МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ
ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА
Курсова робота
на тему
«ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА МИСТЕЦТВО ВОЛИНІ»
Виконана студенткою 33РФ-гр. Шкарлатюк А.В.
Науковий керівник Кресак Ю.Ю.
Робота допущена до захисту__________________
ЛУЦЬК – 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Розвиток мистецтва у храмі.
1.1 Релігія та мистецтво
1.2 Обряд і мистецтво храмооблаштування на Україні
Розділ 2.Волинь та її духовна мистецька спадщина
Розділ 3. Погляди сучасників на прояв християнських учень через церковне мистецтво
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
релігія мистецтво храм
З прийняттям християнства на Русі, візантійське вірування справляло величезний вплив нарозвиток матеріальної та духовної культури. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися витвори майстрів різних культурних сфер - архітектури, живопису, музики, скульптури, літератури. Так само як православна релігія була поставлена на службу державі, культура мала служити церкві, свідченням чого є абсолютне домінування в мистецтві біблійних сюжетів, у літературі - релігійної проблематики, в архітектурі - культових споруд. У княжу добу саме церква стає одним з найдоступніших місць задоволення естетичних потреб народу.
Релігія, якою б вона не була, завжди має своє вчення, певні завдання, функції, свій культ та сферу впливу. Особливим питанням моєї роботи є вияв релігійних доктрин через різні види мистецтва. Християнство у нашому краї має величезний розвиток, так як наш народ палко береже усі настанови наших предків і зберігає їх з роду в рід. Зберігається особлива набожність у кожній родині. І завдяки цьому, ми бачимо, як сьогодні будуються нові храми, реставруються старі що є вже пам’ятками архітектури, розвивається храмове служіння, спів, церковне мистецтво.
Проблема співвідношення культури і релігії завжди викликала велику зацікавленість серед вчених різних наукових шкіл і світоглядних орієнтацій. Цю проблему висвітлювали: П. Флоренський, М.Бердяєв, Б.Рибаков, Е. Тайлор, Д.Фрезер та ін. [14], які висвітлюють історію та характер національно-церковного руху на Волині. Відомим організатором церковного руху на Волині були А. Річинський, А. Колодний, А. Гудима та О. Саган, які піднімали питання про стан сучасної християнської церкви, вплив релігії на культурну спадщину нашого краю. Та все таки недостатньо висвітлювалось питання про значення християнства у розвитку мистецтва.
Єдиної думки щодо співвідношення культури і релігії у вчених не існує.
Одна з культурологічних концепцій - богословська, або релігійна; майже всі її представники виходять з того, що релігія є основою культури.
Тому актуальним у даній курсовій роботі постає питання впливу християнства на розвиток культури, мистецтва та формування світогляду. Адже завдяки християнським ідеям добра, краси та справедливості сформовувався світогляд наших попередників і наш також. На основі християнських догматів зберігається вчення, яке об’єднує сьогодні тисячі віруючих людей, і не важливо якого віросповідання, важливо збагнути те, що саме християнство породило гігант духовно творчого мистецтва.
Об’єкт дослідження: Вплив християнської релігії на Волинські культурні феномени.
Предмет дослідження: Вплив християнського культу на розвиток мистецтва. Основні прояви християнського мистецтва у обрядах, храмооблаштуванні, архітектурі, музичному мистецтві та художньому.
Мета дослідження: Вивчити і науково обґрунтувати закономірності мистецтва у християнському культі. Роль і значення мистецтва у житті віруючої людини.
Завдання дослідження: На основі зразків християнського мистецтва взятих з території Волині, проявити суть предмету дослідження. Розглянути релігію та мистецтво, як єдине, нероздільне явище культури.
Розділ 1. РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА У ХРАМІ
1.1 Релігія та мистецтво
Релігія і мистецтво мають спільні витоки і корені. Джерела мистецтва містяться в людській праці, особливо в тій її частині, де найбільше проявляється людська ініціатива. Внаслідок свободи творчості людина створює знаряддя праці, розвиває спілкування з подібними собі, естетично освоює світ. Та все таки релігія почала використовувати послуги мистецтва не одразу, так наприклад, до IX ст., християнська церква дуже упереджено й зневажливо ставилась до використання у церковній службі та про виконанні релігійних ритуалів світського мистецтва. Вважалось, що Бога не можна виразити художніми засобами, а тому не допускали у храми навіть музики. У першому тисячолітті музичні інструменти церковнослужителі вважали мало не за єретичне дійство. Орган, як інструмент церковної літургії, вперше почав застосовуватися лише в XIст., хоча на ньому грали ще стародавні римляни. З Богом, так гадалось, людина повинна спілкуватися «тихо й зосереджено», без пісень і музичних супроводів. Це називалося безсловесним, чисто духовним спілкуванням з Богом.
Проте, невдовзі служителі культу пересвідчилися, що релігійні канони простіше й дохідливіше донести до душі простої людини образами мистецтва. Тому-то релігійний ідеал переформувався у почуттєве сприймання, створюючи певні емоційний молитовний заряд, що сильніше впливав на свідомість мирянина. Віруючі краще сприймають Божі істини тоді, коли вони впливають не тільки на розум, але й на серце людей. Отут і прислужилися церкві архітектура, музика, живопис, театр, тощо. Театральними засобами, зокрема, надавали обрядам урочистості, утаємниченості. Будували храми талановиті умільці, а оздоблювали їх найкращі живописці. Архітектори при будівництві храмів уміли створити добру акустику в них. Молебні здійснювались витонченими прийомами ходи, пози, священнослужителі одягали на себе гарний, вражаючий присутніх одяг.
