Незважаючи на значні енергетичні ресурси, паливно-енергетична промисловість (крім нафтової) розвинута слабо. Особливо відстає виробництво електроенергії.
Серед традиційних галузей легкої промисловості найбільш розвинута текстильна. У Північній Африці майже всі країни цілком задовольняють свої потреби в бавовняних тканинах і експортують бавовняну пряжу та швейну продукцію (АРЄ, Марокко, Туніс). Потреби населення в тканинах, одязі, взутті, посуді задовольняються переважно кустарним виробництвом.
З галузей харчової промисловості виділяються олійницька (маслинова, арахісова, пальмова олія), борошномельна, цукрова, виноробна.
ТРАНСПОРТ
Формування сучасної транспортної мережі й раціональніше її розміщення — одне з найважливіших завдань країн Африки, що розвиваються. Внутрішні перевезення основних вантажів здійснюються, як правило, залізницями, їх мережа ще зберігає «колоніальну» конфігурацію, але в останнє десятиріччя збудовано ряд залізниць для обслуговування національної економіки, наприклад залізниця «Танзам», що сполучає Замбію через Танзанію з портом Дар-ес-Салам. Існує проект транссахарської залізниці. У деяких країнах залізниць немає (Нігер, Чад, ЦАР).
Автомобільних доріг порівняно небагато. Недавно прокладено автомобільну трасу через Сахару. Вона сполучає ряд держав і дає їм вихід до портів.
Морський транспорт обслуговує переважно зовнішню торгівлю, причому майже виключно з допомогою іноземних суден. Хоч Ліберія і стоїть на першому місці в світі за тоннажем морського флоту, але жодного судна не збудовано в цій країні. її флот складається з американських, грецьких та інших суден, які, плаваючи під ліберійським прапором, користуються пільгами. Найбільші за вантажооборотом порти: Олександрія, Алжир, Касабланка, Дакар, Лагос, Момбаса, Дар-ес-Салам.
У пасажирських перевезеннях велику роль відіграє повітряний транспорт.
Трубопровідний транспорт найбільше розвинувся в Північній Африці (Алжир, Лівія). В Нігерії при сприянні СРСР недавно збудовано нафтопровід.
ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ
Зовнішня торгівля відіграє велику роль в економіці країн Африки, що розвиваються, тісно зв'язаних із світовим ринком. У країнах, які йдуть соціалістичним шляхом розвитку, зовнішня торгівля перейшла під контроль держави. В експорті африканських країн на промислову і сільськогосподарську сировину припадає 80%. У більшості з них він складається з однієї-двох сільськогосподарських культур або окремих видів мінеральної сировини. Наприклад, у Гані 2/3 вивозу становлять какао-боби, у Сенегалі та Гамбії 4/5 його припадає на арахіс, в експорті Замбії і Заїру переважають мінеральна сировина й мідь. Склад імпорту змінюється. Країни, що розвиваються, почали закуповувати товари, які їм необхідні для розвитку національної економіки. Це машини й устаткування, будівельні матеріали, але все ще велику частку становлять товари широкого вжитку й продовольства.
Географія зовнішньої торгівлі свідчить про велику прив'язаність господарства країн Африки до світового капіталістичного ринку, до їхніх колишніх метрополій; понад 3/4 зовнішньоторгового обороту припадає на капіталістичні країни Європи, США і Японію. Багато країн, що розвиваються, і насамперед ті з них, які стали на шлях соціалістичного розвитку, розширюють свої зв'язки з СРСР та іншими країнами соціалістичної співдружності. В рахунок довгострокових кредитів СРСР збудував і будує у цих країнах близько 500 різноманітних народногосподарських об'єктів. Наприклад, в Анголі практично немає такої галузі, в розвитку якої їй не допомагали б соціалістичні країни.
Особливу роль у розширенні внутрішніх міждержавних зв'язків відіграє Організація африканської єдності (ОАЄ), яка докладає немало зусиль для створення спільного африканського ринку, врегулювання митних тарифів* і вжиття інших заходів, які відповідали б інтересам країн, що визволилися. Цьому сприяє також утворення регіональних міждержавних організацій.
Нові взаємовідносини допомагають країнам Африки, що розвиваються, боротися з тяжкими наслідками колоніалізму, розвивати національну економіку, народну освіту, підвищувати культуру й поліпшувати життя народів.
Політико-географічне положення країн Латинської Америки багато в чому визначається сусідством із СІЛА Воно сприяло проникненню монополій США в економіку більшості латиноамериканських держав.