Фірми Sony і Philips зіграли провідну роль і при розробці першої специфікації цифрових компакт-дисків. Вона послужила основою для створення КД з комплексним представленням інформації, тобто здатних зберігати не тільки звукову, але і текстову, графічну, відеоінформацію. Проте перша специфікація давала можливість КД працювати лише на конкретній моделі накопичувача. Розроблена незабаром друга специфікація визначала вже як логічний, так і файловий формати КД.
Незабаром був прийнятий міжнародний стандарт ISO-9660 для цифрових КВ, що визначив їх логічний і файловий формати. Всі КД, відповідні даному стандарту, сумісно один з одним. Цей стандарт визначає спосіб запису по типах інформації: текст, графіка, звук і т.д. Стандарт доступний для будь-якої операційної системи, існуючої у наш час.
Дякуючи своїм малим розмірам, великій місткості, надійності і довговічності КД набув широке поширення.
4. СD – ROM
CD-ROM— найпоширеніший вид оптичних дисків для використовування в персональних комп'ютерах, на російській мові його калька — «сидіром».
CD-ROM — компакт-диск з постійною пам'яттю, призначений для зберігання і читання значних об'ємів інформації (550 Мбайт і більш). Він містить комп'ютерну інформацію, яка прочитується дисководом, підключеним до ПЕВМ.
CD-ROM з'явилися в 1985 р. на ринку баз даних і є віддрукованою з пластмаси 4,72-дюймовою (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглою пластиною.
На одну CD-ROM можна вміщати 150 тис. сторінок тексту, що рівне 17 бібліям. Місткість такого диска, при такому малому розмірі, рівна 650 Мбайт, еквівалентна місткості близько 450 тридюймових дискет.
CD-ROM відноситься до засобів мультимедіа — тобто інтерактивним аудіовізуальним засобам, які дозволяють одночасно проводити операції з рухливими графічними зображеннями, текстом і звуком. Інформація звичайно представляється у вигляді комплексу: графіка — меню — гіпертекст (інструмент послідовних посилань на текстові і графічні фрагменти при пошуку потрібної інформації).
CD-ROM по своїй конструкції, зовнішньому вигляду і фізичним параметрам майже ідентичний аудио-компакт-диску. Принципово однакові пристрої для прочитування інформації з компакт-диска і СВ-КОМ. Відмінності полягають тільки у тому, що використовуються різні способи перетворення сигналу в інформацію, що відображається. Прочитуючий пристрій комп'ютера, працює як з CD-ROM, так і з аудио-компакт-диском.
Головною перевагою СВ-КОМ, в порівнянні з твердими і м'якими дисками, є висока інформаційна місткість. Особливістю СВ-КОМ є те, що інформацію, що знаходиться на диску, не можна змінити і не можна записати на носій безпосередньо з комп'ютера. Існує ще одна особливість СВ-КОМ. Інформація на ньому розташована на одній спіральній доріжці, а не на кільцевих доріжках, як на магнітних дисках. Таке розміщення інформації уповільнює її прочитування в порівнянні з використовуванням жорсткого магнітного диска, через що зростає час доступу і сповільнюється передача даних. Для жорстких магнітних дисків середній час доступу до інформації і передача даних приблизно рівно 35 м/сек, а для CD-ROM — 350—500 м/сек.
Існує певний формат запису на CD-ROM. При його розробці була передбачена сумісність фізичного розташування інформації на КД і CD-ROM, тому розмір блоку на CD-ROM виявився рівним 2352 байт.
Перша частина блоку має загальний формат і для компакт-дисків, і для CD-ROM. Він забезпечує процес прочитування на рівні читання. Як видно з схеми-малюнка 41, формат запису на CD-ROM має наступні частини:
1) синхронізуюча інформація;
2)заголовок;
3) дані користувача;
4) коди, що виправляють помилки.
Дані в підзаголовку визначають розташування блоку інформації на спіральній доріжці, тобто дані в заголовку є фізичною адресою блоку на доріжці. Цей метод стандартизації для CD-ROM, зокрема для методу адресації, узятий із стандарту на компакт-диски. До таких методів счислення вимірювання відносяться хвилина звучання, секунда звучання, номер блоку в секунді. Відлік починається з нуля, тобто з 0 хвилин, 0 секунд і 0 блоку. За секунду повинно бути лічено 75 блоків даних.
Самим останнім в заголовку записано число, що визначає, як інтерпретується решта інформації в блоці. Якщо існує режим «I» — в блоці цифровий звукозапис, якщо режим «2» — в блоці комп'ютерні дані. У першому випадку 2328 байт містять фрагмент звукозапису, звучної 1/75 секунди; у другому випадку 2048 байт — це дані, передавані в комп'ютері. 288 байт — це спеціальні дані, використовувані пристроєм управління для виявлення помилок і їх корекції. Ці дані в комп'ютер не передаються.
Диски CD-ROM важливі для бібліотек і інформаційних центрів з причини величезної місткості зберігається ин^эормации.
CD-ROM — найбільше просування в техніці друкування з часів Гутенберга. Диск може містити великі масиви даних — текст, малюнки, звук, мультиплікацію і при цьому вироблятися швидко, у великих кількостях і порівняльно недорого.
