Курсова робота з конституційного права
На тему:
«Реалізація Конституції України»
ПЛАН
ВСТУП……..………………………………………………………..….…….3-5
1. Шляхи реалізації Конституції України……………………….…..6-14
1.1 Реалізація конституції в законодавчій діяльності…………..……...6-8
1.2 Застосування Конституції України судами України…………..….8-11
1.3 Реалізація Конституції в повсякденному житті……………….….11-14
2. Суть реалізації Конституції України……………………………..15-19
2.1 Механізм та форми реалізації Конституції України……………...15-17
2.2 Вплив Конституції на діяльність основних органів державної влади ………………………………………………………………………………...17-19
3. Проблеми реалізації Конституції……………………………………..…20-23
3.1 Конституційні колізії та їх вплив на реалізацію Конституції України………………………………………………………………………..20-22
3.2 Інші проблеми реалізації Конституції України………………………22-23
Висновки……………………………………………………………….……..24-26
Список використаних джерел………………………………………………27-28
ВСТУП.
З проголошенням у 1991 році незалежності України, наша держава вступила на основний етап свого розвитку. З самого початку прийнявши курс на демократичний розвиток, перед Україною постала необхідність у прийнятті нової Конституції та законодавчої бази для закріплення основних засад побудови майбутньої незалежної держави. Таким чином, 28 червня 1996 року була прийнята перша Конституція України, яка визначила її Україну як «самостійну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу».[1] Ця конституція була змінена у 2004 році, але вона не змінила основних засад розбудови української держави, лише визначивши її як парламентсько-президентську республіку.
Але після прийняття Конституції України постало питання у її реалізації.
Саме поняття реалізації Конституції передбачає повне втілення її норм у життя. «Це забезпечується: організацією виконання конституційних положень, безпосереднім здійсненням норм конституції шляхом їх використання, виконання, дотримання і застосування, контролем і наглядом за неухильним дотриманням норм, застосуванням заходів виховання, заохочення, примусу»[2].
Питання реалізації Конституції є дуже актуальним у наш час,адже «демократичний державно-правовий розвиток українського народу не може реалізовуватися за межами конституційних приписів. Саме Конституція юридичне оформляє основні параметри державності, розподіляє повноваження між владними структурами, наділяє громадян, їх об'єднання правами і покладає обов'язки, створює правові передумови забезпечення в країні демократичного політичного режиму»[3]. Цей розвиток зумовлений декількома чинниками. По-перше, ефективний та стабільний розвиток суспільства необхідний для самої держави, для ефективного розвитку її економічної, соціальної, політичної та інших сфер. По-друге, того, щоб успішно співпрацювати з іншими розвиненими країнами світу. І по-третє, це зумовлено тим, що для України одним з пріоритетних напрямків розвитку є вступ до Європейського союзу та інших міжнародних організацій, де потрібні високий розвиток економічної сфери країни та повна реалізація закріплених конституційних норм.
Таким чином ми бачимо, що реалізація конституції, її основних норм та положень в усіх сферах суспільного та державного життя є основною для ефективного їх функціонування, розвитку та діяльності. А якщо брати до уваги ще й той факт, що демократична конституція є основою та фундаментом для розвитку демократичної правової держави, які є одними з основних демократичних цінностей, які розвиває країна для свого суспільства.
Якщо ж говорити про цей процес у міжнародному масштабі можна побачити таку закономірність, що найкраще живуть у тих країнах, де по-перше прийнята демократична Конституція, а по-друге вона реалізується. Прикладами таких країн можуть бути Франція, Англія, США тощо. У цих країнах є досить високий рівень добробуту суспільства, існує розвинуте громадянське суспільство.
І хоча Конституція в Україні і була прийнята, і були визначені основні засади конституційного ладу України, основні права та свободи людини, визначено межі діяльності державних органів України та інші принципи розвитку держави та суспільства. Для України реалізація Конституції є досить складним процесом через те, що її суспільство ще не готове до кардинальних змін у своєму житті. А ще й крім того, впливає такий чинник як влада, яка також не бажає розлучатися зі своїми повноваженнями. До проблем, що також заважають реалізації Конституції України є:
- наша політична еліта, яка переважно складається з представників великого капіталу, які звичайно ж діють у своїх інтересах;
- Невірне уявлення людей про демократію. Так, представники нового покоління трактують її як вседозволеність без будь-яких обмежень, а ті люди, які жили за Радянського Союзу розтлумачують його як зло, що заважає існуванню держави;
- Також проблемою є те, що в самої Української держави немає достатнього досвіду з реалізації Конституції, а отже, і в побудові суспільства та держави.
