Реферат
З історії медицини
На тему:
Життєвий та творчий шлях О.О.Богомольця
Студента 1 курсу
Національного Медичного Університету ім. О.О.Богомольця,
Пархоменка Олега
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ О. О. БОГОМОЛЬЦЯ
дитинство
24 травня 1881 р. в Києві в Лук'янівській тюрмі «політична злочинниця Богомольцева,— доносив на-чальник тюрми генерал-губернатору,— благополучно розродилась від ноші сином». Так почалося життя Олександра Олександровича Богомольця.
Мати Олександра Олександровича Софія Миколаївна Богомолець (Присецька) притягалась до судової відповідальності в справі Київського Південноросій-іського робітничого союзу (КПРРС).
Прокурор вимагав для всіх підсудних смерт-ної кари, проте Софію І Миколаївну Богомолець і суд присудив до десяти років каторги.2 червня 1881 p. Софія Миколаївна Богомолець прощалася з сином, якого їй довелося бачити лише незадовго до смерті, майже через 10 років, у Карійській каторжній тюрмі.
Батько Олександра Олександровича, Олександр Михайлович Богомолець (1850—1935), лікар за освітою, був сподвижником дружини.
Дізнавшись про арешт дружини, О. М. Богомолець, залишивши її брата в Бєлграді, став пробиратись на Україну, але був затриманий на станції Ніжин і залучений поліцією до дізнання в «справі 63». А на початку квітня 1882p. він без суду, за «височайшим повелінням» був відпроваджений у шестирічну висилку в Східний Сибір, під гласний нагляд поліції. Сина йому тоді бачити так і не вдалося.
Раннє дитинство Саша провів в будинку батьків Софії Миколаївни, Присецьких, на Полтавщині та в Кишиневі. Воно пройшло в атмосфері ніжної любові й прихильності до хлопчика.
Навесні 1887p. Олександр Михайлович відбув строк висилки, і семирічний Саша переїхав до садиби свого другого діда, Михайла Федоровича Богомольця. Тут пройшла майже вся друга половина дитинства Олександра Олександровича.
Цієї ж осені Саша вступив у перший клас ніжинської гімназії. Він дуже багато і з захопленням читав.
НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Основні етапи. Науковий світогляд і творчі інтереси Олександра
Олександровича Богомольця в перше десятиліття XX ст. формувались в атмосфері Одеського університету, де ще свіжі були передові ідеї борців за матеріалізм у природознавстві — Івана Михайловича Сєченова, Іллі Ілліча Мечникова та Олександра Онуфрійовича Ковалевського. Його вчителями були прогресивні вчені того часу: В. В. Підвисоцький і Л. О. Тара-севич, які залучили його до школи І. І. Мечникова, М. Г. Ушинський — учень В. В. Пашутіна та С. П. Бот-кіна, і видатний дослідник В. В. Воронін.
Від школи І. М. Сєченова— В. В. Пашутіна О. О. Богомолець сприйняв усвідомлення великого значення експериментального методу дослідження, інтерес до фізіологічних процесів, обміну речовин; від школи І. І. Мечникова — еволюційний підхід до аналізу патологічних процесів, ідеї про значення реактивності організму в розвитку патологічних процесів і роль сполучної тканини, інтерес до проблеми старіння організму, думку про можливість стимуляції функцій організму за допомогою специфічних цитотоксичних сироваток.
Але найголовніше — від цих передових шкіл природознавців Олександр Олександрович вже на ранніх етапах своєї наукової діяльності сприйняв переконання в реальності та пізнавальності навколишнього світу, намагання розглядати організм як єдине ціле в його розвитку та зв'язках з навколишнім середовищем. Проте Богомолець не пасивно сприймав наукові ідеї шкіл, під впливом яких проходили перші роки його наукової діяльності, а творчо перероблював їх і розвивав.
У 1909p. 0. О. Богомолець захищає докторську дисертацію на тему До питання про мікроскопічну будову та фізіо-логічне значення надниркових залоз». Ця робота становить великий інтерес не тільки з точки зору новизни та оригінальності постановки і розв'язання питань, але й у відношенні тієї ролі, яку вона відіграла в наступних дослідженнях О. О. Богомольця та його школи. З одного боку, вона запо-чаткувала ряд досліджень, присвячених вив-ченню ролі надниркових залоз в організмі, з другого—в ній вперше з метою посилення функцій організму застосовано специфічну цитотоксичну сироватку, що привело до одержання широко відомої антиретикулярної цитотоксичної сироватки (АЦС).
Після захисту дисертації при Військово-медичній академії (Петербург) і піврічного закордонного відрядження в Париж (де він працював на кафедрі фізіології в Сорбонні) О. О. Богомолець у 1911 p. обирається професором кафедри загальної патології відкритого за два роки до цього Саратовського університету. Тут він згруповує навколо себе талановиту молодь, залучає до роботи на кафедрі клініцистів.
В 1917—1924pp. 0. О. Богомолець працює над створенням першого підручника патологічної фізіології.В ці роки формується перше покоління його учнів (Є. А. Та-таринов, Н. Б. Медведєва, М. М. Сиротинін, Л. Р. Перель-ман та ін.), виходять два томи праць кафедри, якою він керував.
