кафедра:___________________
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: Державна політика в галузі охорони праці
ВИКОНАЛА:
ПЕРЕВІРИВ: ______________________
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Державна політика в галузі охорони праці. Правове забезпечення її реалізації
2. Теоретичні та практичні основи державної політики в галузі охорони праці3. Сучасний стан та проблеми державної політики в галузі охорони праці розглянуті на конкретних прикладах
4. Шляхи вирішення проблем пов`язаних з державною політикою в галузі охорони праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Державна політика з охорони праці в України є складовою частиною державної політики України в цілому і спрямована на ефективне вирішення невідкладних та перспективних задач розвитку охорони праці населення України в умовах незалежної самостійної держави.
Державна політика України щодо охорони праці виходить із конституційного права кожного громадянина на належні безпечні і здорові умови праці та пріоритету життя та здоров`я працівника по відношенню до результатів виробничої діяльності . Реалізація цієї політики має забезпечити постійне поліпшення умов і безпеки праці, зменшення рівнів травматизму та професійної захворюваності.
В Україні прийнята та реалізована Національна програма поліпшення стану безпеки та гігієни праці та виробничого середовища на 2001 – 2005 рр., що була затверджена Кабінетом Міністрів від 10. 10. 2001р. ( наказ № 1320), на основі якої були розробленні галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони праці.
22.10.2001 р. наказом Мінпраці № 432 була затверджена і впроваджена в життя Концепція управління охороною праці, в Україні.
З метою підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, указом Президента України від 18 вересня 2002 р.№834 на базі Державного департаменту з нагляду за охороною праці, утворено Державний комітет України за нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади у цій сфері.
У 2002 році органами Держнаглядохоронпрці проведено майже 199 тис. оперативних обстежень, призупинено більше 225 тис. робіт і об`єктів, накладено 1290 штрафів на підприємства, притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення нормативних і законодавчих актів про охорону праці понад 51 тис. працівників, з них 8,2 тис. – керівники підприємств і організацій.
Ймовірність загинути чи отримати професійне захворювання існує на тих підприємствах, установах, організаціях де нехтуються правила безпеки і не виконуються умови охорони праці. За будь – якої діяльності існує ймовірність отримати травму чи набути професійне захворювання. Людина, яка володіє основними правилами безпеки , враховує цей ризик і застосовує заходи, які йоо зменшують або зовсім виключають.
1. Державна політика в галузі охорони праці. Правове забезпечення її реалізації
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;
комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;
адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;
використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;
інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Законодавство про охорону праці складається з Закону України „ Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці,застосовуються норми міжнародного договору.Закон „ Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. 2. Теоретичні та практичні основи державної політики в галузі охорони праціКонституційне право громадян на працю нерозривно пов'язане із правом на його безпеку. В Україні щороку з 24 по 30 квітня проводиться тиждень охорони праці.
Державна політика в галузі промислової безпеки та охорони праці будь-якої країни світу ґрунтується за принципом пріоритетності життя людини над результатами виробничої діяльності. Щорічно в багатьох країнах світу 28 квітня відзначається День охорони праці. Свого часу з пропозицією встановлення цього Дня виступив Канадський конгрес профспілок. У 2001 році Міжнародна організація праці приєдналася до ініціативи профспілок, координованої Міжнародною конфедерацією вільних профспілок, а у 2002-му встановила 28 квітня Всесвітнім днем охорони праці. Як пам’ять про трагедії більш ніж у 70 країнах світу цього дня традиційно запалюють скорботну свічку.
Цю гуманну акцію підтримано і запроваджено в Україні вже понад 5 років тому. Мета заходу – поєднати зусилля суспільства, органів державної влади, громадських, профспілкових організацій та роботодавців у вирішенні нагальних проблем запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Упродовж тижня влаштовуються науково-практичні конференції, круглі столи, семінари та огляди-конкурси з охорони праці.
На жаль, сьогодні виробництво ще не настільки досконале, аби трудівник не платив йому найціннішим, що у нього є, - життям. За даними Міжнародної організації праці, щорічно у світі нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання забирають життя понад 2 мільйонів працездатних осіб та 270 мільйонів працівників зазнають травм. Виробничий травматизм і профзахворюванність, ставши зворотним боком досягнень цивілізації, може бути зрівняно з епідеміями. Смертність від нещасних випадків посідає третє місце після серцево-судинних та онкологічних захворювань. При цьому, як правило, гине працездатна частина населення віком до 40 років.
Ще не пішли з пам'яті дні жалоби, які п’ять - шість років тому ледве не щомісяця оголошували в нашій країні після страшних трагедій на шахтах. Лише за два останніх роки економічний збиток від аварій на вугільних підприємствах України склав близько 1,5 млрд. гривень, 357 чоловік загинули, близько сімнадцяти тисяч гірників зазнали травм та каліцтва.
Сім’ї зостатися без годувальника, дружині втратити чоловіка, а батькам - сина чи доньку, дітям не знати батьківської ласки – це трагедія.
Щоправда, впродовж останніх трьох років виробничий травматизм, як загальний, так і зі смертельним наслідком, в Україні знижується. Відрадно, що це відбувається за зростаючих обсягів виробництва та активізації підприємницької діяльності.
Перша істина дуже проста й зрозуміла: робітники повинні чітко дотримуватися вимог норм безпеки, а власник - жорстко виконувати законодавство про охорону праці. Знизити травматизм, нещасні випадки на виробництві можна винятково завдяки підвищенню рівня технології та контролю за дотриманням інженерно-технічними працівниками своїх обов’язків, модернізації виробництва, підвищенню рівня промислової безпеки шляхом економічного стимулювання роботодавців для забезпечення ними безпечних умов праці.
Що ж стосується урядових заходів, то важливим сучасним напрямком діяльності органів нагляду з промислової безпеки та охорони праці є державне й технічне регулювання. Державне регулювання має здійснюватися через законотворчість та нормотворчість.
Нещодавно між Держпромгірнаглядом та Міжнародною Фінансовою Корпорацією Світового Банку було підписано меморандум про співпрацю. На зустрічі, що відбулася наприкінці березня, сторони домовилися постійно розвивати та удосконалювати співпрацю. Першочерговими завданнями на цей рік визначено коригування та інвентаризацію законодавчої бази з промислової безпеки та охорони праці. Адже в Україні понад 2,5 тисячі державних нормативних актів з охорони праці, більшість з яких застаріла та потребує перегляду. Українська сторона хотіла б отримати пропозиції та рекомендації незалежних закордонних експертів щодо удосконалення документів з точки зору адаптації їх до норм міжнародного та європейського законодавства. Окрім того, Держпромгірнагляд прийняв Концепцію удосконалення законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці в Україні та розробив проект довготривалої програми нормативно-правового забезпечення охорони праці та промислової безпеки на 2006 – 2010 роки.