2. Визначимо найбільш вигідну стратегію підприємства по його власному прогнозі (u = 0,6). Оскільки при рішенні задачі ОПР керується не цілком достовірною інформацією, визначення найбільш вигідних стратегій буде вироблятися за критерієм Ходжа-Лемана (мал. 3.).
| S1 | S2 | S3 | min | МО | Wi | |
| Pj | 0,3 | 0,6 | 0,1 | |||
| A1 | 30 | 25 | 22 | 22 | 26,2 | 24,52 |
| A2 | 24 | 40 | 33 | 24 | 34,5 | 30,3 |
| A3 | 18 | 40 | 60 | 18 | 35,4 | 28,44 |
Рис. 3. Визначення найбільш вигідної стратегії підприємства за прогнозом
min - мінімальне значення виграшу при виборі i - й стратегії;
МО - значення математичного чекання виграшу при виборі i - й стратегії;
Wi - значення виграшу за критерієм Ходжа-Лемана.
Найбільш вигідною стратегією за прогнозом підприємства є стратегія A2.
3. Визначимо найбільш вигідну стратегію підприємства і значення виграшу за прогнозом консультаційної служби (мал. 4.).
| S1 | S2 | S3 | min | МО | Wi | |
| Pj | 0,6 | 0,3 | 0,1 | |||
| A1 | 30 | 26 | 22 | 22 | 27,2 | 25,12 |
| A2 | 204 | 40 | 33 | 20 | 25,9 | 23,54 |
| A3 | 15 | 40 | 55 | 15 | 29,5 | 23,7 |
Рис. 4. Визначення найбільш вигідної стратегії підприємства за прогнозом
Згідно з прогнозом консультаційної служби найбільш вигідною стратегією підприємства є стратегія A1. Значення виграшу підприємства при виборі даної стратегії складе 25,12 тис. у.о.
4. Визначимо додатковий виграш підприємства за рахунок зміни рішення. Якби підприємство використовувало дані тільки власного прогнозу, то воно вибрало би стратегію A2. При цьому його виграш, відповідно до більш точного прогнозу консультаційної служби, склав би 23,54 тис. у.о. Однак при використанні прогнозу консультаційної служби підприємство одержує більше значення виграшу за рахунок зміни рішення і переходу до стратегії A1 (25,12 тис. у.о.). Таким чином, додатковий виграш за рахунок зміни рішення при вірогідності прогнозу консультаційної служби 0,8 складе: 0,8((25,12-23,54) = 1,264 тис. у.о.
5. Визначимо значення додаткового виграшу за рахунок підвищення вірогідності прогнозу. Вірогідність прогнозу консультаційної служби дорівнює 0,8, а прогнозу підприємства - 0,6. Тому значення додаткового виграшу за рахунок підвищення вірогідності прогнозу дорівнює: 25,12((0,8-0,6) = 5,024 тис. у.о.
6. Визначимо значення загального ефекту від застосування прогнозу консультаційної служби: E = 1,264+5,024 = 6,286 тис. у.о.
7. Дамо економічну інтерпретацію результатів рішення задачі.
При використанні прогнозу консультаційної служби підприємство змінює свою стратегію. Якщо на підставі власного прогнозу найбільш вигідним для підприємства є рішення про закладку капусти на збереження і реалізації її в осінні і зимові місяці, то на підставі більш точних даних про можливі стани ринку капусти і цінах реалізації капусти, наданих консультаційною службою, найбільш вигідним для підприємства є рішення про продаж усієї капусти в осінні місяці без закладки її на збереження. За рахунок зміни рішення господарство одержує додатковий виграш в обсязі 1,264 тис. у.о.
Крім того, підприємство одержує додатковий виграш, обумовлений підвищенням вірогідності прогнозу. При використанні даних прогнозу консультаційної служби цей додатковий виграш складає 5,024 тис. у.о. Цей виграш показує величину додаткового виторгу від реалізації продукції, одержуваної підприємством при використанні прогнозу консультаційної служби, у порівнянні з використанням того ж прогнозу з вірогідністю на рівні прогнозу господарства.
Фахівці господарства можуть вважати ціну прогнозу економічно обґрунтованою, якщо консультаційна служба продасть прогноз менше, ніж за 6,286 тис. у.о. Це значення буде розраховано вже після придбання прогнозу. Однак, використовуючи даний метод визначення ефекту прогнозу, підприємство зможе обґрунтувати доцільність подальшого придбання прогнозів консультаційної служби по пропонованим нею цінам.
Список використаної літератури
1. Горелик В.А., Кононенко А.Ф. Теоретико-ігрові моделі прийняття рішень в еколого-економічних системах. - М.: Радіо і зв'язок, 1982/
2. Лесик, А. И., Чистяков, Ю. Е. Теоретико-ігрові моделі взаємодії економічних суб'єктів виробничої системи. - М. : ОЦ РАНЕЙ, 1994. школа, 1998.
3. Платов В.Я. Ділові ігри: розробка, організація, проведення. - М.: Профиздат, 1991.
4. Сисоєв, В. В. Теоретико-ігрові моделі прийняття рішень багатоцільового керування в задачах вибору і розподілу ресурсів / Воронеж : Воронеж. гос. технол. акад., 2000.