В лютому 1925р. Олександр Олександрович був затверджений Державною вченою радою завідуючим кафедрою патологічної фізіології медичного факультету 2-го Московського державного університету (медичний факультет цього університету пізніше було реорганізовано в 2-й Московський медичний інститут).
Taк, в травні 1925 p. він брав участь в організації Інституту функціональної діагностики і експериментальної терапії Головнауки (пізніше перейменованого в Ме-дико-біологічний інститут), в якому на посаді заступника директора інституту і керівника відділу експериментальної патології він працював з дня організації Інституту до переїзду в Київ.
В 1926p. 0. О. Богомолець організував онкологічну лабораторію Московського відділу охорони здоров'я, в якій він розпочав вивчення дії запропонованої ним анти-ретикулярної цитотоксичної сироватки на розвиток експериментального Раку.
У Києві О. О. Богомолець разом з учнями створює в 1931 p. Інститут експериментальної біології і патології Наркомату охорони здоров'я УРСР, а в 1934 p.— Інститут клінічної фізіології Академії наук УРСР, в якому об'єднує всіх академіків-медиків (В. П. Воробйов, В. П. Філатов, М. Ф. Мельников-Разведьонков, М. Д. Стражеско, пізніше—В. П. Протопопов та ін).
У 1929p. О. О. Богомолець обирається Дійсним членом Академії на-наук Української РСР, а в 1930p.— її президентом.
Під його керівництвом відбувається докорінна реорганізація структури Академії наук УРСР, перехід від розрізнених кафедр, комісій, кабінетів та інших застарілих форм до системи інститутів. Він керував розгортанням роботи Академії в тяжких умовах евакуації, коли робота всіх її установ була підпорядкована допомозі фронту. Під його керівництвом Академія відновлює і ширше розгортає роботу після повернення до звільнено-
го Києва.
У київський період О. О. Богомолець з групою учнів сладає капітальну багатотомну працю «Основи патоло-гічної фізіології», засновує «Медичний журнал», який протягом 20 років був органом теоретичної медичної думки на Україні, щороку організовує конференції, присвячені найбільш актуальним проблемам медицини проблемам алергії, шоку, патології кровообігу, старін-ня та ін.).
Питання ендокринології. Однією з перших галузей, в якій він почав працювати і до якої потім часто повертався, була нова на той час галузь медицини — ендокринологія.
Ряд праць О. О. Богомольця, присвячених вченню про внутрішню секрецію надниркових залоз, не втратили значення і досі. До їх числа належать «До питання про мікроскопічну будову надниркових залоз у зв'язку з їх видільною діяльністю», «До питання про зміни в надниркових залозах при дифтерії», монографії «До питання про мікроскопічну будову та фізіологічне значення надниркових залоз в здоровому і хворому організмі», «До питання про надниркові залози. Супрарено-лізини», «Про гіперсекрецію ліпоїдної сполуки корою надниркових залоз при експериментальному ботулізмі», «Недостатність надниркових залоз і спонтанна гангрена».
Значення робіт О. О. Богомольця в цій галузі полягає в тому, що ними вперше в науці доведена реакція надниркових залоз при різних фізіологічних і патологічних станах. Встановлена можливість за допомогою специфічних цитотоксичних імунних антитіл викликати стимуляцію їх функції. Вперше висловлена думка про ліпоїдну природу гормонів коркової частини надниркових залоз.
Як зазначалося, О. О. Богомолець вже на початку нашого століття на підставі своїх дослідів дійшов висновку, що кора і мозкова речовина надниркових залоз являють собою два самостійних органи, кожен зі своїми специфічними функціями; на основі ретельного вивчення мікроскопічних картин кори надниркових залоз при різних станах організму висловив припущення про ліпоїдну природу секрету кори надниркових залоз і виявив посилення його виділення при м'язовій роботі, інфекції та інших станах. Ці положення суперечили панівним в той час поглядам, згідно з якими жири та жироподібні речовини можуть лише відкладатись в клітинах і не можуть бути продуктом секреції.
Пізніше О. О. Богомолець висунув припущення про роль недостатності кори надниркових залоз не лише при втомі та інфекції, але й при шоку, діабеті й інших патологічних станах.
В лабораторіях О. О. Богомольця вивчалося і багато інших питань, пов'язаних з функціями залоз внутрішньої секреції. Результати робіт, які були виконані до 1927р., узагальнені в ряді його статей та в монографії«Криза ендокринології».
Імунітет та алергія З перших років наукової діяльності увагу О. О. Богомольця привертають також питання імунітету та анафілаксії. Їм присвячено такі праці, як «Роль сенсибілізуючих речовин нормальних і специфічних сироваток в явищах фагоцитозу», «Гіпотези і факти у вченні про анафілаксію», «Про ліпоїдну анафілаксію», «Про найближчі завдання вивчення етіології, патогенезу та специфічної профілактики висипного тифу», «Анафілаксія як реакція інтрацелюлярного зв'язування комплементу», «Про механізм лікувальної дії протеїнової терапії» та деякі інші.