Стаття 111. Обмеження прав на земельну ділянку
1. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або
договором шляхом встановлення:
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам
протягом установленого строку;
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);
в) права на переважну купівлю у разі її продажу;
г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;
ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння
земельної ділянки протягом встановлених строків;
д) заборони на провадження окремих видів діяльності;
е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки,
ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;
є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги,
ділянки дороги;
ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання
визначених робіт;
з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання
дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і
в установленому порядку;
и) інших зобов'язань, обмежень або умов.
2. Обмеження використання земельної ділянки підлягають
державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого
законом або договором.
Стаття 112. Охоронні зони
1. Охоронні зони створюються:
а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів
культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою
охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів;
б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту,
навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх
експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх
негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші
природні об'єкти.
2. Правовий режим земель охоронних зон визначається
законодавством України.
Стаття 113. Зони санітарної охорони
1. Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є
підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та
водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та
інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.
2. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність,
яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим
джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам,
водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони
створені.
3. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається
законодавством України.
Стаття 114. Санітарно-захисні зони
1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об'єктів, які є
джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів
шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль,
електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою
відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови.
2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво
житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших
об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається
законодавством України.
Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
1. Зони особливого режиму використання земель створюються
навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших
військових формувань, утворених відповідно до законодавства
України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження
озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони
державного кордону України, а також захисту населення,
господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій,
стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах.
2. Уздовж державного кордону України встановлюється
прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання
земель.
3. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються
відповідно до закону.
Розділ IV
НАБУТТЯ І РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ЗЕМЛЮ
Глава 19
Набуття права на землю громадянами
та юридичними особами
Стаття 116. Підстави набуття права на землю
1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та
права користування земельними ділянками із земель державної або
комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або
органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації
щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які
підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим
Кодексом. ( Частина перша статті 116 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами
здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або
надання їх у користування.
3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у
користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації
державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ
та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і
комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації,
визначених цим Кодексом.
4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян
у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по
кожному виду використання.
5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у
власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення
(викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 117. Передача земельних ділянок державної власності
у комунальну власність та земельних ділянок
комунальної власності у державну власність
Передача земельних ділянок державної власності у комунальну
власність та земельних ділянок комунальної власності у державну
власність провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для
юридичних осіб.
Стаття 118. Порядок безоплатної приватизації земельних
ділянок громадянами
1. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки,
яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної
районної, Київської чи Севастопольської міської державної
адміністрації або сільської, селищної, міської ради за
місцезнаходженням земельної ділянки.
2. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у
місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що
підтверджують розмір земельної ділянки.
3. Громадяни - працівники державних та комунальних
сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також
пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у
власність земельних ділянок, які перебувають у постійному
користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються
з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської,
селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської
міської державної адміністрації.
4. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган
виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає
дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку
проекту приватизації земель.
5. Передача земельних ділянок у власність громадянам -
працівникам державних та комунальних сільськогосподарських
підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх
числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у
порядку, встановленому цим Кодексом.
6. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність
земельної ділянки із земель державної або комунальної власності
для ведення фермерського господарства, ведення особистого
селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і
обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд
(присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва,
будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної
приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи
Севастопольської міської державної адміністрації або сільської,
селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У
заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
7. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська,
селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної
ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної
комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність
надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
8. Проект відведення земельної ділянки розробляється за
замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи
(ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що
обумовлюються угодою сторін.
9. Проект відведення земельної ділянки погоджується з
органом по земельних ресурсах, природоохоронним і
санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і
охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних
місцевої державної адміністрації або органу місцевого
самоврядування. ( Частина дев'ята статті 118 в редакції Закону
N 1626-IV ( 1626-15 ) від 18.03.2004 )
10. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна
адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк
розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу
земельної ділянки у власність.
11. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу
місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність