Це натрієві або калієві солі вищих жирних кислот, ароматизовані парфумерною композицією, безбарвні або кольорові. Для виготовлення мила використовують натуральні жири і синтетичні жирні кислоти, луги, корисні добавки, ароматизатори, барвники.
Для покращення властивостей мила до його складу вводять різні корисні добавки, Натрій силікат, наприклад, покращує мийні властивості, запобігаю згіркненню кислот, сприяє збереженню кольору при зберіганні мила, підвищує його твердість. Каніфоль і кислоти підвищують стійкість мила до розмокання, сприяють виникненню стійкої піни.
Дитяче мило виготовляють з додаванням ланоліну і борної кислоти. Ланолін пом'якшує шкіру, а борна кислота виконує дезінфікуючу роль.
Це мило без ароматизаторів і барвників, які можуть викликати подразнення чутливої шкіри. Вміст лугу в ньому мінімальний.
Мила з ланоліном, спермацетом і оліями утворюють багато піни, надають шкірі еластичності, шовковистості. Мило з хвойною хлорофілкаротиновою пастою дезінфікує, сприяє загоєнню ран, виразок, усуває неприємний запах. Додавання очищеного березового дьогтю надає милу антимікробних і антисептичних властивостей, посилює кровообіг і процеси обміну.
Розрізняють тверде(натрієве) і рідке(калієве) мила.
До складу мила можуть входити карболова кислота, вазелін та інші речовини.
косметика ароматичний ефірний мило крем
4. Креми
Креми використовують як засоби догляду за різними типами шкіри, проти зморщок, проти та для засмаги. Вони є різних видів. Це суміші жирів або емульсії(містять деяку кількість води.
Для виробництва кремів використовують величезну кількість сировини – рослинні й тваринні жири, продукти їх переробки, білки, мінеральні солі, амінокислоти, вітаміни, екстракти лікувальних трав, фруктові та овочеві соки(алое, ромашки, календули, розмарину, свіжих огірків полуниці, кропиви, звіробою, хвої та ін.), бджолиний мед тощо. З рослинних олій використовують абрикосову, персикову, мигдалеву, касторову(рицинову), кукурудзяну, маслинову, соняшникову, бавовняну, арахісову, кокосову тощо, а з тваринних жирів – кашалотовий, спермацетовий, яловичий.
Олії легко засвоюються шкірою, надають їй еластичності, захищають від проникнення бруду і пилу, різкої зміни температур.
Для виготовлення кремів використовують також воски, які пом'якшують шкіру, сприяють обміну речовин у шкірі, надають їй еластичності.
З нафтопродуктів найбільш відомими є парафін, вазелін, церезин.
До кремів додають біологічно активні речовини : вітаміни A, D, E, F.Вітамін А сприяє зникненню вугрів,D посилює дію вітаміну А і покращує стан сухої та в'янучої шкіри. Усі вітаміни активізують обмінні процеси, поліпшують вигляд шкіри.
Бджолине маточне молочко, лецетин, салол(поглинає ультрафіолетове проміння) використовують в кремах проти засмаги.
5. Шампуні
Для миття волосся використовують найрізноманітніші шампуні. Вони мають ряд переваг перед милами : не містять лугу, який сушить шкіру і знижує міцніть та еластичність волосся, добре промивають волосся у воді будь-якої твердості, містять корисні добавки, що оберігають шкіру голови та волосся від надмірної сухості.
Існують шампуні для дорослих(для різних типів волосся) і для дітей, які вготовляються на основі мийного засобу, що не подразнює слизову оболонку очей і ніжну шкіру малечі, містять вітаміни, амінокислоти.
До їх складу входять настої ромашки, кропиви бджолиний віск, екстракт яєчного жовтка-для сухого волосся;настій хмелю, екстракти огірка, грейпфрута, алое – для жирного; екстракт хни – зміцнюючий.
Шампуні містять вітаміни, білки, жирової речовини, ефірні олії, натуральний березовий сік, тваринні жири(норковий),резорцин, хінін, лецетин,(добувають з яєчного жовтка). До складу шампунів проти лупи входять вітаміни E, F, гормони, хінін. Червоний перець, настій хінної кори зумовлюють прилив крові до шкіри і коренів волосся. Шампуні для жирного волосся містять речовини, що регулюють жиро виділення шкіри, - екстракт ромашки, хмелю, звіробою, шавлії, для посиленого росту – касторову олію
6. Дезодоранти
У багатьох західних компаніях людині, яку приймають на роботу, пропонують тест на потиск руки. При цьому оцінюється не мускульна сила претендента і не температура його шкіри, а вологість долонь. Вважається, до речі, абсолютно безпідставно, що спітнілі руки характеризують слабку людину. Насправді вологі руки – атавізм : тримати, хапати будь-які предмети спітнілими руками значно легше. Не дивно, що донині збереглася звичка плювати на долоні перед тим, як братися до серйозної роботи. Але, щоб там не було, тиснути спітнілі долоні не дуже приємно. Як і бачити плями поту на одязі, особливо в поєднанні з неприємним запахом.
Досить відзначити, що сам по собі піт не має запаху - це прозора рідина, яка на 99% складається з води. На поверхні шкір піт розкладається бактеріями, у результаті чого з'являється неприємний запах.
З потом з організму виводяться: сечовина, сечова кислота, амоніак, амінокислоти, білок та ін.. З мінеральних компонентів до нього входять: іони Натрію, Кальцію, Магнію, Купруму, Мангану, Феруму, Хлору, Йоду.
Потіння, якщо воно не спровоковане гормональними змінами, зайвою вагою і цукровим діабетом, - природний процес, який захищає людину від перегрівання : виділення поту запобігає підвищенню температури тіла.
Існують два способи боротьби з потовиділенням. Перший - ігнорувати його. До речі, той, хто вибирає цей шлях(деякі люди просто не відчувають свого запаху), псує життя навколишнім. Другий – боротися. Сьогодні існує величезна кількість найрізноманітніших дезодорантів. У більшості з них, крім спирту, який вбиває мікроби, що розкладають піт, є ще й ароматизатори, які перебивають запах поту. До дезодорантів також додають інші антимікробні добавки.
Деякі дезодоранти містять абсорбенти, які поглинають неприємний запах.
Список літератури
1. Калантаєвська К.А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.: Здоров'я, 1965
2. Косметичний пілінг: теоритичній практичні аспекти. — М.: Косметика й медицина, 2003
3. Новікова Л.В. Методи фізіотерапії в косметології. — М., 2001.
4. Нова косметологія. — М.: Косметика й медицина, 2002.
5. Озерска О.С. Косметологія.2002.
6. Практичний посібник для косметолога. Ч. 1,2/ Л.В. Новиковой. — М., 1999
7. Довідникз косметики /М.А. Розентула: — М.: Медицина, 1964.
8. Фіцпатрик Т., Джонсон P., Вулар К.. Дерматологія.. 3-є видання. — М.: Практика, 1999..