• співробітництво у вирішенні проблем міжнародного економічного співробітництва держав-експортерів капіталу, держав-імпортерів капіталу та іноземних приватних інвесторів.
Будучи за своєю природою міжнародною організацією, суб'єктом міжнародного права, Агентство в той же час займається чисто комерційною діяльністю в сфері страхування ризиків, пов'язаних із інвестуванням іноземного капіталу.
Агентство має статутний фонд, що створюється за рахунок внесків держав-учасників, а також надходжень від спонсорів. Держави — члени Агентсва поділені на дві групи:
• держави, що експортують капітал;
• держави, що імпортують капітал.
Вищим органом\Агентства є Рада управляючих, виконавчим органом — Рада директорів, що складається із 12 осіб. Рада управляючих може збільшувати кількість членів Правління директорів.
В основу захисту інтересів іноземних інвесторів, що пропонується Агентством, покладено договір страхування (далі — контракт), сторонами якого виступають Агентство (страхувач) та іноземний інвестор (страхувальник). Незважаючи на те, що Агентство має статус міжнародної організації, у відносинах з іноземним інвестором, приватною особою, воно виступає в ролі страхової компанії. Відповідно до укладеного контракту одна сторона — Агентство, зобов'язується сплатити іншій стороні — Держателю гарантій визначену в договорі суму, яка складає звичайно відсоток від суми збитків, які поніс Держатель гарантії і які виникли в результаті настання одного із перерахованих у контракті випадків, а саме:
• введення обмежень на переказ за кордон суми прибутку;
• експропріації майна іноземного інвестора приймаючою державою;
• порушення контракту, укладеного іноземним інвестором із приймаючою державою;
• військових дій;
• громадських хвилювань.
У свою чергу Держатель гарантії зобов'язується відповідно до укладеного з Агентством договору, щорічно сплачувати страховий внесок у розмірі відсотка від суми гарантії, що встановлюється в договорі.
За настання страхового випадку відповідно до договору, укладеним іноземним інвестором з Агентством, до останнього відповідно до принципу суброгації переходять всі права та вимоги приватного інвестора до приймаючої держави. З цього моменту спір між інвестором та приймаючою державою перетворюється в спір між приймаючою державою та міжнародною організацією, тобто відносини із приватноправових, до яких відносяться всі відносини з участю іноземних приватних інвесторів, перетворюються у міжнародні публічно-правові відносини, сторонами в якому виступають два суб'єкта міжнародного економічного права як галузі міжнародного публічного права — міжнародна організація та приймаюча держава.
Агентство виступає як посередник у відносинах між державою походження іноземного інвестора та приймаючою державою, чиї інтереси безпосередньо стикаються і несуть в собі загрозу створення конфліктної ситуації в міжнародних відносинах. Крім того, участь держав-імпортерів та держав-експортерів у формуванні страхового фонду Агентства, здійснює стримуючий вплив на прийняття державою-імпортером капіталу таких заходів, які б носили дискримінаційний у відношенні до іноземного інвестора характер.
Необхідно зазначити, що перенесення проблем пов'язаних з іноземним інвестуванням, в ряд міжнародно-правових не знімає самої проблеми, а лише змінює її характер і механізм її вирішення. Так, в області міжнародного публічного права з'являється нова проблема — вирішення спору, що виникає між Агентством і державою-членом Агенстства з виплати сум, що належать Агентству в силу переходу до нього вимог на основі суброгації. В даному випадку, хоча характер спору і є публічно-правовим, якщо виходити з того, що спірні сторони — держава та міжнародна організація, однак зміст заявленої вимоги носить чисто комерційний, приватний характер. Сеульська конвенція вирішує цю проблему наступним чином. Коли Агентство виступає в якості суброгата, тобто особи, до якої переходять права вимоги в силу суброгації, учасники спору вправі домовитися щодо порядку вирішення такого спору за умови, що цей порядок не буде відрізнятися від порядку вирішення спорів, передбаченого у Додатку II Конвенції, а також за умови, що досягнута з цього питання угода буде схвалена Правлінням Агентства.
Таким чином, весь комплекс відносин, що виникають в рамках багатосторонньої системи гарантій іноземних інвестицій, являє собою відносини двох рівнів: міждержавних відносин і відносин між Агентством та іноземним приватним інвестором.
Крім проаналізованих конвенцій, при вивченні даної теми слід звернути увагу на Конвенцію ООН щодо незалежних гарантій та резервних акредитивів 1995 p.
В рамках СНД питання інвестиційної діяльності регламентуються Угодою стосовно співробітництва в області інвестиційної діяльності від 24 грудня 1993 p., учасником якої є і Україна.