Розвиток сучасного музичного мистецтва та основних його напрямків
(курсова робота)
Зміст
Вступ
Розділ 1. Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість дитини
Розділ 2. Напрямки сучасної музики
2.1 Стан розвитку музичного мистецтва на сучасному етапі
2.2 Афро-американська музика
2.3 Джаз
2.4 Рок-н-рол
2.5 Рок-музика
Розділ 3. Вплив сучасної музики на формування музичної культури учнів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Сьогодні, коли “зовнішній світ” переживає великий інформаційний вибух, коли прийнято говорити про нову інформаційну цивілізацію, ми знову і знову звертаємося до мистецтва як до способу пізнання і самопізнання, способу отримання цілісного уявлення про світ, про місце людини в світі. Сучасна школа не може залишатися відстороненою від проблем нового часу. Музика, як один із сильних засобів емоційної дії, може встановлювати цілісність внутрішнього світу людини, може зіграти значну роль у формуванні людини нового часу, у виробленні системи цінностей, відповідних до сьогоднішнього дня.
Двадцяте століття називають віком музики, попередні століття – віком літератури, а епоху Відродження – золотим віком образотворчих мистецтв. Все це говорить не стільки про популярність того чи іншого виду мистецтва, скільки про його можливості чітко виражати світовідчуття епохи, її духовні стремліня, надії та ілюзії.
Роль музики в культурі 20-ст. найяскравіше проявилась після Другої світової війни (1939-1945 рр. ) . Дотепер потреба людей в ній не була такою гострою. Музичні напрямки, стилі та жанри втручаються в життя всіх без винятку поколінь, національностей, прошарків суспільства. Завдяки техніці аудіо- та відеозапису спілкування з музикою стало можливим в будь-яких умовах. Саме в другій половині 20-го ст. музиканти змогли реалізувати здібність свого мистецтва об’єднувати людей, вміло створюючи в гігантській аудиторії потужні емоційні вибухи – як благотворні так і руйнівні.
Сучасна музкультура вбирає в себе дві основні сфери: музику елітарного характеру ( традиційна класика, що включає всі авангардні напрямки 50-70-х рр., основні напрямки джазу) і музику, яка стала частиною " масової культури" (т. зв. поп-музика, традиційна естрада і мюзик-холл) . Особливу позицію займає рок-культура, що породжує різноманітні течії, близькі як до одної так і до другої сфери. На сьогоднішній день "музика для всіх" та " музика для еліти" розвиваються ізольовано одна від одної. Окрім того, в кожній з цих областей є велика кількість окремих напрямків, і у кожного із них – свій слухач і свої закони розвитку. Прихильники кожної з цих течій нерідко агресивно відкидають від себе всі інші. Діячі класики недооцінюють художню вартість нових напрямків. Любителі року нерідко принципово не слухають класики, відкидаючи закладений в ній потенціал естетичних цінностей.
Проте в другій половині 20-го ст. деякі композитори робили спроби зробити класичну культуру об’єктом сенсаційного інтересу і вносили в неї найбільш оригінальні засоби з художньої мови фольклору, джазу і року. Подібні спроби нерідко ставали причиною появи нових течій. Так, застосовуючи технологію року з використанням електронної апаратури, класичні музиканти створили "електронну" музику. В свою чергу, увага рок-музикантів до класичнихмузичних жанрів, форм та інструментів спричинило виникнення арт-року і рок-опери. Це ще раз підтверджує внутрішню єдність всіх областей музики в контексті сучасної культури.
Отже, як твердить сучасна наука, музика якнайприродніше сприяє утворенню імпульсів, які спричинюють виникнення, рух і зникнення образів. Водночас їй під силу зупинити, миттєво зафіксувати образ у творчій уяві, проаналізувати його і в одну мить "відправити" у небуття.
Цікавими й гідними уваги виявилися проведені вченими Монреальського неврологічного інституту дослідження впливу музики різних жанрів на людський мозок. Під час експерименту здійснювалося сканування роботи мозку за допомогою позитронного емісійного томографа. Одержані томограми яскраво засвідчили, що з початком звучання музичного твору помітно активізувалось не тільки кровопостачання правої скроневої ділянки мозку (яка безпосередньо бере участь у процесі прослуховування) , а й відділу правої півкулі, який відповідає за зір. Оскільки під час експерименту очі учасників були закритими, то вчені мали змогу зафіксувати автоматичну стимуляцію виникнення струму образів.
Не менш цікавими й переконливими виявилися результати тестування, проведеного вченими Центру нейробіології Каліфорнійського університету в Ірвіні з метою визначення рівня інтелектуального розвитку учнів. Протягом десяти хвилин 36 учням із різних коледжів було надано можливість прослухати Сонату В. Моцарта для двох фортепіано C-dur. Індекс інтелектуального розвитку IQ після прослуховування збільшився в середньому на 8-9 балів* . Один із відомих дослідників впливу музики Гордон Шоу висловив гіпотезу про те, що музика певним чином підживлює і ті відділи мозку, які відповідають за абстрактне мислення і прямого відношення до сприйняття музики не мають. [10, 20].
