3) предмети підсобного характеру — коли, обрізки труб, металеві ціпки, лозини і т.п.
В залежності від механізму, умов і обставин слідоутворення знаряддя, інструменти і механізми можуть виступати В якості: 1) слідоутворюючих об'єктів; 2) слідосприймаючих об'єктів; 3) слідів-предметів, коли вони кинуті, загублені і т.п. Сліди-предмети можуть досліджуватися як об'єкти, від яких залишилися сліди і на які повинні бути сліди злому, злочинця, жертви (42).
По характері впливу на об'єкт злому сліди поділяються на три основних групи: 1) сліди ковзання, натиску, відтжиму.
Сліди ковзання утворюються, наприклад, при просовуванні знаряддя в щілину, на внутрішніх поверхнях замка в результаті його відмикання відмичкою. Сліди натиску й відтжиму звичайно виникають слідом за слідами ковзання при впливі знаряддя на перешкоду як важіль при зриві засікши, замків, віддирання дощок, при використанні інструментів типу домкрата. Відбитки (зліпки) таких слідів дозволяють провести ідентифікацію знарядь і інших кошт; 2) сліди удару виникають при вибиванні (проламиванні) перешкоди — дверних фільонок, віконних рам, стінок шафи і т.п.; 3) сліди різання, розпилу, свердління. Сліди різання залишають усі різальні інструменти (сокири, стамески, ножі). У цих слідах відображаються індивідуальні особливості, мікрорельєф крайок інструментів, що ріжуть, що дає можливість провести по них ідентифікацію або визначити групову приналежність (43). Оскільки при розпилі зуби пилки послідовно стирають попередні сліди, такі сліди придатні лише для встановлення групової приналежності (по величині зубів, ступеня їхнього розведення). При свердлінні придатними для ідентифікації виявляються некрізні сліди, коли в денці сліду відображається поверхнева будівля крайки інструмента, що ріже.
При огляді і вилученні замикаючих пристроїв не можна без особливої необхідності намагатися їх відкривати або закривати за допомогою ключів і інших пристосувань для того, щоб не знищити або не зашкодити сліди, що залишилися від застосованих відмичок або підібраних ключів.
У слідах, що виявляються на місці злому, крім основних слідів можуть залишитися частки матеріалу знаряддя (наліт металу, нагар, фарба, мастильні речовини, різні забруднення). У свою чергу на знаряддях, інструментах залишаються сліди від перешкоди (метал, фарба, пил, забруднення). Усі ці сліди розширюють можливості трасологічного дослідження, забезпечуючи точність і повноту кінцевого висновку.
Сліди злому й інструментів рекомендується вилучати разом з об'єктом, на якому вони виявлені, або його частиною. Якщо це зробити неможливо, зі слідів виготовляються зліпки за допомогою силіконових, полімерних компаундів, паст (44).
Висновок:
Отже, надзвичайно великі можливості одержання точних даних про обставини виникнення слідів дає застосування до їх вивчення наукових пізнань. Але оскільки явища, що викликають утворення слідів, нескінченно різноманітні, настільки ж різні і наукові знання, що можуть бути притягнуті для їхнього вивчення в тих або інших цілях при розслідуванні. У кінцевому рахунку не буде перебільшенням сказати, що немає таких наук, про які можна було б свідомо сказати, що їхні дані і методи не можуть знадобитися, не будуть корисні для вивчення слідів злочину в широких або вузьких аспектах цього поняття.
Проте не усі науки однаковою мірою й однаково часто необхідні для вивчення слідів злочину.До одних доводиться звертатися повсякденно, інші можуть знадобитися дуже рідко.
Настійна потреба у вивченні з метою наслідку слідів, які найбільш частіше зустрічаються, історично призвела до зародження і розвитку спеціально пристосованих для цього методик, а також і до створення спеціальних наукових галузей. Вирішальний вплив на цей процес зробило (і продовжує робити) стан необхідної для цього наукової бази у природних, технічних науках і зв'язок проблем цих наук з тими задачами, що виникають під час слідчих дій.
Сліди злочину, що утворяться на людському тілі, а також пов'язані із функціями людського організму, стали вивчатись судовою медициною, основна мета і задача якої — служити слідчим діям. Значно пізніше формуються методики вивчення слідів злочину в хімії.В даний час широко розробляються спеціальні фізичні методи вивчення слідів.
Використовуючи дані різних наук, а також звертаючись до судової медицини і застосовуючи спеціальні хімічні і фізичні методи, можна вирішувати багато питань, що відносяться до слідів злочину, що робить істотний, а часто й вирішальний вплив на результат слідчих дій.