Реалізація конституції України здійснюється на основі самої конституції України та інших нормативно правових актів, які прийняті державою з цією метою.
Процес реалізації Конституції проявляється у таких процесах: реалізація конституції у законодавчій, виконавчій, судовій діяльності, діяльності державних органів, місцевого самоврядування, через встановлення правил поведінки в суспільстві, визначенні основних правил діяльності установ та організацій, що діють в суспільстві. Також реалізація здійснюється через захист прав та свобод людини та інші напрямки, основні з яких розглянемо нижче.
1. Шляхи реалізації Конституції України.
1.1 Реалізація Конституції в законодавчій діяльності.
Конституція України є надзвичайно важливим політико-правовим документом, адже вона зафіксувала відповідний стан розвитку нашої держави і суспільства, їх правової системи. В ній містяться норми не лише юридичного характеру. Вона э своєрідним ядром національної правової систем та національного законодавства, де діє близько двох тисяч законів, сорока шести тисяч підзаконних нормативних актів, які охоплюють досить широкий спектр суспільних відносин. Тому безперечно, прийняття Конституції, є важливим кроком для подальшого, більш системного розвитку законодавства. Адже Конституція є основним законом країни, на якому базуються усі інші нормативно-правові акти Української держави.
Для розкриття суті реалізації Конституції України в законодавчій діяльності можна визначити основні принципи, за якими приймаються Закони України та цілі їх прийняття.
Основою реалізації Конституції України в законодавчій діяльності є те, що усі закони України побудова на Конституції України та відповідно до неї, і жодне їх положення не може суперечити їй. Тобто вона є «підґрунтям нормативно-правового масиву законодавчих актів з урахуванням ієрархічного, галузевого та інших аспектів»[4]. Цей принцип закріплений в статті 8 Конституції України, в якій сказано, що «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй»[5].
Взагалі, розробка і прийняття будь-якого закону обумовлюються соціальними чинниками. Так для прикладу можна взяти будь-який нормативно правовий акт держави. Наприклад, Регламент Верховної Ради України. Він приймається у зв’язку з функціонування Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України визначає основні процедури, що здійснюються Верховною Радою України, у тому числі і законодавчу, але в свою чергу цей Регламент базується на Конституції України, так як саме в Конституції України визначені основні функції Верховної Ради України (стаття 85 Конституції), вона сама визначена єдиним законодавчим органом держави (стаття 75 Конституції) тощо.
Вагоме значення для розвитку законодавства України на основі Конституції України має прийняття нових кодексів: цивільного, господарського, кримінального, сімейного, бюджетного, процесуальних кодексів тощо.
«Суттєве значення має Конституція України і для розвитку законодавства на основі міжнародних договорів (стаття 9), оскільки ратифікуючи той чи інший договір Верховна Рада України збагачує національне законодавство»[6].
Також характерною рисою реалізації Конституції в законодавчій діяльності є те, що закони України доповнюють та деталізують положення Конституції. Так, розділ VIII Конституції України говорить про правосуддя, визначає його засади. А закони України «Про судоустрій», «Про статус суддів» та інші конкретно розписують «основні правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою»[7]. Втім ці закони та інші нормативно-правові акти, які регулюють це питання, не можуть виходити за межі, визначені в Конституції України.
Також можна зазначити, що при прийнятті закону Верховна Рада України також керується Конституцією України, у якій зазначено, що верховна рада може приймати закони, постанови та інші нормативно правові акти (стаття 91 Конституції). Тобто прийняття законів відноситься до повноважень Верховної Ради.
Саме прийняття законів є реалізацією принципу верховенства закону, адже саме на основі та у їх межах діють всі інші державні та суспільні організації.