Останні дані наукових досліджень співробітників Дюссельдорфського Університету Генріха Гейне свідчать, що мозок професійних музикантів, які розпочали заняття музикою із семи років, кардинально відрізняється від мозку тих, хто розпочав навчання з десяти років і пізніше. За допомогою ефекту магнітного резонансу було з'ясовано, що у музикантів обох груп ліва частина скроневої долі мозку значно розвиненіша, ніж права. Власне, це є підтвердженням того, що заняття музикою (активні і пасивні) позитивно впливають на інтелектуальний розвиток дитини.
Вартими уваги є також відкриття відомого болгарського психолога Георгія Лозанова, які він здійснив під час роботи над докторською дисертацією у Харківському університеті. Стимулом для дослідження впливу музики на процес навчання стало знайомство Г. Лозанова з методами прискореного навчання, застосованими на той час у Радянському Союзі. На цей момент вже були відомі результати аналогічних досліджень американських вчених Лінн Купер та Мілтона Еріксона, котрі з'ясували, що люди, сприймаючи 60 ударів метронома за хвилину, входять у так званий "альфа-стан" - оптимальний для навчання та запам'ятовування. Незалежно від американців, Г. Лозанову та його колезі доктору А. Новакову вдалося зробити аналогічне відкриття. Щоправда, для досліду вони використали повільну музику доби бароко. Болгарським дослідникам належить відкриття, що під впливом музики доби бароко будь-яка інформація сприймається й засвоюється так само ефективно, як і при навчанні під час сну.
Плідні спостереження й висновки щодо даної проблематики містяться і в працях відомого вченого, члена Французької академії медичних наук Альфреда Томатіса, який переконливо свідчить, що найбільшу кількість звучань потрібного частотного діапазону демонструють твори В. Моцарта, а найменшу - композиції важкого року. Крім того, його рекомендації про позитивну "підзарядку" мозку стосуються й музики бароко та григоріанських хоралів.
Проте тільки наприкінці ХХ століття наукове підґрунтя вивчення впливу музики настільки зміцніло, що стало можливим виокремлення такої спеціальної дисципліни як "музична терапія" і створення наукової програми з підготовки професійних музичних терапевтів. Широкий рух зі створення різноманітних центрів музтерапії охопив країни Західної Європи і США у другій половині ХХ ст. (За деякими даними там налічується понад 100 університетів і коледжів, які пропонують навчальні курси з підготовки музичних терапевтів) . [2, 2].
Метою нашого дослідження є теоретичний аналіз явищ музичного мистецтва на сучасному етапі розвитку суспільства та дослідити їх вплив на психо-фізіологічний стан особистості.
Об’єктом нашого дослідження є питання розвитку сучасного музичного мистецтва та основних його напрямків, а предметом нашого дослідження є сучасні напрямки музичного мистецтва та його вплив на формування музичної культури учнів.
Завдання дослідження:
- теоретичний аналіз проблематики розвитку сучасного музичного мистецтва;
- акцентувати увагу на основних напрямках музичного мистецва ;
- дослідити роль музики як психологічного чинника впливу на особистість дитини;
- виявити основні закономірності впливу сучасного музичного мистецтва на особистість дитини;
музика сучасний джаз рок
Розділ 1. Музика як психо-фізіологічний чинник впливу на особистість
Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін. ) способів зміцнення здоров'я. Серед багатьох чинників, які впливають на психологічний стан сучасної людини, і молоді зокрема, музика займає одне з провідних місць. Оскільки відомо, що з самого початку виникнення людської спільноти музика була знаряддям пізнання і змінення життя. Це відбувається засобом показу у художніх образах усього накопиченого і узагальненого досвіду людей. Особливе значення музики, як засобу впливу на свідомість, було відоме з прадавніх часів. Так, відомі спроби тлумачення об’єктивних можливостей впливу музики на психіку людини у стародавньому Китаї, Єгипті, Індії та інших країнах. Загальновідомою є роль культової музики у формуванні містико-теологічних поглядів середньовіччя та інших культурно-історичних періодів.
І дійсно, всі видатні педагоги відмічали і відмічають величезний вплив музики, і не лише на дітей. Цей вид мистецтва супроводжує людину в свято і в будень, в горі і в радості, тобто все життя. Повз музику не пройшла ні одна релігія чи ідеологія. Бо вона не лише дає можливість поспілкуватися з мистецтвом. Музика - це найактивніший носій моралі і ідеології, які в неї закладено автором. В медицині різні напрямки музикотерапії використовують не лише вплив на емоційну сферу людини, а й вібрації і резонанси які музика викликає. Але ці вібрації і резонанси можуть бути не лише гармонічними, а й деструктивними. [7. 5].