Основне завдання формувань при ліквідації наслідків стихійного лиха — рятування людей і матеріальних цінностей. Характер та порядок дій формувань при виконанні цього завдання залежить від виду стихійного лиха, обстановки, що склалася, кількості та підготовленості задіяних сил ЦО, пори року та доби, погодних умов та інших факторів.
Успіх дій формувань в значній мірі залежить від своєчасної організації та проведення розвідки і від урахування конкретних умов обстановки, що склалася.
В районі стихійного лиха розвідка визначає: межі району лиха та напрямок його розповсюдження, об'єкти та населені пункти, яким загрожує небезпека, місця нагромадження людей, шляхи введення сил та техніки, стан і характер руйнувань будинків та споруд, стан людей у пошкоджених будівлях, характер і місця аварії на комунально-енергетичних мережах, обсяг робіт щодо їх локалізації і ліквідації.
До складу розвідувальних формувань бажано залучати людей, які знають дану місцевість, розташування об'єкта, комунальних мереж і специфіку виробництва. Якщо виробництво потенційно небезпечне то у склад розвідки залучають спеціалістів-хіміків, дрзиметристів та медичних працівників.
У зв'язку з раптовим виникненням стихійних лих та аварій оповіщення особового складу формувань ЦО, їх збір, укомплектування, оснащення, створення угрупування сил проводяться у найкоротші терміни.
В першу зміну сил ЦО залучаються, як правило, формування того об'єкта, де сталося лихо (аварія) з метою попередити (запобігти) виникнення катастрофічних наслідків, відвернути або значно зменшити людські і матеріальні втрати (збитки). Командири формувань постійно інформуються про зміну обстановки в районі робіт щоби вчасно вносити уточнення або ставити нові завдання підлеглим. Для. ліквідації наслідків землетрусів залучаються формування, оснащені інженерною технікою (бульдозерами, екскаваторами, кранами, домкратами, бензорізами) та іншою потужною технікою і інструментом.
При проведенні РІНР у районі землетрусу в першу чергу:
– витягують людей із-під завалів із зруйнованих та палаючих будинків і надають їм першу медичну допомогу;
– влаштовують проїзди (переходи) у завалах;
– локалізують та усувають аварії на інженерних мережах, які загрожують життю людей або перешкоджають проведенню рятувальних робіт;
– валять або зміцнюють конструкції будинків і споруд, що загрожують обвалом;
– обладнують пункти збору потерпілих та медичні пункти;
– організовують водопостачання.
Послідовність та терміни виконання робіт встановлює начальник ЦО об'єкта, . який опинився у районі землетрусу.
Під час повені для проведення рятувальних робіт залучаються рятувальні формування, а також відомчі спеціалізовані-підрозділи, оснащені плавзасобами, санітарні дружини і. пости, гідрометеорологічні пости та інші формування ЦО. Рятувальні роботи при повені спрямовані на пошук людей на затопленій місцевості та евакуація їх у безпечні райони.
Невеликим групам людей, що знаходяться у воді скидають рятувальні круги,
Дошки, жердини і інші плаваючі предмети, враховуючи течію води, напрямок вітру, витягують їх на плавзасоби і евакуюють у безпечні райони. Для вивезеннявеликих груп людей використовують баржі, теплоходи, катери, вибирають тапозначають місця посадки або обладнують причали.
Людям, які знаходяться на крижині, подають мотузку, дошки, драбину, жердину і витягують у безпечне місце. Наближатися до людей, що знаходяться в ополонці, необхідно повзком з розкинутими ногами і руками та опираючись на дошки або драбину. Із напівзатоплених будинків, дерев чи інших місцевих предметів людей рятують на плавзасобах, що використовують для рятувальних робіт, але оснащених необхідним устаткуванням та пристроями.
Перша медична допомога надається сандружинницями безпосередньо в зоні затоплення, а перша лікарська допомога після доставки на причал.
Особовий склад формувань, що залучається для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт повинен знати і дотримуватися правил поведінки на воді, знати прийоми рятування людей і уміти користуватися рятувальним інвентарем. Забороняється користуватися несправним інвентарем, перевантажувати плавзасоби, проводити-підривні роботи поблизу підводних комунікацій, промислових та інших об'єктів без попереднього узгодження з відповідними організаціями.
Висновки
Ознайомивши зі спеціальною літературою, вивчивши відповідні питання, можна зробити висновок про те, що навіть, якщо запобігти цілком надзвичайне нещастя людству не можливо, те населенню під силу зменшити наслідку сили, що руйнує, і полегшити страждання, збитки.
І тільки правильні дії, побудовані на знаннях можуть полегшити страждання моральні і заподіяний фізичний збиток. Приведемо деякі тези, які необхідно запам'ятати:
- повені можна прогнозувати: установити час, характер, очікувані його розміри і вчасно організувати запобіжні заходи, що значно знижують збиток, створити сприятливі умови для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт;
- більшість потенційних зсувів можна запобігти, якщо вчасно провести й організувати протизсувний режим: пристрій постійних водостоків, дренажів, тимчасових снігових канав і валів для поверхневого стоку поталих і зливових вод;
- планування поверхні стоку з вирівнюванням бугрів, заповненням канав, закладенням тріщин;
- при бурах і ураганах проводяться попереджувальні, рятувальні й аварійно-відбудовні роботи. У районах, де найбільше часто виникають урагани, будинки і спорудження будують з найбільш міцних матеріалів, з найменшою парусністю, ставлять найбільш міцні опори електропередач і зв'язку, для укриття людей зводять спорудження.
Таким чином, ціль роботи виконана, розглянуті основні надзвичайні ситуації і способи захисту населення.
Список використаної літератури
1. Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 1999.
2. ВасильчукМ.В., МедвідьМ.К., СачковЛ.С., Збірникнормативнихдокументівзбезпекижиттєдіяльності. Київ – 2000.
3. ДжигирейВ.С., ЖидецькийВ.Ц., Безпекажиттєдіяльності – Львів, Афіша, 2000.
4. ЖелібоЄ.П., ЗаверухаН.М., ЗацарнийВ.В. Безпекажиттєдіяльності. Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000.
5. ЗаплатинськийВ.М. Безпекажиттєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997.
6. Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти – Львів, 1997.
7. Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ, 1997.