Вельми корисною для бібліотек є можливість мережевого використовування CD-ROM. На відміну від паперових носіїв, мікрофіш або магнітних носіїв CD-ROM іншої (довговічний); диск, вироблений в даний час, буде без жодної спеціальної обробки або спеціальних умов зберігання 50—100 років читаємо І безпомилковий.
Неможливість внесення змін в запис — загальновідомий недолік технології CD-ROM. Проте він не є непереборною перешкодою для широкого упровадження цих документів в бібліотечно-інформаційну діяльність. Наприклад, друкарські або мікрографічні документи не можуть обновлятися користувачами. Більшість бібліотечної документації, наприклад, друкарські каталоги, традиційно обновляється один раз в декілька років. Ці ж каталоги на оптичних дисках можуть обновлятися частіше.
У нашій країні досвід користувача CD-ROM в бібліотеках поки обмежений. Оптичні диски використовуються для пошуку по запитах користувачів, складання тематичних підбірок документів, перевірки цитованих авторів. Результати пошуку можна зберегти на дискеті або роздрукувати. Пошук можливий по словниках, з використанням ключових слів і перехресних посилань, по всіляких мітках полів. Програмне забезпечення диска має процедури пошуку, що дозволяє обходитися без спеціального навчання користувачів.
Для крупних баз даних, довідкових таблиць і інших великих масивів СВ-КОМ є найефективнішим І економічнішим засобом зберігання і надання інформації.
5. Відео-компакт-диск
Відео-компакт-диск (ВД) — диск, на якому в цифровій формі записується текстова, образотворча (іконічна) і звукова інформація, а також програми ЕОМ.
Запис інформації на ВД здійснюється шляхом зміни поверхні або структури носії. ВД є диском з синтетичного матеріалу, на поверхні якого розташовані спіральні або концентричні доріжки із записом відеофільмів, естрадних програм, графічних зображень і ін.
6. DVD – диск.
DVD -диск (DigitalVideoDisk) — різновид нового покоління оптичних дисків, на якому в цифровій формі записується текстова, відео і звукова інформація, а також комп'ютерні дані.
Вперше DVD диски були випущені в 1996 році завдяки фірмам Sопу, Toshiba, TimeWarner і ін. при підтримці більшості провідних компаній мікроелектроніки, комп'ютерних компаній, кіностудій і студій звукозапису. Їх масове виробництво почате в 1999 році.
По конструкції DVD-диск є 5-дюймовою пластиною діаметром 8 або 12 см, завтовшки 1,2 мм з високою густиною запису. Місткість такого диска рівна 4,7 Гбайт (при одношаровій технології) і 8,5 Гбайт (при двох шарах, що запам'ятовуються). Передбачений випуск двосторонніх дисків з двома шарами, що запам'ятовуються, з кожної сторони загальною місткістю в 17 Гбайт, що в 15 разів більше, ніж місткість версій компакт-дисків, що раніше випускалися. Досконалішою є і конструкція DVD -дисків: замість однієї пластини завтовшки 1,2 мм передбачено використовування двох пластин завтовшки 0,6 мм кожна.
Розрізняють два види DVD -дисков: DVD -видео і DVD-ROM
DVD -видео — це гнучкий видео-компакт-диск з багатократним записом інформації на основі використовування ефектів поляризації світла. Він містить відеопрограми і програється на DVD –плеєрі, підключеному до телевізора. DVD-ROM містить комп'ютерну інформацію і читається дисководом, підключеним до комп'ютера. Їх відмінність подібно відмінності між Аудіо-CD і CD-ROM. DVD-ROM також включає два різновиди: як одноразово записувані (DVD-R) і багатократного запису (DVD-RAM).
DVD-диски відрізняються високою інформаційною місткістю в порівнянні з CD-ROM. DVD-відео розрахований на 2 години показу високоякісної цифрової відеоінформації, а двосторонній, двошаровий диск — на 8 годин. Кожен диск має 8 звукових доріжок на різних мовах, до 8 каналів кожна, містить до 32 доріжок субтитрів. До інших достоїнств DVD-дисків можна віднести: 4:3 і 16:9 коефіцієнти стиснення; багатоваріантність розміщення камери; вибір різних точок зору протягом відтворення: миттєве перемотування і швидке перемотування вперед, включаючи пошук по заголовку, главі, доріжці і коду часу. DVD-диск довговічний, не піддається зносу від використовування, тільки від фізичного пошкодження: не сприйнятливий до магнітних полів, стійкий до нагріву, невеликого розміру. Більшість існуючих дисків не містить все цих особливостей (багатократні звукові доріжки, титри, перехід встик, батьківський контроль і т. д.).
DVD-диски не позбавлені недоліків, їх не можна перезаписувати. Перше покоління DVD-плееров і дисководів не можуть читати DVD-диски, а сучасні плеєри не можуть відтворювати у зворотному напрямі на нормальній швидкості;
DVD-диски дорожчі ніж CD-ROM, їх вартість коливається від 25 до 80 доларів.
Завдяки високій інформаційній місткості, малим розмірам, надійності і довговічності DVD-диски в майбутньому можливо витіснять інші види оптичних документів.