Високими дезінтоксикаційними властивостями володіють також осмотичні діуретичні засоби, до яких належать багатоатомні спирти — манні-тол та сорбітол. Це шестиатомні спирти, які вводять внутрішньовенне в 10—20 % (маннітол) і 20 % (сорбітол) розчинах у дозах 1—2 г сухої речовини на 1 кг маси тіла. Вони починають діяти через 15 хв, а максимальне сечовиділення спостерії'ається через 2 год. Більша частина препаратів виводиться протягом доби (до 80 %) нирками, інші ж використовуються організмом як енергетичні речовини. Ці препарати призначають переважно при гострій нирковій недостатності.
У разі винятково тяжкої інфекційної інтоксикації, як це буває при сепсисі, застосовують штучний гемодіаліз, перитонеальний діаліз, гемо- та лімфосорбцію, ультрафіолетове талазерне опромінення крові і навіть підключення ксеноселезінки чи печінки, переважно свинячої. Треба пам'ятати, що детоксикація організму — поняття дуже широке і не може бути зведене лише до застосування названих вище препаратів та заходів. Перелічені інфузійні засоби спрямовані головним чином на наслідок інфекції, тобто продукт її. Детоксикаційним ефектом володіють і всі ті засоби, які безпосередньо діють на збудників інфекції (антибіотики та хіміопрепарати) або коригують функції організму, обмін речовин, без нормалізаціїяких процеси детоксикації не можуть відбуватись повноцінно. Тому поряд із спеціальними, цілеспрямованими засобами не менш важливими в лікуванні хворих з інфекцією є всі інші загальні заходи для лікування хірургічної інфекції. Зокрема, призначають симптоматичні препарати (серцево-судинні, аналгетики, седативні та ін.), імунокоректори та імуностимулятори (тактивін, тімалін, тимоген та ін.), анаболічні гормони та препарати (ан-дростерон, неробол, ретаболіл, солкосерил-розчин тощо), інгібітори протеолізу та простагландинів тощо.