Панування права прокламуµ, щоб суд виступив арб·тром в спор· про опрушення права не т·льки в правозастосовчому, але й в правотворчому процес·. Суд повинен бути здержуючим фактором проти порушень права · конституц·ј не т·льки з· сторони виконавця, але й з· сторони законодавця. Для цього необх·дний конституц·йний суд. Hе п·дм·няючи законодавця · залишаючись в межах судових юрисдикц·йних задач, конституц·йний суд забезпечуµ конституц·йн·сть закону, ·накше кажучи верховенство Конституц·ј в правотворч·й д·яльност· законодавця. Без такој судовој перев·рки конституц·йност· закон·в (· тим б·льше п·дзаконних нормативних акт·в) не може утвердитись панування права, правова держава. ¶снування конституц·йного суду дозволить не прим·няти такий нормативний акт (в тому числ· · закон), що суперечить конституц·ј.
ґ ще один аспект д·яльност· суду в механ·зм· здержок · противаг. Виступаючи в рол· арб·тру, р·шаючи спори, суд звертаµться до тлумачення права · Конституц·ј. В певних випадках в·н може використовувати аналог·ю закону · аналог·ю права. Тобто, в својх р·шеннях суд може вийти за меж· букви закону · звернутися до його духу. В такому випадку в·н приймаµ р·шення, керуючись духом закон·в, зм·стом права, ·ншими словами, на основ· д·йсно-·сторичних акс·ом · принцип·в права. Це дозволяµ суду б·льш оперативно в пор·внянн· з законодавцем приводити правопорядок у в·дпов·дн·сть з потребами життя. В в·домих рамках така свобода суду не протиречить правов·й держав·. Тому що мова в цих випадках йде не про повсякденну д·яльн·сть суду, а про екстремальн·, виключн· ситуац·ј в систем· здержок · противаг, розпред·ленн· · балансуванн· влад. Важливо, щоб суд при цьому залишався хоронителем Конституц·ј, захищав право · пргрес, а не пертворювався в зброю зловживань · реакц·ј. Тут необх·дний ц·лий ряд фактор·в · умов (орган·зац·йних, юридичних, культурних · ·н.), завдяки яким суд може фактично стояти на сторож· панування права · справедливост·, мати високу повагу · авторитет в сусп·льств·.
Розпод·л влад - це не т·льки юридичний · орган·зац·йний, але й соц·ально-пол·тичний принцип, що дозволяµ з'µднати так· протиречив· аспекти соц·ального життя, як влада · свобода, закон · право, держава · сусп·льство. Розпод·л влади µ необх·дною умовою, м·рою · маштабом демократизац·ј пол·тичного життя. З цим пов'язаний другий аспект розпод·лу влади: розпред·лення влади м·ж класами · групами, проблема участ· р·зноман·тних груп в реал·зац·ј влади, степ·нь представленост· з урахуванням р·зноман·тних ·нтерес·в · т. д. В правов·й держав· влада походить в·д народу, тому т·льки народ в својй конкретно-·сторичн·й реальност· · повинен мати можлив·сть приймати участь в реал·зац·ј пол·тичној влади. Державна влада в ц·лому · р·зноман·тн· јј г·лки не повинн· бути монопол·зован· якою-небудь одн·µю групою, прошарком, класом, оск·льки мова йде про правову державу, про панування права. В правов·й держав· важливо забезпечити представництво ·нтерес·в р·зних прошарк·в · груп, плюрал·зм думок · ·нтерес·в. Такий плюрал·зм повинен з допомогою розпод·лу влади орган·чно з'µднати демократизац·ю влади з јј компетенц·µю · профес·онал·змом (7,105).
Зв·дси · проблема гарантування прав · ·нтерес·в меньшост·. Пол·тична практика в јј пол·тичн·й ретроспектив· показуµ, що менш·сть не завжди помиляµться. Hапроти, за нею ·нколи стојть правда · ·стина. В ц·лому потр·бна терпим·сть · "в·дкрит·сть" держави, щоб не закрилась дорога до вол·. Обов'язковою умовою для цього µ розпод·л влади, тобто розпод·л влади через соц·ально-пол·тичний плюрал·зм. Монопол·я влади безнад·йно веде до пол·тичној патолог·ј в р·зних јј р·зновидах, таких, як авторитарна тиран·я, бюрократична ол·гарх·я, охлократ·я, антигуманна технократ·я, маф·я, що дориваµться до пол·тики. Запоб·гти монопол·зац·ј влади з· сторони кого б там не було можна лише тод·, коли вона стане розд·леною, розпред·леною серед р·зних учасник·в пол·тичного процесу, пол·тичној системи. А для цього в свою чергу необх·дна повноц·нно пульсуюча правова держава, що може св·й плюрал·зм адекватно представити в ·нститутах пол·тичној влади, в систем· розпод·лу влади.
2)В чому сутн·сть системи розпод·лу влади в США?
Творц· конституц·ј США 1787 р. поклали в основу структури вищих орган·в державној влади - Конгресу, президента · Верховного суду - принцип розд·лення законодавчој, виконавчој · судовој влади. Сам принцип вони запозичили у Англ·ј, але надали йому својх специф·чних американських рис. Чому вони зупинились саме на цьому принцип·? Серед американських колон·ст·в було широко розповсюджено недов·р'я до влади англ·йського короля, до монарх·чного правл·ння взагал·, в·дображаючогося в јхн·й св·домост· необмеженого управл·ння, яке велося уповноваженими короною в заокеанських територ·ях. Тому вони не т·льки встановили в себе республ·канський устр·й але й створили такий добре продуманий механ·зм державаној влади, який м·г би слгувати над·йною перешкодою на шляху будь-яких спроб одн·µј з в·ток влади дом·нувати над ·ншими, л·кв·дувати демократичн· початки (в цей пер·од вони були ще вельми обмежен·) · нав'язати крајн· свою тиран·чну диктатуру в т·й чи ·нш·й форм·.
