Оголошення громадянина померлим повинно включати в себе такий фактичний склад: відсутність відомостей про громадянина протягом часу, вказаного у законі; неможливість для суду і осіб, що приймають участь у справі, усунути цю невизначеність; відсутність у суду передбачення про умисне приховування місця свого перебування безвісно відсутньо громадянина; наявність у заявника правової цілі оголошення громадянина померлим; встановлення судом обставин, що дають підстави для презумпції смерті громадянина.
Днем смерті громадянина оголошеного померлим, вважається день набрання законної сили рішення суду.
Отже, оголошення громадянина померлим - це закріплення судовим рішенням передбачення про його смерть.
Розглянуті вище інститути "визнання громадянина безвісно відсутнім" і "оголошення громадянина померлим" не поширюються на осіб, які зникають за власним бажанням, а саме їх зникнення є неправомірною поведінкою. Це буває у випадках, коли громадянин ховається від суду і слідства, або ухиляється від виконання сімейно-правових обов'язків: сплати аліментів тощо.
Література
1.Кодекс про шлюб та сім’ю. // Право. - 1998. - № 10.
2.Попова Ю.А. Признание граждан безвесно отсутствующими. - М.: Юрид. Лит., 1985.
3.Цивільне право. Частина перша. - К.: Вентурі, 1997.
4.Цивільний кодекс України (проект) // Українське право. - 1996. - № 2 (4).
5.Цивільний кодекс України. Станом на 1 липня 1998 р. - Ужгород: ІВА, 1998.
6.Цивільний процесуальний кодекс України. - Ужгород: ІВА, 1998.
[1] Попова Ю.А. Признание граждан безвесно отсутствующими. - М.: Юрид. Лит., 1985. - С.13.
[2] Цивільне право. Частина перша. - К.: Вентурі, 1997. - С. 90.