Смекни!
smekni.com

Грунтово-рослинний покрив Сумської області (стр. 2 из 2)

Рослинний світ Сумщини характеризується значним видовим багатством. Лише деревних і чагарникових порід на території області налічується понад 100 видів. Серед них аборигенні види: береза бородавчаста та пухнаста, бузина червона та чорна, бруслини європейська та бородавчаста, глоди обманливий, несправжньо-кривостовпчиковий, український, калина звичайна, клени гостролистий, польовий, татарський, липа серцелиста, тополі біла, чорна, тремтяча (осика), ялина європейська, інтродуковані види — дуб північний (червоний), клен ясенелистий, сосни австрійська, Веймутова, Банкса, горіхи сірий та чорний, черемха паня з Північної Америки, сосни кримська та австрійська, модрини європейська та сибірська, бархат амурський тощо.

ЛІСИ

Головною цінністю і справжньою окрасою лісів Сумщини с дуб звичайний, або черешчатий. Росте дуб повільно, особливо в перші роки життя (саме це є причиною того, що вирубки заростають швидкорослими березою та осикою), але через деякий час він починає обганяти інші дерева. У старих насадженнях дуби вирізняються і висотою, і товщиною стовбура. Взагалі це дерево живе дуже довго — до 500 років. Але такі патріархи — велика рідкість.

Дубові ліси або діброви, мають складну структуру. У першому, найвищому, ярусі ростуть дуб, ясен, у другому— липа, клен гостролистий (інколи вони зустрічаються і у першому ярусі), клени польовий і татарський, в'язи голий, гладкий, граболистий. Підлісок утворений ліщиною, свидиною, бруслинами, інколи крушиною. Характер трав'яного покриву залежить передусім від вологості фунту, а його густина — від освітленості.

Соснові ліси належать до світло хвойних, оскільки до нижніх ярусів тут проникає достатньо світла, що дає змогу зростати декоративним видам квіткових, ідо охороняються на Сумщині, — котячим лапкам дводомним, волошці сумській, гвоздиці несправжньорозчепіреній. А от у темнохвойних лісах, утворених ялиною звичайною (лише на півночі області є невеликі ділянки природних ялинників, в Інших місцях вони штучні) видів трав дуже мало. Лише квасениця звичайна та плауни добре витримують значне затінення під густими кронами дерев.

Крім соснових та дубових лісів є ліси вільхи чорної, тополі чорної та верби білої, що характерні для заплав річок. Трав'яний покрив їх утворюють переважно лучні трави, оскільки типові ліси не витримують заливання весняними водами. Найбільш поширеними є вільшняки, що зростають на зниженнях рельєфу з близькими фунтовими водами, де панують вологолюбні види: крушина ламка, інколи черемха, калина, смородина чорна, а з різнотрав'я — гадючник оголений, сідач конопляний, гравілат річковий, кропива дводомна тощо.

Березові та осикові ліси, які займають на Сумщині невелику площу, найчастіше є похідними. Виникають вони здебільшого внаслідок вирубок дубових лісів і за флористичним складом трав подібні до дібров.

Крім квіткових рослин, для наших лісів характерні і деякі папоротеподібні, наприклад щитник чоловічий, безщитник жіночий. Перший зберігає зелені листки і в зимовий період, інші належать до літньо-зелених рослин. Кореневище щитників використовують у медицині, траву іншого поширеного виду — орляка звичайного застосовують як інсектицид, а молоді листки вживають у їжу.

