Смекни!
smekni.com

Поняття безпеки, небезпеки, ризику та причини травмування людини (стр. 3 из 3)

Існують різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психолога вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику - є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та систему мінімізації страждання.

Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга система є джерелом отримання позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути гірше). Психологи вважають, що коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоція. насолоди за рахунок "лоскотання нервів".

В трактовці поняття про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський.

Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки - як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці

Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу які залежать від випадкового чи альтернативного вибору.

Обидва підходи в трактовці ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий - момент небезпеки.

Тільки єдність цих походів може зробити ризик особливим видом поведінки.

Необхідно враховувати те, що метою діяльності є не тільки факт отримання бажаних результатів, але і досягнення їх без шкоди для здоров'я та життя людини. В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки Поведінка людини в цих умовах має більше значення ніж схильність людини до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки.

Ризикова поведінка може бути виправданою тоді коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є не припустимою. Неприпустимий ризик - це бажання отримати насолоду від переживання небезпеки, або задовольнити

Характерною рисою осіб здатних до такого ризику є перебільшення своїх можливостей.

Для характеристики ступеня та рівня ризику існує таке поняття як "маргіналій впевненості" - це запас безпеки та впевненості у своїх діях, коди людина здійснює вибір в умовах небезпеки.

Цей показник є чисто суб'єктивний, він формується у людини на базі уяви про діючу небезпеку та життєвий досвід. Наприклад, коли людина тримає в руках предмет, тоді надлишкова сила руки порівняно з вагою цього предмету буде запасом, який називають "маргінадієм впевненості".

До чинників ризику якими може супроводжуватися предметна, діяльність можна віднести:

1. Відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування і т. ін.)

2. Недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться у неробочому стані).

3. Недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів.

4. Відсутність засобів захисту.

5. Особисті якості людини.

Небезпечні ситуації частіше всього виникають тоді коли не виявлені чинники ризику, не проаналізовані причини ризикованої поведінки робітників. Поведінка людини в небезпечній ситуації залежить від об'єктивних умова ситуації та адекватного відображення цих умов у її свідомості.

Ступінь адекватності відображення людиною небезпечних ситуацій залежить від її особистих якостей, від характеру нервової системи, від недооцінки або переоцінки існуючої небезпеки.

Особисті властивості людини, соціальні та виробничі умови формують свідоме порушення вимог безпеки та причини ризикової поведінки людини. Сюди можна віднести:

І. Економію сил - де потреба зберегти енергетичні ресурси організму. З цієї причини людина не користується засобами захисту, пропускає деякі операції, що не впливають на кінцевий результат або зибирає більш небезпечні пози чи рухи.

2. Економію часу - це прагнення виконати завдання так. щоб

3. скоріше піти додому. За рахунок збільшення темпів роботи, чи

4. пропусків окремих операцій і т. ін.

5. Адаптацію до небезпек - це здатність людини привикати до

6. засобів і предметів праці і недооцінювати небезпеку або

7. втрачати пильність.

4. Самоствердження в очах колективу — це бажання сподобатися ризиковими діями при "ходінні по лезу ножа". Самоствердження у власних очах та переоцінка своїх можливостей.

5. Дотримування групових норм трудового колективу де порушуються вимоги безпеки. Людина яка дотримується норм безпеки в такому колективі буде "білою вороною".

6. Орієнтацію на ідеали. Відомо, що ідеалами можуть бути порушники вимог безпеки. При відсутності досвіду людина наслідує свій ідеал і сама стає порушником правил.

7. Схильність до ризику та звичку працювати з порушеннями, що може стати причиною реалізації небезпеки а небажану подію.

9. Стресовий стан під впливом якого людина погано володіє собою, і в складних обставинах порою здійснює серйозні помилки.

Причини порушень правил безпеки за своєю сутністю фактично спрямовані на пошук найбільш легких шляхів для здійснення діяльності та задоволення своїх потреб.

Крім цих суб'єктивних причин існують; об'єктивні чинники виробничих обставин які створюють умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.

З метою запобігання порушень правил безпеки предметну діяльність слід організувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання. Профілактичні заходи стосовно попередження ризикової поведінки та порушення правил безпеки повинні включати два головних напрямки. Перший напрямок - це технічні та організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення виробничого процесу, технологічного обладнання та. виключення будь-якого вибору двояким чином виконувати роботу (з дотриманням чи порушенням правил безпеки). Другий - посилення виховної, пропагандистської та учбової роботи, спрямованої на формування у працюючих необхідної поведінки та почуття власної відповідальності за стан безпеки.


Література

1. Александровский Ю.А. и др. Психогенны в экстремальных условиях. - М.: Медицина, 1991

2. Безопасность жизнедеятельности.: Уч. пособие под ред. О.Н. Русака С-Пб., 1992

3. Волович В. Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.; Мысль, 1983

4. Васильев В.Н. Здоровье и стресс. Ы., 1991.

5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин: Валгус, 1971.

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навч. посібник. К.,1999.

7. Назарук. Безпека життєдіяльності. Львів, видавництво "За вільну Україну"Л997.

8. Общая психология (под ред. А.В. Петровского).- М: просвещение, 1970

9. Піскун І.П. безпека життєдіяльності. - Суми, 1999.

10.Охорона праці (за ред. В.М. Ярошевської). - К.,1993.

11.Ярошевська В.М. Законодавство з безпеки життєдіяльності. Has. посібник. - Рівне, РДТУД996.

12.Ярошевська В.М-, Ярошевський М.М., Москальов І.В, Безпека життєдіяльності, -К.Д997.

13.Ярошевська В.М., Москальов І.В., Ярошевський М.М. Довідник з безпеки життєдіяльності. Нав. посібник - Рівне, РДТУД999.