Смекни!
smekni.com

Україна в системі сучасних міжнародних відносин 2 (стр. 3 из 3)

Тому подальший комплексний "рух на Захід" політичної, економічної, соціальної і культурної сфер українського суспільства забезпечить утвердження "європейської" України, та дозволить подолати упереджене ставлення до українців збоку "європейців". Необхідно також переймати досвід інтеграції до ЄС країн Вишеградської групи.

Стосовно "вогника надії", який спалахнув у лівих сил після створення Союзної держави Республікою Білорусь і Російською Федерацією, то набуття Україною асоційованого статусу в ЄС остаточно його загасить. Національно свідомим громадянам України зрзуміло, що об’єднуватись із "старшим братом", беручи до уваги власну історію та реалії сьогодення, Україні просто смішно і грішно. Як бачимо, альтернативи європейській інтеграції в України, при всьому багатстві вибору, немає.

Проголосивши свій європейський вибір Україна, попри всі перешкоди, прагне якнайшвидше влитися до сім’ї цивілізованих народів Європи та світу. Однак цей процес потребує політичної і економічної злагоди, терпіння і часу. За тверженням автора комунікптивної концепції інтеграції американського дослідника Карла Дойча, інтеграційний рух у своєму розвитку проходить три етапи: 1) "етап інтелектуалів", коли його підтримують лише деякі представники інтелігенції; 2) "етап великих політиків", коли до нього приєднуються більш широкі політичні кола; 3) "етап масового руху" [31].

Зробивши навіть поверхневий аналіз сучасної ситуації на Україні, можна стверджувати, що Україна вступила у третій, завершальний етап. Скільки він триватиме і коли перейде у площину вирішення формальних процедур необхідних для вступу в ЄС залежить головним чином від громадян України. Одночасно, хотілось би бачити більше сприяння Україні збоку центрів європейської інтеграції. Отже, для прискорення темпів європейської інтеграції Україні необхідно продовжувати політичні, економічні і суспільні перетворення в державі. Серед найважливіших завдань, виділемо наступні:

- забезпечення економічної і політичної стабільності країни;

- зменшення показників безробіття та злочинності;

- приділення більшої уваги захисту прав людини;

- покращення інвестиційного клімату;

- гармонізація чинного українського законодавств до стандартів ЄС;

- створення ЗВТ між Україною та ЄС;

- позбавлення українців від залишків радянської ідеології, яка наклала руйнівний відбиток їхній менталітет та формування європейської свідомості громадян України (одним із прикладів можуть слугувати Євроклуби України - рух за інтеграцію до ЄС);

- відродження духовності, української культури і мови;

- забезпечення широкої народної підтримки обраногo курсу.

В цілому, Україні і не потрібно форсувати процес набуття асоційованого, а згодом і повноправного членства в ЄС. Вирішення внутрішніх проблем дозволить Україні заявити про себе, як про сильну європейську країну, та природньо наблизить її до європейських структур, водночас, відсуваючи поняття "багатовекторності" на задній план. А це, в свою чергу, дозволить спрямувати левову частку зусиль держави на подолання перешкод для повноправного членства в ЄС. Очевидно, що й запитання "Коли і як вступить Україна до ЄС ?" більше не викликатиме посмішки на обличчях представників Європейської комісії.

Використана література

1. Тімоті Гартон Еш. Модель - Європейський Союз // Міжнародний світ. - 1999. - № 5. - С. 17.

2. Європа. Україна. Львів. Саміт. 1999. - Львів, 1999. - С. 154.

3. Про "Основні напрямки зовнішньої політики України". Постанова Верховної Ради України // Голос України. - 24 липня 1993 р. - № 139. - С. 3.