Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” складається із 6 розділів, які містять: загальні положення щодо перепису населення; методологічно-організаційні принципи його проведення; повноваження, обов`язки та заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо організаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки і проведення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів; регламентацію основних прав, обов`язків та відповідальності суб`єктів перепису населення; норми щодо порядку використання результатів перепису населення; прикінцеві положення.
У статті 1 даного закону України надано визначення основних термінів та понять, характерних для перепису населення. Стаття 2 визначає правову основу перепису населення. У статті 3 викладено мету проведення перепису населення, а також визначено, що підставою для його проведення є постанова Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за три роки до початку перепису населення. Стаття 4 визначає суб`єктів перепису населення. Стаття 5 містить програму перепису населення. Стаття 6 стосується методів проведення перепису населення і містить надзвичайно важливу норму, яка встановлює, що заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих від респондентів, без їх документального підтвердження. У статті 7 визначено основні методологічно-організаційні принципи проведення перепису населення, а також встановлено процедуру розроблення, опрацювання та затвердження програми і методу перепису населення, переписного інструментарію тощо. Стаття 8 регламентує підготовчі заходи до перепису населення. Стаття 9 визначає основні положення та певні обмеження щодо залучення до робіт з перепису населення осіб, з яких формується тимчасовий переписний персонал. Стаття 10 встановлює порядок фінансування перепису. У статтях 11 – 15 закону визначено права, обов`язки та відповідальність суб`єктів перепису населення. Стаття 16 встановлює гарантії захисту первинних (персональних) даних, отриманих від респондентів під час перепису. Стаття 17 регламентує поширення результатів перепису. Стаття 18 обумовлює порядок та умови доступу користувачів до даних перепису населення.
Відповідно до вимог даного закону України були внесені певні зміни до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 186 -3 та 244-3).
Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження будуть матимуть значно більше значення, ніж зараз. Тому і вважається за доцільне розроблення редакції закону, який регламентує не лише проведення якогось конкретного перепису населення, а є загальноприйнятим для правового забезпечення здійснення такого спостереження протягом тривалого часу. Саме такі підходи були використані під час підготовки закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”.
2. План та мета статистичного спостереження
Науково-організоване статистичне дослідження неможливе безрозробки його детально продуманого плану, особливо без розробки плану статистичного спостереження, який складається з двох груп питань: програмно-методологічних та організаційних.
Програмно-методологічні питання спостереження включають до себе: формулюваннягіпотези, розробку понятійного апарату дослідження, з'ясування мети спостереження,визначення джерел інформації,розробку програми та процедури спостереження, визначення методів і засобів аналізу одержаних статистичних даних та інші питання методологічного забезпечення дослідження.
Але головне – це чітке визначення мети спостереження, тому що кожнеявищеможна вивчати з різних сторін залежно від того,що ми хочемо пізнати в тому чи іншому явищу. Наприклад, вивчаючи особу злочинця, слід спочатку з`ясувати, які її прояви нас найбільше цікавлять. Якщо ми будемо вивчати причини і умови окремих видів злочинів, нас будуть цікавити зовсім інші характеристики. Тому залежно від сформульованої мети необхідно реєструвати різні ознаки досліджуваного явища.
Мета – це пізнавальнезавдання спостереження.Метою статистичного спостереження є необхідність збирання високоякісного статистичного матеріалу на базі обґрунтованого визначення ознак досліджуваного явища, щоб внаслідок проведеного аналізу можна було одержати реальну характеристику досліджуваних явищ і процесів.
У загальному вигляді мета спостереження завжди формулюєтьсяв документах, на підставі яких організується проведення статистичного спостереження. (У правовій статистиці це можуть бути постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомствтощо.).
Як правило, це характеризується зміну облікових даних. Так, наприклад, появлення організованої злочинності на території Радянського Союзу призвело до внесення змін до звітності у другій половині 80-х років ХХ століття, а розповсюдженість корупції серед державних службовців – у 90-ті роки ХХ століття. Вступ в дію з 1 вересня 2001 року нового Кримінального кодексу України, особлива частина якого істотно відрізняється до раніш діючого кримінального законодавства, вимагала перегляду усієї системи реєстрації та обліку кримінальних злочинів, злочинності і протидії їй. Тому з 1 січня 2003 року облік злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ в органах прокуратури (включаючи і військові прокуратури), внутрішніх справ, податкової міліції та Служби безпеки України здійснюється на підставі єдиних облікових документів, аналогічно змінена і “Статистична картка на підсудного (обвинуваченого)”, яка заповнюється в органах суду.
Організаційні питання спостереженнявключають до себе визначення органів, які здійснюватимуть спостереження, час його проведення (реєстрації), джерела і засоби одержання даних, графік підготовки кадрів та їх інструктаж, визначення строків подання даних та інші питання, пов'язані з практичною підготовкою, організацією та проведенням статистичного спостереження (наприклад, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення дослідження).
Планом спостереження визначаються права, обов'язки та взаємостосунки органів, які здійснюватимуть спостереження. Загальнодержавні спостереження завжди організує і проводить Державний комітет статистики України.
Місце проведення спостереження є пункт, де безпосередньо реєструються ознаки окремих одиниць сукупності. Це може бути місце роботи або місце помешкання (наприклад, при перепису населення, як правило, це місце постійного помешкання). Перепис населення проводиться шляхом обходу (безпосереднім відвідуванням) житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях тимчасовим переписним персоналом.