Але серед питань, що виникають у процесі слідчих дій, особливе місце займає питання про те, чи не залишений слід, утворення якого пов'язане з подією злочину, індивідуально визначеним предметом (у широкому змісті цього поняття, тобто предметом як мертвої, так і живої природи). Інакше це - питання про індивідуальну ідентифікацію предмета за його слідом, що виникло у зв'язку з подією злочину, у першу чергу на місці його здійснення.
Це питання досить далеке від цілей, задач яких би то ні було природних, технічних наук, а також судової медицини та спеціальних судових. методик, заснованих на даних хімії, фізики та ін. Тому історично склалося так, що вимоги слідчої практики, що відносяться до індивідуальної ідентифікації предметів за їхніми слідами, могли б знайти відгук тільки у самій науці про розслідування — криміналістиці. У результаті сформувалась криміналістична техніка, основну і головну задачу якої склала індивідуальна ідентифікація.Цією задачею були охоплені не тільки об'єкти, що залишають сліди в буквальному значенні цього слова, але і навички людини, що одержують відображення у почерці на листі, що виражаються в ході, у способі дій при здійсненні злочину. Криміналістична техніка створювалася на основі узагальнення практики розслідування, комплексного залучення зведень з області різних природних, технічних наук і творчої розробки на цій основі спеціальних методів і засобів ідентифікації. Була створена і теоретична база таких досліджень— теорія криміналістичної ідентифікації.
Перелік посилань:
1. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования пре ступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. Под ред. проф. В.Ю.Шепитька. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001г.
2. Турчин Д.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. – Владивосток,1983г.
3. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах. – Ленинград,1976г.
4. О.П.Дубовий, В.Я.Лукашенко, Я.В.Рибалко та ін. Криміналістичне дослідження слідів рук: Науково-практичний посібник / За ред. Я.Ю.Кондратьева. – К.:”Атака”, 2000р.
5. П.Д.Біленчук, В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко та ін. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука – 2-е вид., випр. та доп. – К.:”Атака”, 2001р.
6. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике. – М., 1975г.
7. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина. – М.: „дело”, 2001г.
8. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования пре ступлений: Учебник для студентов юридических вузов и факультетов. Под ред. проф. В.Ю.Шепитька. – Х.: ООО „Одиссей”, 2001г.
9. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.,2001р.
10. Кузьмічев В.С., Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001р.
11. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике. – М., 1975г.
12. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ», 1999г.
13. Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю.Шепітька. – К.,2001р.
14. Крылов И.Ф. Следы на месте преступления – Ленинград: !961г.
15. Салтевский М.В. Криминалистика. В современном изложении юристов. – Х.: ИМП «Рубикон», 1996г.
16. Каплунов И.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации // Рефераты докладов II научной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
17. Ильиченко Ю.И.Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебной экспертизы. – Алма-Ата, 1965г.
18. Сорокин В.С., Дворкин А.И. Обнаружение и фиксация следов. – М.,1974г.
19. Грановский Г.Л. Основы трасологии. – М., 1965г.
20. Василевский А.Н. Теоретические основы классификации в трасологической идентификационной экспертизе // Материалы научной конференции, посвященной проблемам криминалистической экспертизы. – М., 1958г.
21. Ильиченко Ю.И.Понятие следа и классификация следов // Проблемы криминалистики и судебной экспертизы. – Алма-Ата, 1965г.
22. Железняк А.С. Материальные следы – важный источник криминалистической информации. Лекция. – Омск, 1975г.
23. Ермоленко Б.Н. Механизм образования общих признаков следов инструментов и их использование в отождествлении // Криминалистическая и судебная экспертиа, вып. IV, К.: МООП УССР , 1967г.
24. Каплунов И.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации // Рефераты докладов II научной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
25. Криминалистическая экспертиза. Выпуск VI. Раздел 8. Трасология. – М., 1968г
26. Воробьева И.Б., Маланьина Н.И. Следы на месте преступления. – Саратов, 1996г.
27. Турчин Д.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. – Владивосток,1983г
28. Корниенко Н.А. Следы человека в криминалистмке. – СПб.: Питер, 2001г.
29. П.Д.Біленчук, В.К.Лисиченко, Н.І.Клименко та ін. Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука – 2-е вид., випр. та доп. – К.:”Атака”, 2001р.
30. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П.Яблоков – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: «Юристъ», 1999г.
31. Каплунов И.М. Идентификационные признаки типографических шрифтов и вопросы классификации // Рефераты докладов II научной конференции Ташкентского НИИСЭ, 1961г.
32. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Крылова, А.И.Бастрыкина. – М.: „дело”, 2001г.
33. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации в криминалистике. – М., 1975г.
34. Кузьмічев В.С., Прокопенко Г.И. Криміналістика: Навч.пос. / За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001р.