Створений в США американський вар·ант розд·лення влади стали називати системою "здержок · противаг". Вона повинна була не т·льки попередити узурпаторськ· тенденц·ј одн·µј ·з трьох в·ток влади, але й забезпечити стаб·льн·сть державних правових ·нститут·в · безперервн·сть функц·онування самој державној влади (3,6-7).
Чи вдалося досягнути ц·µј мети? Оглядаючись на двохв·кову ·стор·ю США, можна в·дпов·сти, що в основному ця задача була вир·шена. При цьому, однак, треба зробити обмовку. Hа практиц· зд·йснення принципу розпод·лу влади н·коли не сп·впадало з т·µю моделлю, яка заф·ксована в конституц·ј. Державний механ·зм пост·йно м·нявся в ход· розвитку американського сусп·льства, зм·ни рол· США на св·тов·й арен·. В·н волод·µ достатньою гнучк·стю щоб пристосовуватися до зм·н, що в·дбуваються в крајн·, щоб в найб·льш·й степен· сп·впадати ·нтересам правлячих к·л в даний пер·од. Однак, хоч в юридичн·й компетенц·ј вищих орган·в влади, як · в јх фактичних повноваженнях, практичн·й д·яльност· · взаµмов·дносинах проходили суттµв· зм·ни, сам принцип розпод·лу влади н·коли не переставав д·яти, опред·ляти основу державного механ·зму. Цьому сприяли важлив· елементи системи розпод·лу влади.
По-перше, вищ· органи державној влади формуються р·зними шляхами. Конгрес, що складаµться з двох палат - палати представник·в · сенату, - вибираµться шляхом прямих вибор·в по виборчим округам. Президент вибираµться подв·йним шляхом, колег·µю виборц·в, яких вибирають на загальнихвиборах. Члени Верховного суду призначаються президентом за погодженням з сенатом. По-друге, у кожного органу державној влади св· терм·н повноважень. Терм·н повноважень конгресмен·в, як називають член·в палати представник·в, - 2 роки, член·в сенату - 6 рок·в, але кожн· два роки 1/3 його складу переобираµться; терм·н повноважень президента - 4 роки, члени Верховного суду призначаються пожиттµво.
По-третµ, кожна в·тка влади не µ повн·стю незалежною в·д ·нших · не користуµться монопольними повноваженнями у својй сфер· д·яльност·, як· в т·й чи ·нш·й м·р· обмежуються повноваженнями ·нших орган·в влади. Hаприклад, Конгрес може в·дхилити будь-як· запропонован· президентом законопроекти, але президент в свою чергу може накласти вето на будь-який одобрений конгресом б·ль. ¶ в к·нечному рахунку Конгрес може подолати вето, знову одобривши законопроект в обох палатах, але на цей раз вимагаµться не проста, а квал·ф·кована б·льш·сть, тобто не менше 2/3 учасник·в в голосуванн· конгресмен·в · сенатор·в. А цього, як св·дчить практика, далеко не завжди можна досягнути.
Окр·м конституц·йних прав, президент в својх в·днощеннях з Конгресом використовуµ величезн· фактичн· можливост·, надан· йому на його посту, для впливу на сусп·льну думку. Hаприклад, президент Рузвельт практикував регулярн· "розмови б·ля камелька", як· транслювалися по рад·о, Р.Рейган - виступи по рад·о · телебаченню, а також на р·зних форумах. Як правило заява голови виконавчој влади б·льш широко розповсюджуµться засобами масовој ·нформац·ј н·ж виступи член·в Конгресу · його р·шення (3,8).
Користуючись таким прив·лейованим положенням Р.Рейган не раз виступав з обвинувачуваннями в адрес својх пол·тичних противник·в в тому, що вони перешкоджають його пол·тиц· оздоровлення економ·ки, укр·плення нац·ональној оборони. Така критика, до того ж майстерно дана Рейганом на високому профес·йному р·вн· ораторського мистецтва, нанесла немалој шкоди багатьом членам Конгресу.
Своµр·дн· в·дносини складаються м·ж Верховним судом · двомо ·ншими г·лками влади. Президент звичайно назначаµ на в·льн· ваканс·ј судей з числа својх однодумц·в, · з ними йому в·дносно не складно знаходити взаµморозум·ння, хоча нав·ть в цьому випадку м·ж ними деколи виникають розходження. Кр·м того, президенту часто доводиться мати справу з суддями, назначеними його попередниками · не розд·ляючими його погляди на б·льш·сть важливих пол·тичних проблем. ¶ в такому випадку створення грунт для з·ткнення. Hаприклад, настроµн· консервативно члени Верховного суду в св·й час в штики зустр·ли реформи Ф.Рузвельта. Використовуючи своµ право конституц·йного наглядо, вони об'явили неконституц·йною створену президентом Адм·н·страц·ю по в·дновленню промисловост·, рахуючи, що својм втручанням в економ·ку, в трудов· в·дносини вона порушуµ незламн· принципи своб·дного п·дприµмництва (3,9-10).
Пожиттµве вибирання забезпечуµ членам Верховного суду високу степ·нь незалежност·. Хоча незалежн·сть ця не абсолютна: Конгрес маµ право зм·щувати јх в порядку ·мп·чменту. Кр·м того, президент може зб·льшити к·льк·сть член·в суду, ·, назначивши туда својх приб·чник·в, укр·пити в ньому св·й вплив. Однак ц· можливост· президент · Конгрес практично не використовували.