Цікаво, в Біблії значиться, що музика є творінням Бога, а звуки, як і світ у цілому, спочатку були в неупорядкованому хаотичному стані. Бог привніс порядок у цей безлад звуків. Перший тризвук з гармонії - терція - творіння Бога-Отця (пріма), Бога сина (велика або мажорна терція) і Святого Духа (квінта). Мажорний тризвук виділяється серед інших чистотою і світлом, мінорний (мала терція) - вираження болі, гріховності, покаяння й тяжіння до Бога. Подібно до того, як Божий Син звільнив людину від гріхопадіння, так і кожна мінорна мелодія прагне мажорного завершення. З цієї причини в церковних творах, написаних в ХІ-ХУІІ ст. у мінорі, останній акорд завжди був мажорним. Цим виражалось примирення з Богом, втіха та благодатність Бога. Квінта в християнстві символізує Святого Духа, ознаку відпущення гріхів.
Найбільшу святість християни приписують цифрі «7»: сім слів Христа, сім печалей і радостей Святої Діви, існує сім святих таїнств і сім смертних гріхів, сім тижнів посту перед Пасхою, Свя того Духа Бог послав до апостолів на сьоме воскресіння після Пасхи і т.д. Число «7» складається з двох доданків «З» і «4» Трійка - це свята Трійця, а четвірка - чотири сторони світу. Вони разом символізують єдність і гармонію самого Бога. Великою пошаною обдарована також цифра «12». У музиці хроматична гама складається саме з 12 півтонів, що знаменують дванадцять апостолів Христа, де перший звук (початок гами), який повторюється, - це сам Христос.[15, 306]
Релігійне мистецтво, яке сягнуло найбільших висот у середньовіччі, яскраво відобразило життя нашого краю, його національну специфіку. Воно дійшло до наших днів, подарувавши людині те, що могла б їй дати тільки книга, якої у ті часи ще не було. Середньовічні собори стали своєрідними «підручниками» з історії і природознавства, тобто мали значне навчально-пізнавальне значення. Це тому, що стіни їх були покриті не тільки священними зображеннями, а й побутовими сценами, де відображені князівські полювання, портрети видатних воїнів і вчених, дерева, квіти, звірі тощо.
Мистецька вартість культових споруд, століттями творених нашими предками, неоднозначна. Одні з них гарні, життєрадісні, їх гармонія свідчить про творчу одержимість їхніх творців. Інші похмурі, еклектичні, не мають особливої культурної і художньої цінності. Так бувало завжди в усіх християнських народів. Це закономірність творчих пошуків.
Церква мала великий вплив на творення і розвиток народних хорів, які не завжди мали церковний зміст. При церквах переважно служили кращі фахівці музики й живопису, їх співи у церкві мають свою неповторну специфіку: вони завжди були (і зараз є) благоговійними, навертали до молитви. Сюди не допускалися наспіви світського характеру: пристрасні арії на зразок оперних, акомпанементи із закритим ротом, непотрібні повторення, перекликання голосів тощо. В православних храмах України заохочується загальний спів віруючих, присутніх на відправі.
Митрополит Г.Цимблак ще на початку XV ст. став не тільки реформатором церковного співу в Україні, внісши у його практику болгарський розспів, а й створив понад сорок різноманітних творів: похвальних співів, проповідей, житій святих.
За Петра І, коли позиції церкви ще були досить сильними, культура в російському суспільстві, в тому числі і в Україні, помітно еволюціонізує в напрямі світськості. Вітчизняне мистецтво швидше, ніж у попередні періоди, звільняється від релігії, а чисто церковне мистецтво віддаляється від релігійних канонів. Щоправда, в Україно-Русі воно ніколи не було чисто релігійним.[15, 307]
Про вплив мистецтва на душу й помисли людини говорить літописець, передаючи нащадкам розмову на зустрічі князя Володимира-Хрестителя (він тоді ще не був християнином) з православними греками. В довгій і змістовній бесіді з князем один з проповідників християнства розповів йому про творення світу й людини; про гріхопадіння перших громадян і гіркі наслідки його для людства, про всесвітній потоп і розселення людей по всій землі, про перших патріархів і пророків, через яких Всевишній відкрив обраному народу ізраїльському віру істинну; про великі чудеса і знамення, даровані цьому народу для збереження віри в ньому; про пророцтва, якими Бог звістив людям свій прихід на землю, який мав відбутися; Сина Божого, Спасителя світу, і сам прихід його у світ; про благовіщення архангелом святій Діві Марії, що вона народить Спасителя; про його хрещенні вчення, чудеса, страждання, розп'яття, смерть на хресті, воскресіння, вшестя. Нарешті про те, що Ісус прийде здійснити останній страшний суд над праведниками й грішними. При цьому грек проповідник несподівано відкрив картину страшного суду, що була при ньому, з зображенням на ній праворуч - праведних покликаних до вічного блаженства, а ліворуч - грішних, засуджених на вічні муки. Князь Володимир глибоко зітхнув і мовив: «Добре оцим справа, горе тим, що зліва». Проповідник сказав: «Якщо хочеш бути справа, то хрестись». Ця картина зробила більший злом у душі князя і навернула його симпатії ближче до християнства, ніж всі словесні проповіді й агітації, разом узяті. Він щедро обдарував проповідника-філософа й відпустив його з великими почестями. [15,308]