювання вартості кредитів.
5. Вид процентної ставки (плаваю-ча, фіксована, комбінована).
6. Наявність конкурентних пропо-зицій.
7. Строк кредиту.
8. Темп інфляції.
9. Пов’язаність або непов’язаність з комерційними операціями.
10. Стан світового і національного ринків позичкових капіталів.
1. Статус, комерційна репутація і фінансовий стан кредитора.
2. Якість забезпечення кредиту.
3. Наявність страхового покриття (гарантії) по кредиту.
4. Наявність твердих (безумовних) зобов’язань кредитора викорис-товувати кредит в раніше домов-лені строки.
5. Момент заключення кредитної домовленості по відношенню до комерційного контракту.
6. Сума контракту.
7. Валюта кредиту і валюта сплати.
8. Динаміка валютного курсу.
Періодично відбувається безпрецедентне зростання проценту та амплітуди його коливань як наслідок нестабільності економіки, посилення інфляції, коливань валютного курсу, „війн процентних ставок”, які відображають конкурентну боротьбу на світовому ринку.
З інтерв’ю пана Вітольда Зеленськи (голова правління “Cітібанка” в Україні):
- Нашу стратегію в Україні ми не змінили. Ми бажали й бажаємо працювати зі своїми традиційними клієнтами – великими міжнародними компаніями,з якими ми працюємо в усьому світі. А також з великими українськими підприємствами. Сподіваємось працювати з урядом і центральним банком.
- Ми не зіткнулися з проблемами, про які б не знали. Тому що деякий досвід в нас вже є на Україні. Ми знали, що з’являться певні проблеми під час реєстрації та отримання ліцензії. Все це підтвердилось. Взагалі ж зараз у нас, як і в інших банках, проблеми з операціями купівлі-продажу валюти – багато додаткової бюрократичної роботи, губиться дуже багато ресурсів і часу на небанківську діяльність. Ще одна проблема, звичайно, - дефіцит гривні на ринку. Зрозуміло, що це пов’язано з монетарною політикою Національного Банку України.
- Взагалі, це не зовсім нормально, коли клієнт працює з одним банком. Адже це означає „стояти на одній нозі”. Ми сподіваємось, що економічна ситуація в країні покращиться, і великі підприємства будуть працювати з двома-трьома банками. Тоді вони отримають можливість користуватися більшою кількістю різних банківських продуктів. Я згоден з тим, що сьогодні на українському ринку дуже мало іноземних банків. Але головна проблема не в цьому, а скоріш за все, в тому, що хороших клієнтів дуже мало. Зрозуміло, якщо українська економіка буде розвиватися, то цих привабливих клієнтів буде набагато більше. Невідомо тільки, коли це буде – ясно, що не завтра і не післязавтра. Ми сподіваємось, що в найближчий час. Хоч ми прийшли сюди з далекоглядною стратегією.
- Ми привезли в Україну великий капітал - $ 25млн. і бажаємо відкрити філіали в самих важливих індустріальних центрах України, тобто в Харкові, Донецьку, Дніпропетровську може бути в Одессі.
- За 1998 р. ми отримали прибуток за рахунок ревальвації нашого капіталу в доларах (мається на увазі курсова різниця). І ми дуже незадоволені податком, який ми з цього прибутку заплатили. Це великі гроші, і це зменшує наш капітал. На кінець того року наші активи складали приблизно 79 млн. грн. ($ 25 млн). Якщо ми візьмем сьогоднішній курс і додамо 50 %, то, я думаю, таку величину баланса можно вважати успіхом для банку. Якщо ми будемо мати активи приблизно $ 40 млн на кінець цього року, то це буде добре. Ми будемо задоволені.
Як бачимо з наведеного інтерв’ю голови правління “Сітібанка” в Україні, банк має досить серйозні наміри щодо розвитку своєї діяльності на Україні. У його словах знову ж зазначились проблеми недосконалості законодавчої бази, про які ми вже вказували, і проблеми з бюрократичним сектором. Але не зважаючи на всі ці проблеми банк продовжує свою діяльність на українському ринку банківських послуг, сподіваючись на розвиток укрїнської економіки, і має намір розширювати сферу свого впливу.
У зв’язку з фінансовою кризою “Райффайзен” сильно зменшив свою діяльність у Москві і загальний об’єм ресурсів, якими оперував. А тому Україна стала більш привабливою точкою „вкладання зусиль” для австрійських банкирів. Наприклад, „Райффайзен Інвестмент АГ” більш активно почав вивчати можливості інвестування в українську економіку. Це не дивлячись на те, що економісти „Райффайзен Банку” спрогнозували малоприємні результати для української економіки на1999 р.: зниження ВВП – на 8 %, зростання безробіття – на 5 %, зростання інфляції – до 70 % на рік (!!!). Не дивлячись на це, банк продовжує обслуговувати й кредитувати юридичних осіб. З фізичними особами банк не працює і, зі слів керівництва банку, поки не створить досить серйозну базу корпоративних клієнтів, працювати з населенням не збирається.