СТЕПОВА І ЛУЧНА РОСЛИННІСТЬ

Крім широколистяних лісів, панівними у поза заплавних умовах колись були степи. Нині вони залишились лише на непридатних для обробки схилах. Добре збережені степові ділянки зазвичай характеризуються високою видовою насиченістю: на 10 м2 можна бути понад 100 видів квіткових рослин. Багато з них потребують охорони, зокрема сон чорніючий, астрагал шерстистоквітковий, шафран сітчастий, брандушка різнокольорова, ковила пірчаста та волосиста, горицвіт весняний (усі види, крім останнього, занесено до Червоної книги). У більш вологих місцезростаннях розвиваються лучні травостої. У їх формуванні беруть участь понад 400 видів квіткових рослин. Луки традиційно поділяють на материкові та заплавні. Перші у сухих умовах представлені дрібно травними угрупованнями, де домінують злаки — мітлиця тонка, зростають віскарія звичайна, любочки шорсткі, нечуйвітер волохатенький, перстач сріблястий тощо. На багатших ґрунтах у травостої переважає різнотрав'я: конюшина гірська, бедринець ломикаменевий, підмаренники м'який і справжній, жовтець багатоквітковий тощо. На вологих луках, що приурочені до нижніх частин схилів балок, лісових галявин, поширені ценози пахучої трави звичайної, тонконога лучного та костриці лучної. Різнотравну основу їх складають королиця, дзвоники розлогі, конюшина лучна тощо. У пласких зниженнях і улоговинах з багатими дерновими ґрунтами розпинаються злаково-різнотравні луки.

Найбільшу площу лучна рослинність займає у заплавах. Видовий склад рослин їх ділянок залежить передусім від тривалості заливання весняними водами, кількості та якості відкладеного намулу. Поблизу русла на слабко сформованих шаруватих ґрунтах переважають зарості кореневищних злаків бромопсиса безостого, пирію повзучого, на пісках — куничника наземного. Характерними для таких місць є зарості кремени, листки якої нагадують листки мати-й-мачухи, проте більші за розміром.

Для рівнинних ділянок центральної заплави з багатими дерново-лучними ґрунтами характерні високопродуктивні луки з пануванням костриці лучної, тимофіївки лучної, лисохвоста лучного, з якими поєднуються численні бобові — конюшини лучна, гібридна та повзуча, чина лучна, горошок мишачий, із різнотрав'я — оман британський, любочки осінні. У більш вологих умовах зустрічаються жовтець їдкий, рутвиці проста і блискуча, плакун верболистий, чихавка звичайна.

На підвищеннях, які навесні лише зрідка і ненадовго заливаються, розвиваються остепнені луки. Найчастіше тут домінують мітлиці тонка і тонколиста, тонконіг вузьколистий, типчак. Знижені ділянки, де надовго затримується повенева вода, зайняті болотистими луками тонконога болотного, бекманії, очеретянки, мітлиці повзучої, осоки гострої. У помірно густому травостої тут інколи трапляються лучні орхідеї — зозулинець болотний..


БОЛОТА

Болото. У декого це слово викликає не дуже приємні асоціації. Користь від боліт величезна. Вони — накопичувачі вологи, регулятори водного режиму річок, мікроклімату, домівка для багатьох живих істот. Більшість наших боліт утворились в умовах багатого мінерального живлення, що забезпечило можливість розвитку пишної рослинності: зелена стіна інколи вдвічі, а то і втричі перевищує людський зріст. Гігантом з гігантів тут виглядає очерет, який за оптимальних (у плавнях) умов досягає 5 м. Зарості очерету накопичують велику біомасу.

Інша група трав'яних боліт — осокові, які формуються і у заплаві, і у поза заплавних умовах. Ступінь обводнення, а у поза заплавних умовах властивості ґрунтів, що оточують депресію рельєфу, визначають склад домінуючих видів. Ними найчастіше є осоки гостра (у заплавах), гостроподібна, висока, здута і пухирчаста. Оксамитовий килим осок та злаків гаптовано яскравими барвами різнотрав'я — жовтими квітами півників болотних, калюжниці і вербозілля лучного, фіолетовими — живокосту лікарського. Подекуди серед високотрав'я зустрічається отруйна цикута: її білі зонтики добре помітні. Трапляються на болотах і скарби зеленої аптеки; лепеха звичайна, бобівник трилистий.